Пріоритетні напрями
Серед основних напрямів діяльності підприємств і організацій, які входять до системи Державного космічного агентства України, голова ДКАУ назвав кілька.
Це, зокрема, роботи, спрямовані на створення космічних апаратів «Січ-2-1» і «Січ-2-М», призначених для виконання завдань із ДЗЗ (дистанційного зондування Землі), та космічного апарата науково-технічного призначення «Мікросат-М».
Вагоме місце посідає участь у виготовленні та забезпеченні пусків ракет-носіїв — «Зеніта-3SLБ» (для міжнародного проекту «Наземний старт»), створення і виготовлення в Україні основної конструкції першого ступеня для американської ракети-носія Аntares та розробка і виготовлення в нашій країні маршових двигунів для верхнього ступеня європейських ракет-носіїв Vegа («Вега»).
Виконуються галуззю і роботи в інтересах національної безпеки і оборони — зокрема, щодо створення та розвитку технологій військового і подвійного використання, розробки озброєнь і військової техніки для потреб Збройних Сил України.
Розвивається й ширшає співробітництво ДКАУ і підпорядкованих йому підприємств із міжнародними організаціями та з космічними агентствами різних країн.
«Сухі» цифри постійного недофінансування
Під час розповіді Павла Дегтяренка про те, як протягом п’яти років (2013–2017) здійснювалося держбюджетне фінансування п’ятої Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України, ми побачили на екрані діаграму, яка наочно ілюструвала цифри, котрі озвучив голова ДКАУ.
Тож хай «сухі» цифри говорять самі за себе. 2013 рік: космічною програмою було передбачено держбюджетне фінансування у 98,7 мільйона гривень, а фактично профінансовано тільки 25,3 млн грн (тобто 25,6%).
2014-й: відповідно, передбачалося 228,5 млн грн, виділено — лише 67,9 млн грн (29,7%).
2015-й: 333 млн грн — і тільки 30,3 млн грн (9,1%).
2016-й: 223,6 млн грн — і 176,3 млн грн (78,8%).
2017-й: 225,2 млн грн — і 80,1 млн грн (35,6%).
Якщо скласти наведені показники, то видно, що загалом протягом п’яти років держбюджетне фінансування згідно зі згаданою космічною програмою передбачалось у сумі в 1 мільярд 109 мільйонів гривень, тоді як фактично було профінансовано за п’ять років на 729 мільйонів гривень менше — тільки 379,9 млн грн (тобто лише 34,3%).
Водночас підприємства космічної галузі сплачували податки і збори до Державного бюджету України в обсягах, які виявилися набагато більшими порівняно з фінансуванням, отримуваним ними з держбюджету.
2013 рік: було сплачено в державний бюджет 743,6 мільйона гривень; 2014-й — 711 млн грн; 2015-й — 1 мільярд 077,7 млн грн; 2016-й — 1 мільярд 041,3 млн грн; 2017-й — 1 мільярд 159,7 млн грн.
Кореспондент «Демократичної України» поцікавився у голови ДКАУ щодо держбюджетного фінансування космічної галузі на нинішній 2018 рік: скільки намічалось і скільки виділили фактично? Відповідаючи на запитання, Павло Дегтяренко сказав, що спочатку на ці цілі у проекті державного бюджету-2018 передбачалося 787 мільйонів гривень — таким чином намагалися компенсувати чималі кошти, недодані за космічною програмою протягом п’яти попередніх років (2013–2017).
Проте у Верховній Раді перед другим читанням до проекту закону про Держбюджет-2018 було внесено відчутні корективи: зазначену вище суму асигнувань у 787 мільйонів гривень суттєво скоротили — аж на 700 мільйонів гривень, які переспрямували у бюджеті від ДКАУ до Мінекономіки й таким чином залишили для потреб космічної галузі на 2018 рік лише 87 мільйонів гривень.
Коментарі щодо такого ставлення до вітчизняної космічної галузі з боку парламентських фракцій більшості (і не лише їх), які схвалили згадане урізання бюджетних асигнувань, як то кажуть, зайві...
