Проблема
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Квiтень 15, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 11 Сiчень 2019 14:33

Медичне страхування: доки сонце зійде...

Rate this item
(1 Vote)

Ме­дич­на ре­фор­ма, яка не на жарт пе­ре­ля­ка­ла прос­тих укра­їн­ців, кот­рі по­бо­юють­ся, що но­вов­ве­ден­ня оста­точ­но по­кла­де край без­плат­ній ме­ди­ци­ні, ви­світ­ли­ла де­що й ін­ше.
Зок­ре­ма, на тлі па­ніч­них роз­мов про те, що вже з 2019 ро­ку гро­ма­дя­нам Ук­раї­ни до­ве­деть­ся ви­кла­да­ти за­хмар­ні су­ми з влас­ної ки­ше­ні за ме­дич­ні ма­ні­пу­ля­ції, все час­ті­ше зга­ду­ють про дер­жав­не ме­дич­не стра­ху­ван­ня для на­се­лен­ня.
Про це в нас ду­же ба­га­то го­во­рять, але за ро­ки не­за­леж­но­сті так і не вті­ли­ли бо­дай при­мі­тив­ної йо­го мо­де­лі. Яка мог­ла б за­хис­ти­ти, при­най­мні, най­бід­ні­ших укра­їн­ців — пен­сіо­не­рів.

