Земля і люди
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Вересень 22, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 07 Грудень 2018 10:41

У комунальному двобої в програші – споживач

Rate this item
(0 votes)

По­ча­ток опа­лю­валь­но­го се­зо­ну чи­ма­ло укра­їн­ців за­зви­чай че­ка­ють з ос­тра­хом. Чи не про­рве тру­бу, чи вкот­ре не під­ви­щать та­ри­фів і чи не до­ве­деть­ся пла­ти­ти ти­ся­чі гри­вень за теп­ло­но­сій, не­спро­мож­ний під­три­му­ва­ти на­леж­ний тем­пе­ра­тур­ний ре­жим?
Ни­ні має­мо всьо­го пот­ро­ху і шко­да, що у про­гра­ші зав­жди опи­няє­ть­ся спо­жи­вач.

Почнемо з найболючішого. 19 жовтня уряд підняв ціну на газ для населення на 23,5% (до 8550 грн за тис. куб), із 1 листопада ці тарифи вже стали чинними.

І це ще не все. Заради подальшої співпраці з Міжнародним валютним фондом Кабмін не відмовляється від подальшого обговорення ціни на блакитне паливо.
Оскільки газ потягне за собою вервечку здорожчання комунальних послуг, така ноша далеко не кожному по плечу. Тож багато наших співгромадян розраховують на допомогу держави. І нібито немарно, адже вже котрий рік поспіль працює програма житлових субсидій.
Вона є дієвим механізмом соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів у сфері ЖКГ, даючи можливість неплатоспроможним триматися на плаву і не втрапити в боргову яму.
У державному бюджеті на 2019 рік, нещодавно затвердженому Верховною Радою, передбачається 58 млрд грн на субсидії населенню. Як запевнила міністр фінансів Оксана Маркарова, така сума є достатньою, щоб потреба в субсидіях була повністю забезпечена.
І це, мовляв, їхні спільні з Мінсоцполітики розрахунки. Та й міжнародні експерти також нібито вважають, що цих грошей повинно вистачити для фінансування цієї витратної статті.
Чому сума менша, ніж торік, а грошей не бракуватиме, пояснив очільник Мінсоцполітики Андрій Рева. За його словами, у 2018 році на програму житлових субсидій було закладено 71 млрд грн, але з цієї суми майже 18 мільярдів становили борги за попередні періоди.
Цього року вперше уряд не тільки не нарощував боргів по субсидіях, але й зменшив їх на вже згаданих 18 мільярдів. Тож запланованих коштів цілком вистачить.
Але є ще одна причина того, що меншої суми бюджетних коштів не забракне. Це — зменшення кількості субсидіантів через прискіпливіший відбір претендентів на бюджетну допомогу.
Щоправда, у міністра соцполітики є своє пояснення і тут: зменшення кількості та розміру субсидій відбувається через зростання доходів громадян.
Оскільки протягом двох років комунальні послуги і ціна на газ не зростали, а пенсії підвищили на 30%, заробітні плати протягом першого півріччя — на 25%, то зростання тарифів на газ на 23,5% вплине на збільшення тарифу на опалення в середньому лише на 16%. А це нібито співмірні цифри.
Чи це так, нехай кожен вирішує сам. Закон про держбюджет2019 передбачає зростання мінімальної зарплати з 1 січня 2019 року до 4173 гривень на місяць з нинішніх 3723. А прожитковий мінімум протягом року має підвищуватися тричі (у січні, липні та грудні).
Для різних соціальних і демографічних груп населення він різний. Приміром, для тих, хто платить комуналку, суми такі: для працездатних осіб з 1 січня 2019 року — 1921 грн, з 1 липня — 2007 грн, з 1 грудня — 2102 грн; для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня — 1497 грн, з 1 липня — 1564 грн, з 1 грудня — 1638 грн.
Причому пенсію знову збираються підвищити тільки тим, хто отримує мінімалку або хто дістав соціальну пенсію. І дарма, що серед останніх чимало тих, хто лінувався працювати і не має необхідного стажу роботи. Скоро вони зрівняються з тими, хто ще донедавна «дотягував» до середнього класу.