А Павло Дегтяренко у своєму виступі й у відповідях на запитання, зазначивши, що позиція Державного космічного агентства України знаходить нині розуміння у Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, наголосив на тому, що зараз керівництво ДКАУ веде активну роботу з Кабміном, Радою національної безпеки і оборони та деякими іншими структурами, аби поліпшити стан фінансового забезпечення державою виконання завдань, покладених на космічну галузь.
З огляду на це голова ДКАУ висловив сподівання, що вже, починаючи з підготовки проекту держбюджету на 2019 рік, удасться досягти у цій справі змін на краще.
Павло Дегтяренко повідомив, що Державним космічним агентством України розроблено й нині погоджується з міністерствами і відомствами нова редакція «Концепції реалізації державної політики у сфері космічної діяльності на період до 2032 року» та план заходів щодо її виконання. Передбачається, що нова редакція концепції відповідатиме викликам і вимогам сучасності та першочерговим завданням держави й її пріоритетам.
Водночас ДКАУ разом із підприємствами, які входять до його системи, розпочало формулювання ключових принципів, на яких розроблятиметься «Стратегія розвитку космічної галузі України».
При цьому у керівництві ДКАУ переконані, що головним джерелом надходження фінансових коштів на підприємства галузі має бути світовий ринок. І саме за рахунок таких надходжень буде в основному забезпечуватись її розвиток, оновлення й дооснащення підприємств.
Держава повинна фінансувати реалізацію виключно тих завдань і проектів, які відповідають державним інтересам на національному й міжнародному рівнях та мають практичну віддачу для економіки нашої країни.
Перспективи: планується щороку запускати по супутнику
З відомих і цілком зрозумілих причин, через які було розірвано зв’язки (за виробничою кооперацією) між космічними галузями України і Росії, ДКАУ та підпорядковані йому підприємства працюють над тим, щоб зменшити частку імпорту комплектуючих до ракетно-космічної техніки, вироблюваної у нашій країні.
Перш за все — для заміни того, що раніше надходило з Російської Федерації, аналогічною за призначенням вітчизняною продукцією або ж (враховуючи співвідношення ціни й якості) використовуючи комплектуючі вироби і матеріали, придбані у зарубіжних (не російських) виробників.
Голова ДКАУ повідомив, що у 2017 році було виготовлено складові частини льотного зразка космічного апарата «Січ-2-1», призначеного для дистанційного зондування Землі. Цей супутник буде оснащено сканером оптичного діапазону з 8-метровою просторовою розрізненістю наземних об’єктів.
Також модернізовано наземний комплекс управління і наземний інформаційний комплекс. Планується, що запуск космічного апарата «Січ-2-1» на навколоземну орбіту буде здійснено у 2019 році.
Проведено автономні, статичні, динамічні та транспортувальні випробування космічного апарата «Мікросат-М», призначеного для проведення наукових досліджень, технічних і технологічних експериментів. Виготовлено складові частини льотного зразка цього супутника.
Також розроблено експлуатаційну документацію на наземний сегмент і проведено технічне обслуговування наземного обладнання. Пуск космічного апарата «Мікросат-М» планується здійснити у 2020 році.
Розроблено конструкторську документацію на габаритно-динамічний макет майбутнього космічного апарата «Січ-2М», який призначається для дистанційного зондування Землі, і технологічну документацію на створення для цього супутника сканера високої роздільної здатності (він розрізнятиме з орбіти на земній поверхні об’єкти розміром у 2,5 м). Запустити космічний апарат «Січ-2М» планується у 2021 році.
А поки конструктори і технологи працюють над створенням космічних апаратів «Січ-2-1» і «Січ-2М», виконання різноманітних завдань із дистанційного зондування Землі здійснюється українськими фахівцями шляхом прийняття та опрацювання даних, які отримуються від різних іноземних супутників.
Зокрема, таким чином у 2017 році було забезпечено функціонування тематичного сервісу з моніторингу стану посівів, льодової обстановки на Азовському морі та на водоймищах Дніпровського каскаду, висоти снігового покриву, оцінки ймовірної швидкості танення снігу, повеней, пилових бур, посух та деяких інших природних явищ, пожежної небезпеки в лісах, стану сільськогосподарських культур на ланах тощо.
