Людина i право
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 20, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 23 Грудень 2016 07:17

І один у полі воїн?

Rate this item
(3 votes)

Для на­се­лен­ня ба­га­тьох кра­їн пи­тан­ня за­хис­ту прав лю­ди­ни — осо­бли­ва й де­лі­кат­на сфе­ра у від­но­си­нах вла­ди і су­спіль­ства, адже од­но­знач­но по­зи­тив­них ре­зуль­та­тів у цій ца­ри­ні до­сяг­ти ду­же важ­ко. Зок­ре­ма, там, де вла­да на сло­вах де­мон­струє свою від­да­ність люд­ським цін­нос­тям, а на прак­ти­ці бру­таль­но їх по­ру­шує.
А от укра­їн­ці мо­жуть пи­ша­ти­ся тим, що на сто­ро­жі їх­ніх прав сто­ять чи­ма­ло ін­сти­ту­цій — як дер­жав­них, так і гро­мад­ських. Прав­да, остан­ні по­ві­дом­лен­ня про те, що са­ме Ук­раї­на по­сі­дає пер­ше міс­це у сві­ті за кіль­кіс­тю за­яв до Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни, свід­чать про те, що з пра­ва­ми лю­дей у кра­їні не все га­разд. 
Схо­же, це ро­зу­мі­ють і очіль­ни­ки дер­жа­ви, кот­рі раз у раз ство­рю­ють но­ві по­са­ди для чи­нов­ни­ків, кот­рі ма­ють опі­ку­ва­ти­ся за­хис­том прав лю­ди­ни...

Показово, що захистом прав українців тепер переймаються не тільки на державному рівні, але і на відомчому. Зокрема, в тих відомствах і службах, у яких... найчастіше порушують права українців. Приміром, у міліції, не дуже гарну спадщину від якої прийняла поліція. Свіжі вітри — поголовна атестація, звільнення, призов нових людей тощо, які пронеслися у коридорах цього відомства і які мали залишити після себе оновлену структуру, видули із закапелків відомства далеко не все, що десятиліттями псувало його імідж. У тому числі патологічну схильність до порушення прав людей та приниження затриманих.
Аби цього не сталося з поліцією, там теж перейнялися захистом прав людини. Для цього навіть зробили спеціальне управління забезпечення прав людини, чиї уповноважені (частіше їх називають поліцейськими омбудсменами) стали до виконання своїх обов’язків майже у кожній області України.
Начальник відділу управління забезпечення прав людини Нацполіції Костянтин Тарасенко розповів ЗМІ, що офіс у регіонах представлятимуть дві людини: поліцейський і держслужбовець. Вони будуть проводити перевірки в органах поліції щодо дотримання прав людини, розслідувати вже встановлені порушення і проводити превентивні заходи. Поліцейський омбудсмен отримуватиме зарплату від 10 до 13 тис. гривень і в майбутньому залежно від якості роботи зможе отримувати надбавки.
«Це — ті люди, які пройшли відбір до патрульної служби, під час служби вони підтвердили, що вони можуть рости далі. Ми провели відбір поліцейських у регіонах і на сьогодні закінчилося навчання 22 осіб, які, сподіваємося, найближчим часом будуть призначені поліцейськими омбудсменами», — сказав він. За словами К. Тарасенка, держслужбовець, який представлятиме офіс Нацполіції з прав людини, обирається шляхом проведення конкурсу.
На Полтавщині за дотриманням прав і свобод громадян поліцейськими відтепер стежить старший інспектор з особливих доручень відділу уповноважених голови Нацполіції з питань контролю за дотриманням прав людини, лейтенант поліції Наталія Мельничук. Призначення на цю посаду молодої жінки викликало непідробний інтерес у полтавців. І не тільки тим, що вона поклала на свої плечі нелегкий тягар, але й через те, що захищатиме права полтавців від зазіхань на них дружина... начальника управління патрульної поліції в Полтавській області.
