Таких подяк районні організації, навчальні заклади Львівської обласної організації Товариства отримали чимало. Адже галичани-оборонці проблеми, біди своїх захисників сприймають як власні. І роблять усе можливе, щоб їх поменшало.
Наприклад, голова Жидачівської районної організації Роман Підгірний і активіст Товариства Орест Сарляк виділили кошти на потреби армії, а за сприяння викладача СТК Олега Підгірного було придбано більш ніж на 3 тисячі гривень військової амуніції та продуктів харчування для вояків 128-ї гірсько-стрілецької бригади.
Наслідуючи приклад колег, член бюро Жидачівської районної організації Товариства Петро Панат придбав за 500 американських доларів прилад нічного бачення і передав його добровольчому батальйону «Київська Русь».
Свій посильний внесок у збір та доставку в зону антитерористичної операції харчів, одягу та військового спорядження роблять оборонці Сокальського, Радехівського, Пустомитівськогоо РСТК, Лопатинської і Турківської автошкіл.
— Буде потрібно — останню сорочку віддамо бійцям, — каже голова Львівської обласної організації ТСОУ полковник у відставці Василь Хамула.
З ним цілком згоден інший полковник — голова черкаських оборонців Микола Самойленко, який армійській службі віддав десятки років життя, проходячи її в бойових частинах. Тож добре розуміє, що солдат, кинутий напризволяще, не воюватиме як слід. Тому спільно з колегами активно долучився до благодійницької діяльності.
— Ми відновили і передали військовим близько 50 автомобілів, перерахувавши на потреби армії одноденний заробіток, а також понад 40 тисяч військового збору, — говорить Микола Олександрович. — Нині на Донбасі дислокується батальйон територіальної оборони «Черкаси», в якому служать наші земляки. Ми їм передали майже 40 найменувань автомобільного майна. В автошколах, СТК Черкаської оборонної організації підготовлено з числа військовозобов’язаних десятки водіїв.
Бойова готовність підрозділів, їхня спроможність виконувати завдання залежать не тільки від озброєння і технічного оснащення, а й від медичного забезпечення. Тому передали в район АТО чимало джгутів для зупинки кровотечі, ліків, носилки, не забувши і про харчі.
За словами керівника херсонських оборонців Івана Сабодаша, тепер як ніколи Товариство повинно довести суспільству, що працюють тут справжні патріоти, а слова «сприяння обороні» наповнені конкретним змістом.
— Не так давно ми відзначили День Перемоги у Другій світовій війні, — каже Іван Васильович. — Живемо в іншій країні, але повинні за взірець брати наших попередників із Тсоавіахіму, які зробили величезний внесок у перемогу над ворогом.
Погляди керівника поділяють і його підлеглі. Тому теж усіляко підтримують захисників країни. Наприклад, надали грошову допомогу воякам АТО Анатолію Чорному, Геннадію Глінкці, Сергію Терещенку, Леоніду Михайлову, Миколі Ващуку та іншим їхнім бойовим побратимам.
Фінансові можливості осередків Товариства обмежені, особливо сьогодні. Проте немає жодної організації, яка б залишилася байдужою до Збройних Сил, котрі стримують на Донбасі агресора.
— У цьому не бачу нічого надзвичайного — це наш святий обов’язок, — переконаний голова Тернопільської обласної організації Анатолій Новгородський. — Лише цього року передали Міністерству оборони 25 машин, а силами Збаразького і Борщівського СТК відремонтували і передали в зону бойових дій санітарний автобус, переобладнали й утеплили морський контейнер, зробивши його придатним для проживання 8 осіб і передавши бійцям «Айдара».
Ми знаємо про ті проблеми, з якими стикаються наші вояки на Донбасі, зокрема з нестачею обмундирування. Тож колектив Кременецької автошколи вирішив зробити свій внесок у забезпечення їх добротними одностроями. Для цього перерахував місцевій фабриці «Ватин» кошти, яких вистачило на пошиття кількох десятків комплектів камуфляжної форми. А оборонці Теребовлянського СТК придбали і відправили армійцям теплі ковдри і спальні мішки, збирали кошти, необхідні для звільнення з полону свого земляка Андрія Крупи.
У рамках співпраці Одеської обласної організації Товариства і Міністерства оборони для ЗСУ підготовлено понад 30 водіїв, під час проведення часткової мобілізації для оповіщення людей, перевезення вантажів оборонці надали понад 100 автівок, а комісаріати отримали більш ніж 300 літрів пального. Для потреб поранених, які лікуються у військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, придбано діатермокоагулятор, інше медичне устаткування. Одесити придбали для бійців бронежилети загальною вартістю понад 20 тисяч гривень і навіть організували їх перевірку на міцність.
Волонтери часто скаржаться на відсутність приміщень, де можна було б складувати зібрані речі, продукти. Існує ця проблема і на Миколаївщині. Але останнім часом вона потроху вирішується: місцеві оборонці надають їм для зберігання приміщення, а також допомагають у виготовленні продукції, потрібної в районі бойових дій, в тому числі маскувальних сіток.
В активі Кіровоградської оборонної організації теж багато добрих справ. Приміром, придбання медикаментів, спальних мішків, пально-мастильних матеріалів, наметів, генераторів, аптечок для надання першої медичної допомоги. Колектив зразкової Олександрійської автошколи надав благодійну допомогу екіпажу середнього десантного корабля «Кіровоград».
Микола Лобушко, який очолює сумських оборонців, давно відомий своєю енергією, цілеспрямованістю, ентузіазмом у вирішенні багатьох проблем. Звичайно, що коли мова зайшла про посильну допомогу воякам, які протистоять ворогу, Микола Григорович відразу підтримав цю акцію. Наприклад, на розрахунковому рахунку Недригайлівської районної оборонної організації акумулюються кошти від приватних підприємців, сільських рад, приватних осіб, які використовують для придбання обмундирування, засобів індивідуальногоо захисту, медикаментів.
Нині в кожному регіоні країни активно діють благодійні фонди, які опікуються нашими вояками. Тож оборонці Сумщини налагодили з тими з них, які працюють на теренах області, зв’язок. Зокрема, Шосткінська автошкола співпрацює з фондом «Рідне місто — Шостка», а працівники Лебединського СТК надавали матеріальну допомогу воякам із блокпоста, що розташовувався неподалік села Михайлівки.

Сергій ЗЯТЬЄВ