Наш «Циклон-4М» — для майбутнього канадського космодрому
Після того як у 2015–2016 рр. Бразилія без обґрунтованих пояснень денонсувала укладений у 2003 році українсько-бразильський договір про довгострокове співробітництво у космічній сфері, створюваний у нашій країні в конструкторському бюро «Південне» космічний носій «Циклон-4» опинився, так би мовити, без тієї точки практичного застосування, на яку була розрахована ця ракета.
Але фахівці з КБ «Південне» вирішили, що можна низку конструктивних рішень, закладених при створенні ракети-носія «Циклон-4», яка мимоволі — ще до свого повного втілення у металі — стала «безробітною», використати у новій модернізованій рекеті «Циклон-4М», котрій може знайтися робота на майбутньому космодромі, що має споруджуватися в Канаді.
Справа в тому, що канадська аерокосмічна компанія Maritime Launch Servises (МLS) обрала з кількох розглянутих варіантів місце для будівництва свого стартового комплексу — в Кансо-Хейзел Хілл, що в окрузі Гайсборо провінції Нова Шотландія на Атлантичному узбережжі Канади.
Тож українською і канадською сторонами були досягнуті домовленості щодо співробітництва у створенні космічного ракетного комплексу «Циклон-4М» — із його базуванням на канадській території.
Цей проект передбачає, що у ракеті «Циклон-4М», яка, на відміну від триступеневого «Циклону-4», буде двоступеневою, використовуватимуться деякі розробки, отримані конструкторами КБ «Південне» раніше під час виконання попереднього проекту «Циклон-4».
Такі підходи дадуть змогу для використання у «Циклоні-4М» низки агрегатів і вузлів, виробництво яких уже налагоджено або ж у короткі строки може бути налагоджено на існуючих потужностях виробничого об’єднання «Південний машинобудівний завод» імені О. М. Макарова.
Варто зазначити, що проект створення космічного ракетного комплексу «Циклон-4М» із місцем його базування на канадській території є комерційним, а тому не передбачає державного фінансування ані з боку України, а ні з боку Канади.
Та все ж попри комерційний характер згаданого проекту «Циклон-4М» його реалізація потребуватиме як організаційної, так і адміністративної підтримки з боку структур державної влади України — і не лише від ДКАУ.
Коли ж «Либідь» запустять на орбіту?
Протягом кількох років раз у раз відкладався, а згодом і зовсім зупинився процес підготовки до досить давно запланованого запуску на навколоземну орбіту першого українського телекомунікаційного космічного апарата «Либідь», який мав започаткувати формування національної системи супутникового зв’язку.
Цей космічний апарат на замовлення України було створено свого часу канадською компанією MacDonald, Dettmiler and Associates Corporation (МDА) і російським акціонерним товариством «Інформаційні супутникові системи» («ІСС») імені академіка М. Ф. Решетньова, що в Желєзногорську — місті у Красноярському краї (саме там, до речі, й донині перебуває «Либідь»).
Окрім причин, пов’язаних із питаннями щодо фінансування згаданих робіт, його подальшу реалізацію загальмувало і те, що канадська компанія МDА, посилаючись на форс-мажорні обставини, заявила про свій вихід із цього проекту.
Нині, як повідомив Павло Дегтяренко, Державне космічне агентство України здійснює переговорні заходи з представниками канадської MacDonald, Dettmiler and Associates Corporation, спрямовані на те, щоб спонукати цю компанію повернутися до робіт за проектом «Либідь».
А Кабінет Міністрів України 4 жовтня 2017 року видав розпорядження № 729, покликане допомогти подолати ті негативні наслідки, котрі виникли через здійснену Росією навесні 2014-го анексію Криму, через що наша держава втратила чимало розташованих на тому півострові об’єктів.
Серед них — розташований поблизу Євпаторії великий комплекс Національного центру управління і випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ), одним із компонентів якого був наземний сегмент супутникової системи зв’язку, в тому числі ЦУП — центр управління польотами космічних апаратів.
Враховуючи ці втрати, Державне космічне агентство здійснило заходи, спрямовані на відтворення низки структур НЦУВКЗ на материковій частині території України.