Лі­ку­ван­ня ста­не не по ки­ше­ні?
Тож у країні, яка проголосила проведення радикальної медичної реформи європейського та заокеанського зразка, але де так і не створили державного медичного страхування, склалася ситуація, коли люди, почувши про очікувану вартість платних медичних послуг у десятки тисяч гривень і не маючи підтримки від держави у вигляді медичної страховки, запанікували.
Особливо після того, як днями у ЗМІ потрапила інформація про розцінки медичних процедур у лікарнях. Їхній перелік у надрах МОЗ уже начебто підготовлено давно, але уряд не наважується його оприлюднювати до президентських виборів. І на те, схоже, є вагомі причини.
Якщо вірити цій інформації, приміром, діагностика порушення ритму серця у дитини обійдеться її батькам у 65 тис. грн, протезування двох клапанів серця — 190 тис. грн, лікування коронарного тромбозу — 103 тис. грн, цирозу печінки — 111 тис. грн, видалення каменю з жовчного міхура — 34 тис. грн, лікування травми кровоносних судин на рівні передпліччя — 54 тис. грн тощо.
Отже, в разі, якщо ці «розцінки» справді таки існують і їх буде оприлюднено, перспектив на одужання в разі захворювання для «маленьких» українців, котрі не мають заощаджень і ледь животіють на копійчані пенсії, фактично не залишається. Дешевше вийде померти, жартують нині з цього приводу...
А між тим на тлі народного розпачу від очікування оприлюднення справжньої суті медичної реформи і надалі тривають розмови про нагальну необхідність державного медичного страхування.
Його необхідно запровадити, аби бодай якось допомогти соціально незахищеним українцям виплутатись із фінансових лабіринтів, у яких вони блукатимуть, якщо доведеться переступити поріг лікарні.
Проте розмови щодо введення державного медичного страхування так і залишаються розмовами. А між іншим, систему медичного страхування в Україні останніми роками таки створено, але не державну, а приватну.
Тягар турбот з оплати частини космічних рахунків вітчизняних лікарень узяли на себе приватні страхові компанії. Правда, їхні послуги для більшості українців навіть із середнім достатком виявляються недоступними через завеликі страхові внески.
Себто склалася ситуація, коли в державі відсутнє державне медичне страхування для населення, але існує медичне страхування для багатих. А хто допоможе в оплаті лікування в такому разі простим збіднілим українцям?
Отже, поки тривають дискусії про те, якою має бути страхова медицина в Україні, вже існують альтернативні види медичного страхування, які функціонують у всіх без винятку регіонах України.
Мова про так звані «лікарняні каси», поштовх появі яких дали в МОЗ ще кілька років тому, коли вирішували, чи приживеться в Україні страхова медицина.
Саме тоді в рамках експерименту у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Полтавській, Черкаській, Львівській областях і в Києві утворили громадські лікарняні каси, які стали первістками вітчизняної страхової медицини.
Нині лікарняні каси, які їхні засновники асоціюють із добровільними об’єднаннями українців, котрі хочуть «підстрахуватися» на випадок хвороби, прижились у всіх областях.
Механізм їхньої роботи в більшості випадків однотипний: усі, хто бажає застрахуватися на «медичний» випадок, сплачують невеликий вступний внесок (або навіть не сплачують) і починають платити обов’язковий щомісячний платіж — у межах 50 гривень.
Внески і членство у лікарняній касі у разі хвороби пацієнта гарантують отримання останнім медикаментів на суму від 200 до 7000–8000 гривень коштом лікарняної каси. Звісно, як на сьогодні це небагато. Але ж на перший випадок допоможе.
Поки державні чиновники чухають потилицю
Про запровадження однієї з перших лікарняних кас в Україні, зокрема на Полтавщині, «ДУ» писала ще 2004 року (див. «ДУ» № 86 від 1 липня 2004 року). Сьогодні минуло вже 15 років, відколи там прийняли першого відвідувача.
Виконавчий директор БО «Лікарняна каса Полтавщини» Віталій Шевченко розповів кореспонденту «ДУ» про те, як складалася доля цієї благодійної організації, яка взяла на себе тягар фінансової допомоги у лікуванні полтавців.
«Ми починали першими в регіоні. І створили благодійну організацію, яка стала предтечею державного медичного страхування полтавців, — ділиться В. Шевченко.
І не лише вижили попри численні перевірки сили-силенної різних перевіряючих органів та атаки місцевих активістів, котрі підозрювали нас у спробах «нажитися» за рахунок внесків членів каси, але й довели, що за відсутності в країні державного медичного страхування БО «Лікарняна каса Полтавщини» може стати надійною опорою для полтавців.
Зокрема, у випадках, коли необхідні гроші на лікування. Нині на Полтавщині лікарняні каси успішно функціонують у Горішніх Плавнях (колишній Комсомольськ. — Àâò.), Лубнах, Нових Санжарах, Пирятинському районі...»
Поступово «Лікарняна каса Полтавщини» перетворилася з містечкової благодійницької організації на таку, члени якої можуть отримати допомогу в разі необхідності і в інших областях України — Житомирській, Рівненській, Херсонській, Львівській, у містах Київ, Чернігів, Суми, Маріуполь тощо.
Із середини травня 2016 року, після внесення змін до статуту, БО «Лікарняна каса Полтавщини» має можливість працювати на території всієї України.
«Коли «Лікарняна каса Полтавщини» лише створювалася, нам багато чого закидали. Приміром те, що її засновники нібито прагнуть не допустити запровадження державного медичного страхування, підмінивши його своєю «конторою». Або, принаймні, відтермінувати державне медичне страхування тощо, — пригадує В. Шевченко.
Як би там не було, але ми бачимо, що й сьогодні в країні державного медичного страхування все ще немає. Натомість ми допомогли тисячам полтавців, узявши на себе оплату їхнього лікування...»
За інформацією виконавчого директора, на сьогодні в БО «Лікарняна каса Полтавщини» перебувають майже 36 тисяч полтавців. Причому тільки половина з них ті, хто працює. Майже стільки і пенсіонерів. Застраховані навіть діти.
«Лікарняна каса, ще коли створювалася, стала першою сходинкою до страхової медицини. Ми вивчали досвід інших, напрацьовували свої пропозиції для МОЗ щодо державного медичного страхування населення.
Розробили на підставі державного власний формуляр лікарських засобів, які мають доказову базу, що вони справді лікують і рекомендовані для використання лікарями.
Це надає людям можливість економити при лікуванні, адже їм уже не випишуть заради реклами непотрібних або фальсифікованих ліків, — розповів В. Шевченко.
На сьогодні лікарняні каси виконують функції додатка до реформи охорони здоров’я. І вони беруть участь у співоплаті лікування. Тобто держава колись таки розробить мінімальний пакет гарантованих безплатних медичних послуг, а решту має сплачувати пацієнт. Ось тут у пригоді і стане лікарняна каса...»
Чи по­ба­чи­мо світ­ло в кін­ці ту­не­лю?
Протягом уже майже 30 років незалежності України вітчизняні політики так і не спромоглись ані започаткувати систему державного медичного страхування на зразок такої, яка існує в розвинутих європейських країнах, чиї лави прагне поповнити Україна, ані бодай розробити модель вітчизняного державного медичного страхування.
Усі законопроекти з цього питання все ще припадають пилом у довгих шухлядах парламенту. Правда, уряд час від часу повертається до теми медичного страхування українців і вкотре декларує намір запровадити його на державному рівні.
Приміром, Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман уже заявляв, що в країні нададуть старт страховій медицині з 1 січня 2017 року. Але, як бачимо, віз і нині стоїть на тому ж самому місці... Хоча державне медичне страхування населення є важливим завданням для країни.
Експерти одноголосно стверджують, що альтернативи йому немає, адже в бідній державі, якою нині є Україна, тільки держава може допомогти своїм далеко незаможним громадянам отримати доступ до медичної допомоги.
Але поки у високих урядових кабінетах вирішують це питання, українцям пропонують свої послуги з добровільного медичного страхування приватні компанії.
Таких на сьогодні в Україні вже два десятки. Проте, за різними оцінками, можливістю добровільного медичного страхування скористалися не більше 6% українців. Причому здебільшого внески за них платять роботодавці.
За оцінками експертів, ціни на поліси добровільного медичного страхування в середньому коливаються від 3,4 тис. грн до 25 тис. грн. І навіть більше. Так, для молодої родини з двох людей віком 17–35 років медична страховка з відшкодуванням у 50 тис. грн обійдеться на рік для кожного майже в шість тисяч гривень.
Саме через зависоку вартість страхового полісу і ризики, пов’язані з ненадійністю приватних страхових компаній, ті, хто тверезо оцінює ситуацію з медичною допомогою в країні і власні можливості лікуватися, все частіше поповнюють лави народних лікарняних кас.
Українці очікують, що уряд таки запровадить державне медичне страхування, і в них з’явиться бодай якась надія на те, що в скрутний час не доведеться іти світом із простягнутою рукою, щоб зібрати кошти на лікування...

Олек­сандр БРУ­СЕН­СЬКИЙ,
м. Пол­та­ва

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».