Жінка відверто зізнається, що на барикадах разом із чоловіками не стояла і у зіткненнях із силовиками участі не брала — у приміщеннях Київської міської держадміністрації організувала пункт прийому-видачі їм теплого одягу.
Потім облаштовувала в Українському домі госпіталь для поранених та захворілих, організовуючи надання їм першої медичної допомоги. А далі працювала в медичній частині штабу Національного спротиву, який розташовувався у Трапезній Михайлівського собору. Згодом штаб перебрався на Трьохсвятительську.
— Були такі дні, коли до нас зверталися по допомогу сотні людей, які дістали тілесні ушкодження, у тому числі вогнепальні, — продовжує пані Юлія. — Надавши їм допомогу, відправляли до лікарень. Особливо тяжко було 18–21 лютого 2014 року, коли снайпери почали розстрілювати людей...
Коли Віктор Янукович накивав п’ятами і стало зрозуміло, що Революція перемогла, чимало її учасників пішли прямо з Майдану захищати Україну від «зелених чоловічків», що з’явилися на Донбасі.
Знаючи про катастрофічну ситуацію, в якій опинилися наші військовики, почала разом із такими ж небайдужими людьми возити їм гуманітарну допомогу. Спочатку опікувалися 2-м батальйоном Національної гвардії, який налічував майже 300 людей особового складу.
Коли в Україну вдерлися російські солдати і ситуація на фронті загострилася, потреби українського війська у кевларових шоломах, бронежилетах, медпрепаратах значно зросли. Тоді Юлія Вотчер спільно з іншими волонтерами сформувала і відправила на схід першу колону з гуманітарним вантажем.
Юлія Вотчер — вінничанка. Тут, на берегах Південного Бугу разом зі своїми земляками заснувала громадську організацію «Мольфар». До її складу увійшли різні за віком вінничани. Зокрема, Лілія Клімова, Марія Чех, Катерина Савчук, Оксана Буга, Володимир Маєвський, Сергій Гольчанський, Галина Пасічник, Ольга Пінаєва, Надія Олійник.... Об’єднує їх спільна мета — допомагати тим, хто захищає нас від російської агресії.

Про­ек­ти «Моль­фа­ра»
Сьогодні під дахом цієї громадської організації реалізуються 6 проектів, «До­від­ка «Моль­фа­ра» — один із них. Зателефонувавши до «Довідки», учасники антитерористичної операції отримують консультації щодо порядку отримання пільг, передбачених чинним законодавством України, інші консультативні послуги. Лише торік близько 400 осіб отримали тут юридичну допомогу.
«Кух­ня «Моль­фа­ра» розпочалася з ініціативи Оксани Буги, яка протягом тривалого часу за підтримки своєї родини готувала борщовий концентрат, консервуючи його в банках. Передавши кілька банок на передову, отримала гарні відгуки і прохання бійців ще надіслати!
За словами пані Оксани, вона не могла їм відмовити і почала щоденно варити 15–20 л цього продукту. Спочатку допомога була лише в сім’ї: чоловік Анатолій — військовий, тоді був ще підполковником, син і дочка, а також батько Оксани. Згодом до неї приєднались інші вінничанки, що, врешті-решт, і призвело до виникнення проекту «Кухня «Мольфара».
Тож сьогодні наші вояки у котлі на 10 л води кладуть порізану картоплю, трохи проварюють її і додають той самий борщовий концентрат, в якому є все необхідне, щоб незабаром уже насолоджуватися домашнім борщем.
Нині на кухні готують вареники, голубці, печуть пиріжки й сирні запіканки... Якщо раніше все це робилось у звичайній квартирі, то зі збільшенням замовлень «мольфарки» домовлялися про використання виробничих потужностей студентських та відомчих їдалень.
До речі, окремі страви вже мають «народні» назви: «Кумасин борщик», «Пиріжки від Раєчки», «Фасоля від Сірожі» — за назвами їх авторів або благочинників...
За час функціонування цієї народної кухні в район АТО відправлено тонни «Кумасиного борщика», «Супчику від Ксюші», десятки тисяч вареників. А також понад тонну «Сирної запіканки», майже 15 тисяч «Пиріжків від Раєчки».
Зважаючи на масштаби наданої допомоги, я не міг не поцікавитися, хто допомагає «Мольфару» у реалізації цього проекту.
— До початку цих подій на Донбасі я не замислювалася, скільки серед нас, українців, патріотично налаштованих людей, — каже жінка. — Дізнавшись про нашу організацію і чим вона займається, багато вінничан простягли нам руку допомоги.
Допомогу отримуємо в коштах, люди щедро ділилися своїм часом і особистою участю. Лише минулого року відвезли на фронт 1600 кг твердого і м’якого сиру, виготовленого з цільного молока власноруч нашими жіночками із сіл Піщанського району. Бійці відсмакували більш як 300 кг справжнього вершкового масла та 700 кг сметани, а ще тонни овочів і фруктів.
Хто вони, благодійники, котрі працюють із нами? Не скажу, що всі вони дуже заможні люди. Але прагнуть зробити посильний внесок у перемогу над ворогом. Наприклад, вінничанки Аліна, Елеонора і Надія попросили передати воякам 400 кг котлет, 300 кг млинців із начинкою і голубців, більше 300 кг різних смаколиків, меду тощо.
У наших благодійних акціях останнім часом узяли участь 156 навчальних закладів, з яких майже близько 50 є постійними партнерами. Вони зібрали понад 5 тонн консервації (овочеві закрутки і варення). Учні вінницьких ПТУ, де готують фахівців із кулінарних професій, постійно виготовляють вареники, запіканки і струделі з наданих нами харчових продуктів.