У реалізацію робіт за проектом «Либідь» наша держава вже вклала кошти, які у сумі еквівалентні більш як 500 мільйонам доларів США. І безцільно втратити такі дуже великі кошти нелогічно й неприпустимо.
Навіть попри те, що для того, аби довести цей проект до його логічного завершення — запуску «Либеді» з Байконура на геостаціонарну орбіту і введення цього космічного апарата в експлуатацію, потрібні ще додаткові кошти, що становлять приблизно 1/6 тієї суми, яка вже витрачена.
Адже, крім фінансових розрахунків із виготовлювачами супутника «Либідь» — канадською компанією МDА і російським акціонерним товариством «ІСС» (у тому числі платежі за зберігання нашого космічного апарата в Желєзногорську), будуть і витрати на транспортування «Либеді» з Красноярського краю на космодром Байконур.
До того ж потребує відновлення гарантійний ресурс супутника і проведення на ньому повного комплексу всіх регламентних контрольно-перевірних робіт.
Додайте до цього ще виготовлення «Південним машинобудівним заводом» ракети-носія і доставку її з Дніпра на Байконур, фінансування здійснюваного там запуску включно з його страхуванням тощо.
Якщо перемовини з компанією МDА виявляться успішними й якщо вдасться вирішити питання щодо фінансування перелічених витрат, то, починаючи відлік від березня 2018-го, приблизно через вісім місяців можна сподіватися на виведення першого українського телекомунікаційного апарата «Либідь» на навколоземну орбіту.
На обрії — сподівання на реанімацію «Морського старту»
Кілька років тому Російська Федерація фактично зупинила функціонування програми Sea Launch («Морський старт»), яка реалізовувалася на комерційних засадах, починаючи з 1999 року за участю компаній і підприємств чотирьох країн — Сполучених Штатів Америки, України, Росії та Норвегії.
Нагадаємо нашим читачам, що у цьому міжнародному проекті як ракети-носії використовувалися триступеневі «Зеніти-3SL», виготовлювачем яких було українське державне підприємство — виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод», а розробником — конструкторське бюро «Південне».
Ці ракети-носії (з космічними апаратами різного мирного призначення з різних країн) запускалися зі стартового майданчика плавучого космодрому — самохідної платформи Odyssey («Одіссей»), яка разом зі складально-командним судном Sea Launch (обидва надала норвезька компанія Kvaernet Maritime a.s.) у моменти пусків «Зенітів» перебувала у певній акваторії Тихого океану точно на екваторі.
Це давало змогу — за рахунок максимального використання швидкості обертання нашої планети навколо своєї осі збільшувати сумарну масу корисного навантаження, яка виводилася на навколоземну орбіту, при одночасному зниженні собівартості виведення (у розрахунку на один кілограм маси космічного апарата).
Останнім часом ситуація у цій сфері почала дещо прояснятися. З’ясувалося, що новим основним власником компанії Sea Launch стала S7 Group, яка вирішила залишити використання у міжнародному проекті «Морський старт» ракет-носіїв «Зенітів-3SL».
Конкретним свідченням цього стало те, що, як повідомив нас голова ДКАУ Павло Дегтяренко, компанія S7 Group уклала з українським виробничим об’єднанням «Південний машинобудівний завод», що у Дніпрі, контракт на виготовлення двох ракет-носіїв «Зеніт».
Водночас S7 Group як новий власник міжнародної компанії Sea Launch мала вирішити певні процедурні питання у Сполучених Штатах Америки, адже базовим портом (в якому перебувають самохідна платформа Odyssey та складально-командне судно Sea Launch) є американське місто Лонг-Біч, що у штаті Каліфорнія на західному узбережжі США.
Тож хоча про конкретні строки майбутніх пусків «Зенітів» із «Морського старту» говорити ще зарано, але те, що вже відбулось у цій сфері, свідчить про відрадну реальну перспективу повернення цього міжнародного проекту на світовий ринок пускових послуг, в чому, ясна річ, зацікавлена Україна.
