Перший параграф цього документа визначав православ’я панівною релігією, а другий — затверджував кордони держави, визначені Зборівським договором 1649 року, і зобов’язував гетьмана оберігати територіальну цілісність країни.
Основний зміст Конституції Пилипа Орлика: Україна — суверенна держава, територія якої складається з Чернігівського, Київського та Брацлавського воєводств, а влада поділяється на 3 гілки: законодавчу, виконавчу (гетьман і генеральна старшина) та судову (Генеральний суд).
Законодавча влада надавалася Генеральній Раді, що виконувала роль парламенту. Працювати їй належало тричі на рік — у січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову).
Законодавці повинні були розглядати питання, що стосувалися безпеки держави, соціального захисту людей тощо. А також заслуховувати звіти гетьмана, питання про недовіру йому, обирати генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради він повинен був виконувати її повноваження. При цьому його владні повноваження були обмежені.
Він, наприклад, не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику.
Значна увага приділялася соціальному захисту найнезахищеніших верств населення, зокрема козацьких удів та сиріт — вони звільнялися від податків та повинностей.
Усі важливі державні справи гетьман має попередньо узгоджувати, «на власний розсуд ніщо не має ні починатися, ні вирішуватися, ні здійснюватися».
Суд також мав діяти незалежно, оскільки гетьман «не повинен карати сам із власної ініціативи і помсти, але таке правопорушення — і умисне, й випадкове — має підлягати (розгляду) Генерального суду, який і повинен винести рішення не поблажливе й не лицемірне, а таке, якому кожен мусить підкоритись як переможений законом».
На думку українських та закордонних істориків, експертівправників, Конституція Пилипа Орлика була написана під впливом ідей західноєвропейського парламентаризму і закладала головні принципи республіканської форми правління.
Але, на жаль, вона не була реалізована. Для того щоб Україна стала суверенною державою і змогла ухвалити демократичну Конституцію, знадобилося понад 300 років...

Сергій ЗЯТЬЄВ