Та­ка си­ту­ація під­жив­лює га­лу­зе­ву ко­руп­цію. Тож пос­тає пи­тан­ня — як ро­зі­рва­ти цей не­без­печ­ний лан­цю­жок, як при фор­му­ван­ні та ре­алі­за­ції аг­рар­ної по­лі­ти­ки вра­хо­ву­ва­ти ін­те­ре­си всіх її учас­ни­ків, вклю­ча­ючи ма­лих та се­ред­ніх сіль­гос­пви­роб­ни­ків, які за­без­пе­чу­ють жит­тє­ді­яль­ність сіл, доб­ро­бут усіх, хто в них меш­кає?
У роз­ви­не­них кра­їнах уже звич­ною прак­ти­кою ста­ла спів­пра­ця цен­траль­них та міс­це­вих ор­га­нів управ­лін­ня з га­лу­зе­ви­ми гро­мад­ськи­ми ор­га­ні­за­ці­ями. Во­ни не ли­ше до­лу­чаю­ть­ся до роз­роб­ки та вті­лен­ня на­ціо­наль­них і ре­гіо­наль­них про­грам со­ці­аль­но-еко­но­міч­но­го роз­вит­ку, їм та­кож пе­ре­да­ють окре­мі управ­лін­ські та кон­троль­ні функ­ції за пев­ни­ми про­це­са­ми.
Як це скла­дає­ть­ся в ук­ра­їн­сько­му аг­рар­но­му сек­то­рі? Яку роль у ньо­му ві­ді­гра­ють га­лу­зе­ві ор­га­ні­за­ції та гро­мад­ські об’­єд­нан­ня, кот­рі за час сво­го іс­ну­ван­ня зу­мі­ли об’­єд­на­ти у сво­їх ла­вах ба­га­тьох спе­ціа­ліс­тів най­ви­що­го про­фе­сій­но­го ґа­тун­ку? Про це по­го­во­ри­мо з фа­хів­цем з пи­тань аг­рар­ної та зе­мель­ної по­лі­ти­ки про­ек­ту USAID «Аг­ро­Ін­вест» Олек­сан­дром Му­ля­ром.

— На­скіль­ки ак­тив­но гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції до­лу­чаю­ть­ся до фор­му­ван­ня аг­рар­ної по­лі­ти­ки?
— Останнім часом ми спостерігаємо зростання фахового рівня галузевих організацій і громадських об’єднань аграрного сектора економіки і відповідно — їх впливу на формування в Україні аграрної політики. Учасники аграрного ринку відчувають важливість колективного напрацювання рішень і спільного представлення інтересів у діалозі з владою. Державні органи влади також дедалі частіше апелюють до організованих представників бізнесу у питаннях напрацювання окремих напрямків аграрної політики. Це — позитивний момент. Яскравим прикладом такої співпраці є нещодавно запроваджені заходи щодо дерегуляції в АПК.
Інша справа, що наразі важко врахувати позиції всіх зацікавлених сторін у формуванні того чи іншого напрямку аграрної політики. Адже одні асоціації об’єктивно сильніші за інші, представляють потужніші підгалузі, можуть активніше лобіювати потрібні їм рішення. Іншим це робити важче. А про інтереси сільського населення бізнесмени можуть і поготів забути, вважаючи їх другорядними.
Тому нині надзвичайно актуальним є запровадження зрозумілих і дієвих механізмів співпраці органів влади з галузевими асоціаціями та громадськими об’єднаннями, які враховували б інтереси всіх учасників. Лише в такому разі співпраця приноситиме плідні результати.

— Як ви­гля­дає участь гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій у під­го­тов­ці за­ко­но­про­ек­тів, га­лу­зе­вих рі­шень?
— Часи, коли представники асоціацій кулуарним способом намагалися вирішувати питання галузі чи підгалузі, вже минають. Представники аграрної сфери дедалі більше покладаються на ухвалення прозорих, компетентних рішень. Вони працюють у різноманітних робочих групах із підготовки законопроектів, надають експертні оцінки, обстоюють позиції своїх організацій. Добре організовані, аналітично потужні асоціації беруть дуже активну участь у такій роботі, і так має бути.