Саме це стало предметом жвавої дискусії в інформаційному просторі регіону. Чи зможе поліцейський омбудсмен бути об’єктивним, коли мова піде про порушення прав людини підлеглими її чоловіка? Відповідаючи на це запитання кореспондента «ДУ», Н. Мельничук зазначила, що розуміє тривогу громади з цього питання, але хоче запевнити полтавців, що родинні зв’язки з начальником управління патрульної поліції аж ніяк не вплинуть на її діяльність:
«Поперше, уповноважений з питань контролю за дотриманням прав людини підпорядкований лише начальнику Національної поліції України, що дозволяє йому залишатися незалежним у прийнятті своїх рішень. Подруге, частка патрульної поліції на Полтавщині за чисельністю дорівнює всього 10% всіх поліцейських, які служать у регіоні. Тож штучного пріоритету підлеглим мого чоловіка надаватися в жодному разі не буде. І сам начальник патрульної поліції добре розуміє пікантність ситуації і не втручається в мою роботу...»
Формально уповноважена голови Нацполіції з питань контролю за дотриманням прав людини на Полтавщині незалежна ані від місцевої влади, ані від керівництва обласної поліції. У житті, схоже, все дещо поіншому. Якщо слідувати відомому вислову на зразок того, що буття визначає свідомість.
Н. Мельничук штатним розписом передбачено мати службовий автомобіль. І це цілком логічно, адже поліцейському омбудсмену доводиться ледь не щодня виїжджати у райони області для виконання своїх обов’язків. Але службове авто дали їй лише на папері, тож доводиться машину просити у керівників місцевої поліції.
До того ж омбудсмен «квартирує» у ГУ Нацполіції України в Полтавській області, де їй люб’язно погодилися виділити один із кабінетів. Правда, на четвертому поверсі, куди простому полтавцю, який прийде скаржитися уповноваженому на поліцію, практично неможливо потрапити, бо вільний доступ до омбудсмена перекриває поліцейський пост.
Н. Мельничук порушила питання про те, щоб їй для прийому громадян виділили приміщення на першому поверсі управління, аби люди могли до неї вільно пройти. Чи зацікавлені керівники обласної поліції у тому, щоб «наглядач від Києва» перебував поза їхнім контролем, сказати однозначно важко.
Як зазначалося, Н. Мельничук контролювати дотримання поліцією прав людини на Полтавщині має не одна. У штатному розписі є ще одна одиниця в службі уповноваженого. Але вже не атестованого працівника поліції, а цивільного спеціаліста. Утім, коли його призначать, не знає і сама пані Наталія. Тож доводиться їй виконувати нелегкі обов’язки омбудсмена як тому розвіднику, який «і один у полі воїн»...
«Непорозумінь між уповноваженим та керівництвом регіональної поліції практично не виникає, — стверджує Н. Мельничук. — Ми робимо одну справу, намагаємося підвищувати рівень довіри наших громадян до поліції тощо».
Безперечно, сприяє цьому й те, що уповноважена столичного управління забезпечення прав людини Н. Мельничук досконало знає службу поліцейських. Юрист за фахом (закінчила Харківський університет внутрішніх справ.— Àâò.), лейтенант поліції, вона починала кар’єру рядовим працівником у столичній поліції. Поліції, яку оновили новими кадрами і де більшість особового складу справді хоче працювати поновому.
Виконувати свої обов’язки так, щоб українці почувалися захищеними і бачили в поліцейських не лише правоохоронців, але й людей, котрі прийдуть їм на допомогу у будьяких нештатних ситуаціях. Хочуть цього і поліцейські омбудсмени.
З чим і ким «воює» поліцейський омбудсмен? За словами Н. Мельничук, їй доводиться найчастіше стикатися з такими порушеннями прав людини з боку поліції, як незаконне затримання громадян або затримання з порушенням установленої процедури, катування затриманих у відділках поліції, відмова у наданні їм медичної та правової допомоги тощо.