Утилізація твердого ракетного палива триває
Завдання, які вирішуються галуззю, керованою Державним космічним агентством України, орієнтовані не лише на ті чи інші об’єкти космічної спрямованості, але й мають, крім того, і суто земні адреси.
Однією з таких непростих проблем є здійснювана з року в рік протягом досить тривалого часу утилізація твердого ракетного палива, яке зберігається на державному підприємстві — науково-виробничому об’єднанні «Павлоградський хімічний завод» (ПХЗ), що в Дніпропетровській області.
Воно дісталося нашій країні у спадок від ракетних військ стратегічного призначення колишнього СРСР, на озброєнні яких серед різних типів бойової ракетної техніки були й розташовані на території України міжконтинентальні балістичні ракети РС-22, котрі згідно з міжнародними домовленостями підлягали знищенню.
А від тих ракет РС-22 залишились у великих кількостях двигуни з твердим ракетним паливом, яке за розробленою технологією гідравлічного вимивання мало видалятися з корпусів ракетних двигунів й утилізуватися.
На таку утилізацію твердого ракетного палива, а також на утилізацію самих спорожнених корпусів тих ракетних двигунів була спрямована розроблена свого часу відповідна програма, якою було передбачено створення виробничої бази (з призначеною для цього технологічною установкою) та виконання відповідних робіт.
Реалізація цієї утилізаційної програми фінансується з двох джерел — із Державного бюджету України та за рахунок коштів, що виділяються Сполученими Штатами Америки. З цього напряму діяльності ДКАУ співпрацює з Агентством зі зменшення загрози Міністерства оборони США — на виконання Угоди між Україною і США щодо надання допомоги Україні на ліквідацію стратегічної ядерної зброї, а також нерозповсюдження зброї масового знищення.
У звіті ДКАУ повідомлено, що протягом 2017 року на Павлоградському хімічному заводі вилучили й утилізували 293,9 тонни твердого ракетного палива, після чого його на ПХЗ залишилося на зберіганні ще 2216,9 тонни.
Як зазначив голова ДКАУ Павло Дегтяренко, при збереженні темпу робіт, котрий залежить від обсягів фінансування, на повне виконання цієї програми — до утилізації всього обсягу наявного на ПХЗ твердого ракетного палива — піде приблизно сім років.
Ширшає географія міжнародної співпраці
Усе більш широкою, поглибленою і різновекторною стає міжнародне співробітництво космічної галузі України.
Так, забезпечено взаємодію з компанією Orbital (США) щодо належного виконання українськими підприємствами робіт за проектом «Антарес».
Підписано меморандум про взаєморозуміння між ДКАУ і Канадським космічним агентством у сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях.
Здійснюються заходи, спрямовані на реалізацію програми українсько-китайського співробітництва у космічній сфері, розрахованої на 2016–2020 роки.
Зокрема, під час проведеного у листопаді 2017-го в Пекіні засідання спільної експертної робочої групи ДКАУ і Китайської національної космічної адміністрації та засідання українсько-китайської підкомісії з питань співробітництва в космічній галузі було ухвалено оновлену програму співпраці, яка включає 81 проект.
Проведено перемовини між ДКАУ та Космічним агентством Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), наслідком яких стало підписання меморандуму про взаєморозуміння у сфері дослідження космосу.
Аналогічні меморандуми про взаєморозуміння щодо співробітництва підписано Державним космічним агентством України з космічними агентствами Румунії та Мексики.
На напрямах європейської інтеграції України триває різноманітна співпраця ДКАУ з Європейським Союзом і з Європейським космічним агентством.
На початку березня 2018 року голова ДКАУ Павло Дегтяренко взяв участь у великому міжнародному форумі з космічних досліджень, що проходив в Японії й зібрав там фахівців 48 країн, з яких усі космічні держави були представлені керівниками відповідних національних космічних агентств.
Як зазначив Павло Глібович, цікавою була не лише сама наукова програма того форуму, а й те, що під час нього голова ДКАУ провів низку двосторонніх перемовин із колегами з різних країн, обговорюючи перспективи активізації вже існуючої співпраці й налагодження нових взаємовигідних ділових контактів.
Вадим ФЕЛЬДМАН
