«Ме­тою Пу­ті­на є пе­ре­тво­рен­ня кра­їн — су­сі­дів Ро­сії на гру­ди сміт­тя, тоб­то у дер­жа­ви, які не від­бу­ли­ся, не­при­ваб­ли­ві для за­хід­них ін­вес­ти­цій — як еко­но­міч­них, так і по­лі­тич­них», — вва­жає ві­до­мий аме­ри­кан­ський по­лі­то­лог Адам Гар­фінкль, спіч­рай­тер аме­ри­кан­ських дер­жав­них сек­ре­та­рів Ко­лі­на Па­уел­ла і Кон­до­лі­зи Райс.

Не бракує сміливих інтерпретацій подій в Україні. Автор однієї з найцікавіших — історик, професор Тімоті Снайдер вважає, що нині криза в Україні пов’язана з матеріальною підтримкою Путіним радикальних лівих і правих європейських партій — хоча б Національного фронту у Франції. Очевидно, що це становить реалізацію певного довготривалого плану Москви з використання подібних угруповань для нищення європейських демократій зсередини і дестабілізації європейської єдності.

27 ве­рес­ня 2015 ро­ку від­бу­ли­ся по­за­чер­го­ві ви­бо­ри пар­ла­мен­ту Ка­та­ло­нії. Про­ве­ден­ня цих ви­бо­рів обу­мов­лю­ва­ло­ся по­лі­тич­ною кри­зою, яка пів­ро­ку то­му ово­ло­ді­ла Ка­та­ло­нією піс­ля від­хи­лен­ня на ре­фе­рен­ду­мі пи­тан­ня про від­окрем­лен­ня від Іс­па­нії. Відтак у від­став­ку пі­шов уряд ав­то­но­мії та бу­ли при­зна­чен­ні по­за­чер­го­ві ви­бо­ри.

Порядок денний каталонської політики залишився відтоді незмінним. Шість політичних партій, які дотримуються різних ідеологічних орієнтирів, що пройшли до нового складу парламенту Каталонії, є прихильниками здобуття незалежності. Вони вважають, що цього разу для відокремлення від Іспанії достатньо буде лише декларації парламенту.

29 ве­рес­ня 2015 ро­ку у Нью-Йор­ку від­бу­ла­ся на­ра­да дер­жав, які вхо­дять до ко­алі­ції, що про­ти­сто­їть бо­йо­ви­кам те­ро­рис­тич­ної «Іс­лам­ської дер­жа­ви Іра­ку і Ле­ван­ту». На по­чат­ку ве­рес­ня Ро­сія пе­ре­дис­ло­ку­ва­ла на свою ба­зу у Тар­ту­сі (про­він­ція Ла­та­кія) до­дат­ко­ві вій­сь­ко­ві си­ли.

Існують різні експертні думки з приводу мети цієї операції. Одні експерти вважають, що Росія намагається будь-що зберегти свої позиції в Сирії, а це означає збереження геополітичного впливу на Близькому Сході й у регіоні Середземного моря. Крім того, з суто військової точки зору, звичайно, Росії краще воювати з прихильниками «Ісламської держави Іраку і Леванту» у Сирії й Іраку, ніж на Північному Кавказі або у Центральній Азії.

По­точ­ний тиж­день уміс­тив у се­бе ви­сту­пи біль­шо­сті глав де­ле­га­цій на юві­лей­ній, 70-й се­сії Ге­не­раль­ної Асамб­леї ООН. За­кли­ки до не­гай­них ре­форм струк­тур ООН та змі­ни пріо­ри­те­тів її ді­яль­но­сті лу­на­ли ще два­дцять ро­ків то­му, у ве­рес­ні 1995 ро­ку, на свят­ку­ван­ні пів­сто­літ­ньо­го юві­лею цієї ор­га­ні­за­ції. То­ді бу­ли на­крес­ле­ні клю­чо­ві на­пря­ми ак­ти­ві­за­ції ро­бо­ти ООН від­по­від­но до її ста­тут­них зо­бов’­язань.

Зокрема, серед пріоритетів було накреслено посилення ролі ООН як координатора міжнародних зусиль, спрямованих на поліпшення соціального становища найбідніших прошарків населення у найменш розвинених країнах світу, реалізації проекту сталого та екологічно відповідального економічного розвитку, реалізація ідеї реформування Ради Безпеки ООН.

БІЙЦІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ СПРОМОЖНІ НЕ ЛИШЕ ОХОРОНЯТИ ВІЙСЬКОВІ ТА ІНШІ ОБ’ЄКТИ В ТИЛУ, А Й ЗНИЩУВАТИ ВОРОЖІ ДИВЕРСІЙНО-РОЗВІДУВАЛЬНІ ГРУПИ

Дру­гий рік по­спіль три­ває не­ого­ло­ше­на про­ти Ук­раї­ни вій­на, яка ві­ді­бра­ла ти­ся­чі люд­ських жит­тів. Ро­сій­сько-те­ро­рис­тич­ній ор­ді про­ти­сто­ять Зброй­ні Си­ли, На­ціо­наль­на гвар­дія та ін­ші вій­сь­ко­ві фор­му­ван­ня на­шої дер­жа­ви, про що ві­до­мо кож­но­му пе­ре­січ­но­му укра­їн­цю. 
Ра­зом із ни­ми Ук­ра­їн­ську дер­жа­ву за­хи­ща­ють і під­роз­ді­ли те­ри­то­рі­аль­ної обо­ро­ни, які час­то за­ли­ша­ють­ся «за кад­ром». Про зав­дан­ня, по­кла­де­ні на них, участь в ан­ти­те­ро­рис­тич­ній опе­ра­ції роз­по­ві­дає на­чаль­ник управ­лін­ня те­ри­то­рі­аль­ної обо­ро­ни Го­лов­но­го опе­ра­тив­но­го управ­лін­ня Ге­не­раль­но­го шта­бу ЗС Ук­раї­ни пол­ков­ник Ігор Ко­сяк.

Пе­ре­фра­зо­ву­ючи на­зву ві­до­мої кни­ги Лео­ні­да Куч­ми, у ба­га­тьох ана­лі­ти­ків ви­ни­кає ба­жан­ня по­ста­ви­ти ри­то­рич­не за­пи­тан­ня, ви­не­се­не в за­го­ло­вок цьо­го тек­сту. По­діб­не про­ти­став­лен­ня стає мож­ли­вим піс­ля де­таль­но­го ана­лі­зу клю­чо­вих ви­сту­пів, кот­рі ци­ми дня­ми зву­ча­ли з най­ви­щої три­бу­ни сві­ту. Чи ж не так вар­то, бо­дай де-юре, сприй­ма­ти юві­лей­ну, 70-ту се­сію Ге­не­раль­ної Асамб­леї Ор­га­ні­за­ції Об’­єд­на­них На­цій?

«Три­май зло­дія»
Усі чудово розуміють: доля подальшого світового устрою вирішується зовсім не на згаданому поважному зібранні. За доказами далеко ходити не потрібно. Позавчорашнє бомбардування Сирії російською авіацією — це ніби черговий ляпас від Володимира Путіна.