— Фа­хів­ці ви­зна­ють, що най­слаб­кі­шою у віт­чиз­ня­ній сис­те­мі управ­лін­ня за­ли­шає­ть­ся лан­ка, що від­по­ві­дає за ре­алі­за­цію ухва­ле­них рі­шень. Чи до­лу­чаю­ть­ся пред­став­ни­ки гро­мад­сько­го сек­то­ра до ро­бо­ти, по­в’яза­ної з ре­алі­за­цією аг­рар­ної по­лі­ти­ки, і як во­ни з нею справ­ляю­ть­ся?
— Це питання обумовлене розвитком саморегуляції в аграрному секторі — делегуванням державою галузевим об’єднанням частини повноважень щодо регулювання аграрного ринку, а також посилення внутрішньої організації асоціацій для надання додаткових послуг своїм членам, установлення погоджених вимог до якості продукції та забезпечення їх дотримання, сприяння відкриттю нових ринків збуту.
Таким чином, держава передає не властиві їй функції галузевим асоціаціям АПК, відтак знижуються витрати на адміністрування і державний контроль, зростає ефективність ухвалення галузевих рішень тощо. Ефективні саморегулівні організації матимуть суттєвий вплив на підвищення якості сільськогосподарської продукції, запроваджуючи для своїх членів стандарти поведінки і додаткові показники якості виробленої продукції.
Звичайно, перспективи отримання галузевими асоціаціями статусу саморегулівних організацій вимагатимуть значно більшої відповідальності та системності у їх роботі. Тож украй важлива подальша розбудова цих організацій.

— Чи є по­зи­тив­ний до­свід са­мо­ре­гу­лю­ван­ня в аг­рар­ній га­лу­зі в ін­ших кра­їнах? Що ми мог­ли б за­по­зи­чи­ти?
— Мені доводилося вивчати успішний досвід роботи саморегулівних організацій АПК у Чехії, Іспанії, Великій Британії, країнах Північної і Південної Америки. Цікавим для нас є досвід функціонування Асоціації УНІКА, що представляє цукрову галузь Бразилії, Асоціації свинарів Чехії, борошномельної групи УНІМІ у Франції та інших.
Посилаючись на їхній приклад, ми також могли б, приміром, передати ведення різних державних реєстрів відповідним асоціаціям: реєстр суб’єктів племінної справи у тваринництві, реєстр складських документів на зерно, реєстр атестованих виробників молока, молочної сировини і молочних продуктів, реєстр сортів рослин, ведення реєстрів сільськогосподарських дорадників, експертів-дорадників і дорадчих служб та інші.
Крім того, доручити їм проведення сертифікації сільськогосподарської продукції, наприклад сертифікації насіння, а також питання квотування виробництва сільськогосподарської продукції, якщо необхідність у квотуванні є обґрунтованою. Безперечно, держава здійснюватиме моніторинг цієї діяльності, однак якісне виконання тих чи інших функцій може забезпечуватися саморегулівними організаціями, створення і функціонування яких мало б відповідати встановленим критеріям.

— На­справ­ді сіль­сько­гос­по­дар­ськи­ми пи­тан­ня­ми опі­ку­єть­ся ве­ли­ка кіль­кість гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій. Як во­ни взає­мо­ді­ють у ро­бо­ті і хто ко­ор­ди­нує їх ді­яль­ність?
— Для координації такої роботи започатковувалися громадські ради при органах виконавчої влади, в тому числі при Міністерстві аграрної політики та продовольства України. На жаль, роботу цієї громадської ради нині призупинено. Та ми все частіше бачимо, як низка галузевих асоціацій розробляють і обстоюють спільні позиції з ключових питань аграрної політики, що підтверджує важливість та ефективність скоординованих дій представників галузі.
Хочу навести приклад роботи аналітичної платформи АПК, яка функціонує за підтримки проекту USAID «АгроІнвест» і згуртовує понад 20 галузевих асоціацій та громадських об’єднань. Вона функціонує як дорадча група для аналітичної підтримки та сприяння організації координаційних заходів галузевих асоціацій аграрного сектора. Робота платформи зосереджена на моніторингу та аналізі ініціатив щодо аграрної політики, на координації позицій із галузевими асоціаціями, на створенні робочих груп при підготовці нормативно-правових актів тощо.
Тож невипадково, що саме фахівці аналітичної платформи підтримали ініціативу галузевих асоціацій та підготували проект Закону України «Про основи саморегулювання в аграрному секторі України». І, до речі, процес підготовки законопроекту став гарним прикладом співпраці аналітичної платформи та галузевих асоціацій із Мінагрополітики.
Платформа також напрацьовує матеріали та документи, що стосуються земельних питань, оподаткування у сільському господарстві, спрощення ведення бізнесу у галузі тваринництва. Асоціації, що входять до її складу, саме ці напрямки роботи визначили пріоритетними.

— Гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції по­кли­ка­ні від­об­ра­жа­ти гро­мад­ську дум­ку, про­те трап­ляю­ть­ся ви­пад­ки, ко­ли во­ни ство­рюю­ть­ся для ло­бі­юван­ня ін­те­ре­сів ко­мер­цій­них струк­тур. Чи на­бу­ли по­ши­рен­ня та­кі під­хо­ди в аг­рар­ній сфе­рі і як во­ни впли­ва­ють на га­лу­зе­ву си­ту­ацію?
— Лобіювання інтересів галузевих асоціацій є одним із завдань таких організацій, і тут немає нічого протиправного. Однак, як ми обговорювали раніше, важливим є врахування інтересів усіх, в тому числі тих, хто має менше можливостей для лобіювання.
Наведу такий приклад. До ухваленого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», який має на меті обґрунтоване скасування бар’єрів, що заважають веденню бізнесу, зокрема аграрного, включене положення про мінімальний семирічний термін оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства.
Ми переконані, що це законодавче нововведення ухвалене без урахування прав та інтересів дрібних землевласників, яких в Україні близько семи мільйонів. Закон, покликаний зменшити зарегульованість бізнесу, включає положення про обмеження права громадян розпоряджатися своєю власністю. І прямим наслідком стане зменшення вигод мільйонів громадян від власної землі, оскільки у нас відсутня залежність рівня орендної плати від терміну договору оренди.
Навряд чи виникають сумніви, що це положення було пролобійоване певними бізнесовими колами, і законодавець не врахував позицій інших сторін.
Зараз відбуваються надзвичайно актуальні публічні дискусії щодо можливого зняття мораторію на обіг земель сільськогосподарського призначення. Але якщо, приміром, громадська думка формуватиметься виключно представниками великого аграрного бізнесу, ми й надалі консервуватимемо накопичені проблеми земельних відносин в Україні.

— На­скіль­ки ак­тив­но «Аг­ро­Ін­вест» спів­пра­цює з гро­мад­ським сек­то­ром?
— Одним із важливих завдань проекту визначено посилення галузевих асоціацій через зміцнення їхньої організаційної спроможності та сталої діяльності у просуванні ринкових реформ. «АгроІнвест» уже реалізував цілу низку заходів, спрямованих на розбудову організаційної спроможності сільськогосподарських галузевих асоціацій і громадських об’єднань АПК. Проект підтримав близько 15 асоціацій як на національному, так і на регіональному рівнях у рамках спеціальних грантових програм із розбудови організаційної спроможності асоціацій. Також успішно реалізовані навчальні модулі проекту на підтримку виконавчих органів асоціацій.
Тематику навчання визначали за результатами проведеного анкетування та оцінки потреб асоціацій. Вона стосувалася стратегічного планування та управління в організаціях, питань оподаткування та ведення бухгалтерського обліку в неприбуткових організаціях, залучення зовнішнього фінансування та управління проектами в неприбуткових організаціях, основ та найкращих практик лобіювання, зв’язків із громадськістю та посилення іміджу тощо.
І варто сказати про великий інтерес із боку представників асоціацій до участі в навчальних програмах. Майже 40% учасників тренінгів були представниками організацій, з якими «АгроІнвест» не співпрацював раніше. Це дає підстави очікувати, що коло наших потенційних партнерів зростатиме й надалі.
Та­рас ТЕР­НІВ­СЬКИЙ,
На­ціо­наль­ний прес-клуб 
з аг­рар­них та зе­мель­них пи­тань