До того ж звідки міністр взяв, що комунальні послуги за останні два роки не зростали? Ось, приміром, у Києві, ПАТ «Київенерго» згідно з постановою № 1536 Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) від 28.12.2017 р., установило нові тарифи на централізоване опалення та постачання гарячої води, які почали діяти з 31 грудня 2017 року. А останній п’ятиступінчатий етап здорожчання електроенергії стартував 1 березня 2017 року.
І на цьому зупинятися ніхто не збирається. НКРЕКП уже схвалила підвищення тарифу на виробництво теплової енергії. Так, компанія «Київтеплоенерго» на своїх ТЕЦ підняла вартість тепла на 22,3%, до 961,06 грн за 1 Гкал (без ПДВ) з 1 січня 2019 року. Щоправда, «порадували», що до кінця року тарифи не чіпатимуть.
А ще Нацкомісія зробила своєрідну рокіровку між релігійними і бюджетними організаціями: першим підняла, а другим знизила оплату за тепло, практично зрівнявши її (981,81 грн/ Гкал та 981,46 грн відповідно).
Енергетики також не дрімають і вже планують підвищити тарифи для споживачів на майже 15%. Вартість світла може зрости з 1 січня 2019 року, і це не чутки. Свої пропозиції до НКРЕКП надіслали «Енергоатом», «Укргідроенерго» та власники українських теплоелектростанцій (23 листопада).
Так, «Енергоатом» хоче підвищити вартість свого товару на 65%. «Укренерго» — на 46%, а теплоелектростанції — на 21%. Якщо врахувати подані пропозиції, то, за словами голови НКРЕКП Оксани Кривенко, оптова ринкова ціна електричної енергії з початку 2019 року зросте більше ніж на 15%.
Є й незаконні спроби стягти зі споживача якомога більше коштів. Нещодавно НКРЕКП заборонила операторам газорозподільних мереж (ГРМ) здійснювати донарахування в платіжках за газ побутовим споживачам, що виникли в результаті приведення обсягів газу до стандартних умов (з урахуванням тиску і температури).
Такі донарахування люди отримали у платіжних документах за жовтень. Аби не заморочуватися з цими підрахунками, що становлять різницю між обсягом газу, який пройшов через побутовий лічильник, і обсягом, який передала ГРМ, варто зазначити, що ці виробничотехнологічні втрати операторів були вже враховані в тарифі на газ. Але мережам здалося цього замало і вони нарахували оплату ще раз за ті самі втрати.
Однак вернімося до субсидій. Як уже було сказано, офіційна причина, через яку кількість отримувачів зменшиться, це — зростання доходів домогосподарств. Насправді ж тут чи не найсуттєвіший чинник — жорсткіший відбір претендентів.
Є проміжні підрахунки: за даними Державної служби статистики, в січнілипні право на субсидії отримали 2,6 млн сімей, що майже на 55% менше, ніж торік. Зменшилася й сума витрачених коштів у 4,2 раза (на 2,3 млрд грн).
Річ у тім, що з травня нинішнього року діють нові правила призначення житлових субсидій. Згідно з ними розгляд комісією питання про нарахування допомоги на фактичну кількість людей, які проживають у квартирі (будинку), здійснюється на підставі письмової заяви субсидіанта. При цьому в декларації вказується повний склад зареєстрованих мешканців, але з позначкою «не проживають» навпроти відсутніх членів сім’ї.
На підставі цих документів, а також довідки, що підтверджує факт непроживання конкретної особи за цією адресою, соціальний інспектор перевіряє матеріальнопобутові умови і складає акт. За результатами перевірки готується подання на комісію, рішення якої є обов’язковим до виконання.
Багато людей стурбовані тим, що родичів, які тимчасово не проживають, доведеться виписувати. Мін’юст із цього приводу зробив спеціальне роз’яснення: рішення комісії жодним чином не впливає на прописку громадян, відсутніх за зареєстрованим місцем проживання. Вони, як і раніше, будуть прописані за старою адресою, але на період відсутності плата за комунальні послуги нараховуватися їм не буде.
