Правлячі в Італії праві популісти намагаються внести до бюджету кошти для збільшення соціальних видатків, що викликає невдоволення Європейської комісії. Зокрема, пропонується забезпечити до 500 євро щомісячних гарантованих виплат італійській молоді.
Офіційний Рим також наполягає на своєму праві відмовитися від жорстких норм економії бюджетних коштів.
За регламентом роботи Монетарного союзу до 21 листопада Євросоюз має прийняти рішення щодо можливості запровадження великого штрафу для Італії.
Європейська комісія стурбована тим, що збільшення державного боргу Італії може загрожувати стабільності зони євро. Це особливо неприємно, зважаючи на заплановані на травень 2019 року вибори до Європейського парламенту.
Крім того, Італія до політичного порядку денного Євросоюзу просуває перегляд міграційних норм і правил. Зважаючи на це, міністр внутрішніх справ італійського уряду Маттео Сальвіні дедалі більше дратує представників традиційних політичних еліт країн — членів Євросоюзу.
Натомість італійські ультраправі популісти сподіваються консолідувати своїх ідеологічних союзників в інших країнах — членах Євросоюзу, аби навесні наступного року здобути перемогу на виборах депутатів Європейського парламенту. За цих обставин будь-яке рішення Європейської комісії щодо «італійського страйку» грає на користь популістів.
Якщо Італія буде оштрафована, вони матимуть нагоду виправдати цим фактором свою неспроможність виконувати передвиборчі обіцянки та закликають виборців себе знову підтримати на виборах до Європарламенту.
Альтернативний варіант ще гірший, адже фінансова дисципліна в зоні євро тримається лише завдяки загрозі штрафних санкцій щодо її порушників. У разі потурання італійським бюджетним забаганкам це стане прикладом для інших країн — членів ЄС.
Тому у Європейської комісії все менше часу на переговори з італійцями, аби досягнути бюджетного компромісу та порятувати зону євро під неприємностей. Адже політична непевність у Німеччині через відмову канцлера Ангели Меркель у грудні балотуватися на посаду лідера Християнсько-демократичної партії й без італійських проблем дестабілізує Євросоюз загалом.