На щастя, стверджує лейтенант поліції, таких випадків на Полтавщині відчутно поменшало. Пов’язано це, за спостереженнями жінки, з двома чинниками. Перший — поліція, як би її не критикували, але працює «толерантніше» за міліцію. Другий — розгалужена система вторинної правової допомоги в області, що надає право усім затриманим поліцією безоплатно користуватися послугами адвокатів одразу після доставки до райвідділів.
Поліцейські не лише знають про таке право кожного полтавця, якого затримують, але вони самі повинні повідомляти про затримання працівників центру вторинної правової допомоги та просити для затриманого адвоката.
Звісно, затриманий із різних причин може відмовитися від послуг адвоката, але тільки в його присутності. Цим «запобіжником» гарантується, що полісмени під тиском не змусять затриманого відмовитися від послуг юриста.
Уже перші кроки на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу уповноважених голови Нацполіції з питань контролю за дотриманням прав людини переконали Н. Мельничук у тому, що наші люди далеко не завжди уявляють, з яких питань можуть звертатися до поліцейського омбудсмена.
Напевно, дається взнаки міліцейська спадщина, коли довести свою правоту у райвідділах міліції було дуже важко. Іноді ті, хто занадто дорікав міліціонерам «бєзпрєдєлом», розплачувався за це своїм здоров’ям. А то й життям...
«Люди звертаються, але іноді не зовсім розуміють, де саме відбувається порушення їхніх прав. Приміром, у людини вкрали телефон, і вона вважає, що вже порушили її права. І звертається до мене. У таких випадках я роз’яснюю ситуацію, даю контактний телефон, до кого постраждалому необхідно звернутися...» — зазначає Н. Мельничук.
Чимала ділянка діяльності омбудсмена — просвітницька робота із самими поліцейськими. Старший інспектор регулярно відвідує відділи поліції на Полтавщині, зустрічається з особовим складом і роз’яснює та вчить полісменів працювати так, щоб не порушувати прав людини.
Як виявилося, це далеко не зайва форма роботи, бо поміж поліцейських є й такі, котрі мають недостатній професійний рівень. Або застарілі погані навички, набуті ще під час служби в міліції.
Для того щоб омбудсмен міг виконувати свої повноваження, кожному з уповноважених управління з прав людини видали спеціальне посвідчення. Цей «мандат» надає Н. Мельничук право безперешкодного доступу до будьякого об’єкта і у будьякий час доби, пов’язаного з поліцією. Омбудсмени можуть контролювати і ситуацію в ізоляторах тимчасового утримання.
* * *
Схоже, дотриманню прав людини поліцією в МВС мають намір приділяти особливу увагу. Не в останню чергу через це, що цього вимагає від України, котра постійно декларує свою відданість європейським цінностям, міжнародна спільнота. Відповіддю стало створення в Україні офісу Нацполіції з прав людини — дітища уже колишнього керівника Нацполіції Хатії Деканоїдзе, який у столиці відкрили 2 листопада 2016 року.
Наслідуючи принцип «і свого навчаємося, і чужого не цураємося», з 7го по 12 грудня делегація Нацполіції України на чолі із заступником глави відомства Костянтином Бушуєвим, який курирує службу омбудсменів, відвідала Канаду з метою вивчення і опанування кращих міжнародних практик у сфері захисту прав людини, зокрема місто Торонто.
Тамтешні правоохоронці висловили підтримку українським колегам у створенні в структурі Нацполіції України управління забезпечення прав людини. У Торонто наші правоохоронці ознайомилися з організацією роботи канадських поліцейських. В тому числі з порядком оскарження неправомірних дій працівника поліції, а також умовами тримання затриманих осіб та захистом їх прав.
Можливо, після таких закордонних подорожей вітчизняні поліцейські омбудсмени відчують підвищену увагу до своєї діяльності в регіонах і справді стануть тим спеціалістом, який «і один у полі воїн».
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».