Нагадаємо також, що згідно зі змінами на субсидію не можуть претендувати сім’ї, які мають квартиру площею, більшою за 120 кв. м, чи будинок понад 200 кв. м.
Виняток становлять багатодітні, прийомні сім’ї, а також дитячі будинки сімейного типу. Власники автомобілів віком до 5 років також позбавлені цього права.
Субсидії не бачити й тим, чий дохід виріс або хто зробив покупку на суму понад 50 тис. грн протягом року, працює за кордоном або часто виїжджає туди відпочивати. Якщо є у власності є нерухомість, яка здається в оренду, і не платяться податки з доходів.
Позбавлять державної допомоги й тих, у кого є заборгованість з оплати за комуналку протягом двох місяців та більше, а також осіб, які не працюють, не навчаються, безробітних, які не стоять на обліку в центрі зайнятості.
Словом, у Мінсоцполітики раніше заявляли, що близько 1 млн домогосподарств незаслужено отримували державну компенсацію. Скільки таких буде насправді, незабаром стане відомо.
Нині підрахувати неможливо, адже центри комунального сервісу обліплені відвідувачами. У Києві в деякі з них не можна навіть зайти, а талони на прийом, якого треба чекати впродовж дня, закінчуються об 11й годині.
Тим, кому таки пощастить отримати бажану державну допомогу, слід мати на увазі, що уряд переглянув граничні рівні споживання газу і електроенергії, що виділяються на опалення: для газу знизили норму з 5,5 до 4,5 м3 на 1 кв. м житлової площі, а для електричного обігріву — до 30 кВт/год на 1 кв.
Загалом же про полегшення комунального тягаря йдеться лише у двох аспектах: субсидії й утеплення будинків. Про донедавна актуальні економічні обґрунтування цін і тарифів, про громадські слухання з цього приводу забули й думати. А між іншим, тут є певний резерв.
На переконання Володимира Бондаренка, голови постійної комісії Київради з питань ЖКГ, шляхи здешевлення за бажання можна знайти. Скажімо, в Україні є п’ять основних типів електроенергії, яку генерує спалювання вугілля, торфу, дров та мазуту, енергія гідро та атомних електростанцій, а також альтернативна з відновлювальних джерел.
Оскільки собівартість виробництва кожного типу електроенергії різна, а тариф на її реалізацію середній, тобто однаковий, то тим, у кого генерація дорожча, можна було б надавати певні пільги, а відпускну ціну знизити. До того ж не закладати у тарифи надто високі витрати на зарплату трудового колективу й навіть на офісні потреби.
І все ж у вартості комунальних послуг найвагоміша складова — газ, який щоразу істотно дорожчає. І попри те, що свого палива добуваємо до 30 млрд куб. на рік, обігріваємося змішаним.
Хоча могли б власний енергоносій використовувати на житловокомунальні потреби населення, а для приватних підприємств відпускати імпортований, вважає депутат. Але цього чомусь не роблять і навіть експортують свій газ за кордон, щоб потім нестачу імпортувати.
До того ж наше блакитне паливо є змішаним не тільки тому, що видобувається в Україні і за кордоном, а й через додавання до нього інертного газу, що робить енергоносій неякісним. Проконтролювати це самому споживачеві складно і дорого. Тому такі схеми процвітають роками.
Стосовно води, то понад половину її вартості, пояснює Володимир Бондаренко, становлять ціни на електроенергію та очистку. Впливає і застарілість насосів, через що ціна підкачки сягає 35% загального тарифу водопостачання (за кордоном — до 8%).
Довжина водопроводу до місця споживання також має значення: нормативні втрати води від забору до споживача у нас становлять 18%, у Німеччині — 2, у Польщі — 5. Усе це разом узяте й накручує тарифи, які стають непосильними для значної частини населення.

Тетяна КИРИЛЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».