Завдяки «Скри­ні «Моль­фа­ра» — ще одному проекту — бійці отримали тисячі військових облаштунків, засобів маскування, спальних мішків, флісових костюмів та шкарпеток, безкаркасних нош для транспортування поранених, баулів і рюкзаків, балаклав та багато іншого.
У рамках реалізації «Тех­но­пар­ку «Моль­фа­ра» частинам, які перебувають на Донбасі, передано кілька комплектів діагностично-лікувального обладнання. Зокрема, до військових госпіталів придбано і передано багатофункціональні міні-рентген-апарати C-Arm та апарат для ультразвукового дослідження (УЗД). А крім того, дві сучасні, гарно оснащені військові санітарні машини.
«Мольфарівці» за зібрані у людей гроші придбали кілька автомобілів-всюдиходів. Після модернізації, яку провели армійські умільці, вони перетворилися на грізні бойові машини, оснащені двома крупнокаліберними кулеметами і названі «Скаженими мольфарами».
За допомогою цієї ГО створено систему відеоспостереження «Око «Моль­фа­ра», яка дозволяє спостерігати за діями ворога на відстані до 3–7 км, а також коригувати дії бійців під час бойових зіткнень.
Створили також і багатофункціональний пристрій «Сова «Мольфара», що включає в себе тепловізор, каліматор, прилад нічного бачення і лазерного наведення. Він дозволяє виявляти ворога на значній відстані і коригувати вогонь наших снайперів.
— Допомагаючи захисникам знищувати ворога, ми думаємо вже і про майбутнє, — ділиться своїми здобутками керівник вінницьких волонтерів. — Так, проект іg­МED — це один із кроків реформування медицини через інформатизацію медичних закладів. Впроваджене програмне забезпечення дасть об’єктивні відомості про всі напрямки діяльності медичної установи. І, що важливо, воно передається у користування лікувальним закладам на безоплатній основі.
Більше 300 медичних працівників уже пройшли навчання за новою програмою. Для подальшого впровадження облікової системи по Україні проведено 18 зустрічей з керівниками ОДА, обласних рад, УОЗ, ДОЗ.
Проект іg­МED представлено у 50 лікувальних закладах і 86 презентаціях в онлайн-режимі. Надіслано 980 паперових і 149 електронних листів до лікувальних закладів щодо впровадження іgМED. Здійснено понад 2000 вихідних і близько 800 вхідних дзвінків щодо проекту іgМED. Як результат роботи — підписано 38 угод про співпрацю з областями України.
Проект «Су­зір’я «Моль­фа­ра» спрямовано на проходження реабілітації всією родиною учасника АТО, ветерана війни через безпосередню участь сім’ї у різноманітних творчих проектах, які несуть особливу атмосферу любові і спокою в душі родини захисників. Завдяки «мольфарівцям» оздоровлено сотні учасників антитерористичної операції, членів їхніх родин.
«Мольфарівці» прагнуть взаємодіяти з іншими громадськими організаціями, розуміючи, що мета спільна, а разом і результат кращий. Як приклад, з громадською організацією «ССК «Ірбіс»» проведено тренінги «Врятуй життя».
Їх учасниками стали десятки підлітків і їхніх батьків. Мета — озброїти їх знаннями і практичними навичками щодо надання долікарської допомоги під час дорожньо-транспортних пригод і військових подій.
Розроблено також проекти по роботі із сім’ями, які чекають бійця з фронту, прагнемо підготувати, допомогти прийняти інколи змученого, пораненого захисника, який повернувся додому.
Особлива увага тим, хто не дочекався свого героя. Допомагаємо прийняти горе втрати близької людини. Працюємо із солдатськими дітьми, в деяких проектах для них є акцент на всебічний розвиток, а також розваги і цікавий відпочинок.
— Користуючись нагодою, хочу подякувати нашим партнерам, за допомогою яких ми і реалізуємо свої проекти, — говорить Юлія Вотчер. — Це, зокрема, Вінницький міський центр соціальних служб, станція юних натуралістів, Вінницький національний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського і Вінницький національний технічний університет, фінансові донори-добротворці.
Щиро вдячна і колективам державних та недержавних установ, які відгукнулися на наше прохання допомогти захисникам України хто чим може. Зокрема, ТМ «Ковбаскофф», ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат», ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»; ТОВ «Агро-Еталон», ТОВ «Агрофірма «Біркофф», ТОВ «Украфлора-Вінниця».
Варто зауважити, що активісти «Мольфара» тісно співпрацюють і з органами влади: в її коридорах, зважаючи на справи цієї громадської організації, до їх думки завжди прислухаються. Наприклад, торік у місті над Бугом відкрився Центр підтримки учасників АТО та їхніх сімей.
Ініціаторами його створення виступили «Мольфар» та Вінницький союз учасників АТО, який об’єднує тих вінничан, які захищали на сході Україну. Ідею підтримала міська влада і особисто мер міста Сергій Моргунов, виділивши приміщення та кошти на капітальний ремонт.
За «невтомну працю, за прояв громадянської позиції у боротьбі за свободу і процвітання України» Президент України Петро Порошенко нагородив Юлію Луківну Вотчер орденом княгині Ольги 3-го ступеня.
А Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет — медаллю «За жертовність і любов до України».
— Боротьба за Україну продовжується і триватиме доти, доки не виженемо останнього зайду з нашої землі, — каже Юлія Вотчер, яку бійці на фронті називають «жінкою з дуже добрим серцем».

Петро НЕСТЕРЕНКО,
фото надано автором