Заколотники носять назву Об’єднаних демократичних сил, але останніми роками перейшли під прапори джихаду, вступили в «Ісламську Державу» і «Аль-Каїду» і намагаються приєднатися до «Терористичного Інтернаціоналу» разом із подібними їм партизанами з нігерійського «Боко Харам» чи сомалійськими талібами з «Аль-Шабаб».
Угандійці, які проникли в Конго ще у 90-х роках, уже забули, що мали повернутись у свою країну і взяти владу у Кампалі: останніми роками вони займалися виключно грабунками, а джихадитські сентименти відкрили у собі зовсім недавно.
Влітку, коли на околиці Бені вибухнула епідемія Еболи, партизани посилили напади на конголезькі села. В цьому році вони здійснили щонайменше 100 збройних рейдів і вбили не менше 200 цивільних громадян.
Конголезькі урядові війська, а також миротворчі сили ООН (у Конго перебувають понад 17 тисяч блакитних шоломів, у тому числі українські військові), в сутичках із заколотниками з Уганди виглядали досить безпорадно. Солдати ООН завжди запізнюються і не проявляють також належного бойового духу і ентузіазму.
Конголезькі підрозділи, які походять здебільшого із заходу країни, також уникають бойових зіткнень, а на додачу продають заколотникам зброю і розвідувальну інформацію.
У середині листопада у сутичках із партизанами загинули 8 солдатів ООН (сім танзанійців і один із Малаві) та 12 конголезців (у грудні 2017 року в засідці партизан загинули 15 танзанійців з військ ООН), а півсотні конголезьких солдатів були поранені. Заколотники також убили майже 20 цивільних громадян.
Наступного дня розлючені мешканці Бені спалили місцеві установи і пошту, обкидали камінням базу військ ООН, а також клініку і карети Всесвітньої організації охорони здоров’я і закордонних лікарів, які ведуть боротьбу з Еболою. Лікарі виїхали, але обіцяли, що повернуться, як тільки ситуація трохи заспокоїться.
Медики твердять, що нинішня епідемія Еболи є найгрізнішою з десяти, які загрожували Конго із середини 70-х років. Обстановка тим небезпечніша, що ситуація навколо Бені заважає боротьбі з інфекцією і змушує все більше людей зі страху за своє життя покидати свої домівки і втікати в глиб країни або за кордон.
Лікарі стурбовані, що втікачі перенесуть вірус в інші регіони Конго, а також до розташованих поруч Уганди, Руанди, Південного Судану і Центральноафриканської Республіки.
Якби однієї епідемії було замало, то вже майже тисячу людей померли від холери у провінціях на сході і півдні, а у центрі і на екваторі, на берегах рік Касаї і Конго, лікарі продовжують боротись із малярією, яку переносять мухи цеце. Крім Конго, люди ніде вже не вмирають від малярії — а у Конго з початку століття від неї померло понад 30 тисяч осіб.
Конголезькі проблеми, епідемії і війни (крім Північного Ківу й Ітурі) напевно турбують президента Джозефа Кабілу. Однак вони можуть продовжити його панування, проти чого він, напевно, не буде заперечувати.
До влади Кабіла прийшов у 2001 році після загибелі від замаху його батька, президента Лорента-Дезіре Кабіли. Раніше, у 1997 році, Кабіла переміг у громадянській війні і вигнав із країни диктатора Мобуту Сесе Секо, який перебував при владі 30 років.
Той також прийшов до влади після замаху в середині 60-х років, коли Конго ледь оговталося після громадянської війни, яка вибухнула відразу після проголошення незалежності у 1960 році.
Поки тривала війна, Джозеф Кабіла виборів не проводив. У 2006 році їх організувала у Конго ООН, а переміг на них нині майже 50-річний президент. Ще через п’ять років він виграв чергові вибори і залишився у кріслі президента.
Друга, дозволена Конституцією, каденція минула наприкінці грудня 2016 року, але Кабіла не оголосив нових виборів, заявивши, що через війни, бідність, епідемії і загальний хаос для цього нема передумов.
Він править далі, посилаючись на статтю Основного Закону, в якій говориться, що поки не буде обрано нового президента, країною продовжує правити старий президент.
Якщо нові вибори, оголошені на 23 грудня, відбудуться, Кабіла вже не буде брати в них участі: своїм спадкоємцем він обрав колишнього керівника поліції Еммануїла Рамазані Шадарі — невідомого чоловіка, безбарвного, позбавленого політичних амбіцій, зате внесеного ООН у список посадовців, які порушують права громадян.
Кабіла розраховує, що, маючи повністю залежного від себе президента, надалі зможе правити, тільки вже із «заднього сидіння» і лише як голова правлячої партії.
Передвиборчі опитування показують, що «помазаник» Кабіли не отримає навіть 20% голосів, але може розраховувати на всесильних президентських чиновників, а також на вірне йому військо, поліцію і службу безпеки, а найбільше — на чергову вбивчу для конголезької політики ваду — незговірливість опозиційних лідерів.
Тутешній опозиції, яка ще за часів Мобуту пробувала усунути від влади диктатора, ніколи ще не вдалося висунути на виборах єдиного кандидата.
Цього разу вперше мало бути інакше: в середині листопада лідери семи найбільших опозиційних партій зустрілись у Женеві, щоб вибрати спільного представника, який згідно з опитуванням переміг би висуванця Кабіли співвідношенням голосів 70:30.
Два найпотужніших опозиційних лідери — колишній віце-президент Жан-П’єр Бемба з екваторіального регіону і Моїз Катумбі з Катанги — були усунуті від виборів судами.
Бемба, звільнений кілька місяців тому з в’язниці в Гаазі, був засуджений як військовий злочинець Міжнародним кримінальним судом.
Катумбі, у свою чергу, був звинувачений у податкових махінаціях. Він говорить, що звинувачення фальшиві, але про всяк випадок виїхав із країни і мешкає у Південній Африці.
Через відсутність двох найважливіших суперників третій із лідерів опозиції — Фелікс Чісекеді з Касаї — був переконаним, що опозиційний союз доручить йому боротьбу за президентство. Батько Чісекеді, померлий у лютому 2017 року Етьєн, боровся з Мобуту і старим Кабілою, а Союз на захист демократії є найстаршою з усіх конголезьких партій.
Але опозиційний Союз семи спільним кандидатом обрав невідомого широкому загалу 61-річного Мартіна Фаюлу. Чісекеді підписався під угодою, але запросив аж два дні на роздуми, а коли вони минули, заявив, що відмовляється від підпису і сам піде на вибори.
Вслід за ним це зробив інший лідер Союзу семи Вітал Камерге, який на попередніх виборах посів третє місце.
Таким чином у виборах братимуть участь щонайменше три кандидати від опозиції, ділячи між собою голоси противників Кабіли і Шадарі і тим самим збільшуючи їх шанси на виграш.

Євген ПЕТРЕНКО