Фрагментація шведського стортингу (парламенту) є віддзеркаленням ціннісного та ідеологічного розколу шведського суспільства. Майже половина дорослих шведських громадян вважає, що від 1995 року, коли Швеція стала членом Євросоюзу, послідовно руйнується система шведської моделі соціалізму.
Символом цього є послаблення політичних позицій Шведської соціалдемократичної партії, яка поступилась ініціативою правоцентристським політичним силам.
Відтоді вони після низки парламентських виборів, як правило, створювали «великі коаліції». Їхня урядова політика була спрямована на лібералізацію шведської економіки, але попри це досі не вдалося приєднати країну до зони євро.
Утім, найбільш гострим питанням стала ліберальна міграційна політика Швеції. В результаті цього інтенсивно розвивалися засади національної ідентичності, наслідком чого стало посилення політичних позицій ультраправих політичних сил.
Це спричинило до своєрідної «нічиєї» у співвідношенні парламентських сил — традиційні парламентські партії не бажають дискредитувати себе створенням коаліції з ультраправими популістами.
Натомість домовитися між собою про створення коаліції без ультраправих не вдається через розбіжності щодо фіскальної політики та ставлення до європейського інтеграційного проекту.
У підсумку ультраправі популісти отримують нагоду закидати традиційним лівоцентристам і правоцентристам «зраду» шведській ідентичності та подавати себе «справжніми шведами».
Якщо політичного дива до Різдва не станеться, Швецію у березні наступного року, скоріше за все, очікують позачергові дострокові вибори. Тепер головне — переконати виборців, аби вони своїм вибором не карали самих себе.
На думку багатьох європейських політологів, нинішня розстановка сил у стортингу може стати «зразком» для позиціонування лівих і правих, а також ультраправих популістів в Європейському парламенті після виборів, запланованих на травень 2019 року.