Ознайомлення з книгою Мішель Обами розвіює всі сумніви. Від початку в ній панує щира, забавна, інтелігентна, моментами гірка, але передовсім позитивна тональність. Мішель не тільки написала книгу сама, але й дуже професійно навіть записала книгу у варіанті аудіо.
Книгу поділено на три частини. Перша стосується дитинства і ранньої молодості Мішель — у дівоцтві Робінсон, друга — її зв’язку з майбутнім президентом і материнства, третя — восьми рокам у Білому домі.
Кожна з цих частин захоплює, наповнена цікавими висловлюваннями, які вперше показують, якою насправді є Мішель Обама і в чому полягає успіх її подружнього життя.
Мішель походить із південної частини Чикаго, тобто з гетто, і якщо її книга має якусь мораль, то напевно саме цю — життя сповнене випадків і ніхто не обирає, де народитися. Важка праця — це одне, але середовище і допомога ззовні часто є ключовими для розвитку.
Коли Мішель училась у початковій школі, вона поскаржилася мамі на вчительку, яка не вміла справитись з учнями і не могла їх нічому навчити. Мама повірила доньці і зробила все, щоб перевести дочку з найгіршого до найкращого класу у школі.
Цей крок виявився неоціненним — завдяки ньому Мішель згодом вступила у добрий ліцей. Звідси, хоча її відчисляли, вступила у Прінстон, а потім і на відділення права у Гарварді.
Протягом цих років її мотивувала віра і гордість її батьків, детермінація, щоб мати добре оплачувану роботу і постійна потреба довести собі, що вона достатньо сильна учениця.
Після закінчення навчання Мішель почала працювати в юридичній фірмі в Чикаго. Саме там вона зустрілась із молодим Бараком Обамою, який тоді був у фірмі на стажуванні. Це не було кохання з першого погляду. Спочатку вони були друзями, до того ж Мішель була сконцентрована на своїй кар’єрі.
Батько Обами, якого він майже не знав, походив із Кенії. Його мама була білою американкою з Гаваїв, неспокійним, мандрівним типажем. Барак народився на Гаваях, але виховувався в Індонезії.
Перед тим як він почав вивчати право, працював соціальним активістом у Чикаго. Однак ні його біографія, ні його цілі не мали нічого спільного з традиційним вихованням і обережним, практичним підходом до життя, характерним для Мішель.
Проте зв’язок — емоційний, фізичний і інтелектуальний, який був між ними, переміг не тільки ці початкові сумніви, але й роки чекання, коли Барак закінчував навчання у Гарварді, писав першу книгу на Балі, а Мішель чекала в Чикаго, все чіткіше розуміючи, що насправді не хоче бути юристом.
У шлюбі виявилося, що пара не може мати дітей. Малія, а потім і Саша народилися завдяки допомозі лікарів.
Поки кар’єра Барака не набрала розгону, він переживав фінансові проблеми. Незважаючи на це, обоє сплачували за навчання у Гарварді, відмовилися від вигідних адвокатських посад: він з огляду на переконання, вона — оскільки хотіла працювати з людьми, а не зі стосом паперів на столі.
Барак швидко накопичував політичний капітал. Мішель кілька років працювала у неприбутковій організації, яка відбирала молодь для громадських робіт, потім у Чиказькому університеті.
Мішель завжди вважала політику брудною справою, повною компромісів. Попри вдячність за вісім років, проведених у Білому домі, і за шанс, який американці надали її чоловікові, її шокує сама думка про участь у боротьбі за президентську посаду.
Утім, Мішель максимально використала ці вісім років як перша дама, реалізуючи програму, метою якої була боротьба з ожирінням дітей в Америці. Тепер, коли це вже позаду, вона може щиро сказати, як сильно ранили її зауваження критиків, які тільки чекали найдрібніших проблем її родини.
Так, життя повне несподіванок, і Мішель Робінсон Обама, чиї предки були невільниками, знає про це найкраще. Саме це дає їй надію на майбутнє — і для її родини, і для Америки. Її книга захоплює і надихає. Вона не є ні політичним маніфестом, ні літературним явищем.
Це — щира, пронизлива історія сильної і мудрої жінки, котра розповідає, як послідовно відповідала на запитання, які ставимо собі ми всі: в чому ми добрі, чим є для нас родина і що є кар’єра, чим для нас є гроші, а чим — люди.

Петро ПЕТРІВ