І дійсно, до цього часу він ніколи не очолював жодної парламентської комісії і були лише два проекти законів його авторства.
Зате він образливим і дискримінаційним способом висловлювався на тему жінок, етнічних і сексуальних меншин, осіб із небілим кольором шкіри чи біженців.
Фраза «маю п’ятеро дітей, чотири рази вдалось, а за п’ятим разом проявив слабкість і народилася дочка» — це одна з найкоректніших, яку він дозволив собі.
Але проблемою не є виключно його образливі висловлювання, а той факт, що він не визнає прав людини і зневажає інституції демократичної правової держави.
Жаір Больсонаро становить реальну загрозу для демократії і багатьох суспільних груп. Варто додати, що він є прихильником тортур, а помилкою Піночета вважає передовсім те, що вбив замало людей.
Отже, виникає запитання: як так сталося, що у країні, у якій понад половина населення декларує себе потомками африканців, виграв расист і цинік?
По-перше, Жаір Больсонаро взяв участь у президентській кампанії у сприятливий для нього момент. Бразильці занадто втомлені найбільшою в історії корупційною аферою на світі у нафтовому концерні «Петробраз», у якій держава має більшість акцій.
Найбільші будівельні фірми отримували привабливі контракти, часто за штучно завищеними цінами. Посередниками цих дій були політики і взамін за послуги на їхні приватні або партійні рахунки потрапляли гроші. За деякими оцінками, величина цих хабарів перевищила казкову суму у 3 мільярди доларів!
Хоча звинуваченими є політики майже всіх політичних партій, незадоволення громадськості вдарило передовсім по Партії працівників (ПП), яка у 2003–2016 роках була при владі.
У другому турі виборів Жаір Больсонаро боровся з Фернандо Аддадом, представником саме цієї партії. Виявляється, що 25% виборців Больсонаро підтримали його не тому, що погоджуються з його програмою, а тому, що проти Партії працівників.
Це були також рекордні вибори з огляду на зіпсовані бюлетені і нехтування виборами, хоча голосування у Бразилії є обов’язковим. Остаточно результат виборів становив: 55,1% — для Больсонаро і 44,87% — для Аддада.
По-друге, сама Партія працівників зробила багато помилок. До останнього моменту вона ставила на кандидата Лулу да Сілву — колишнього президента. Однак він відбуває покарання у в’язниці, що зробило неможливою участь у виборах.
У цій справі ще нема вироку останньої інстанції, але колишній президент сам у 2010 році підписав так зване право чистої картки (Ficha Limpa), яке забороняє участь у виборах засудженим особам, навіть якщо нема вироку останньої інстанції.
У 2012 році Верховний Суд визнав, що це відповідає Конституції Бразилії. Суд у 2018 році підтримав це рішення, але Фернандо Аддад як гравець на цих виборах з’явився лише на початку вересня, отже, дуже запізно. Партія весь час грала на Лулу, а одне з виборчих гасел звучало «Аддад — це Лула», що не додавало кандидатові ПП розпізнавальності і виборців.
По-третє, це була кампанія, де домінували так звані fake newsy, тобто неправдива інформація. Головним каналом поширення фальшивої інформації стала аплікація WhatsApp, яку використовують 7 з 10 бразильців.
Висилалося понад тисячу фальшивих інформацій щоденно, з яких можна було дізнатися, що Аддад опублікував книгу про сексуальні стосунки між батьками і дітьми, насміхається із зображення Ісуса Христа, хоче легалізувати педофілію чи є прихильником венесуельської моделі.
Належить додати, що хоча більше фальшивої інформації випустив штаб Больсонаро, не бракувало їх і на другому боці політичної сцени. Одним із найвідоміших став випадок із дівчиною, якій прихильники Больсонаро ніби вирізали свастику на шкірі — чого зовсім не робили.
Хвиля фальшивої інформації звертає увагу на ширшу проблему у Бразилії. Тут йдеться не тільки про те, як маніпуляція даними може привести до перемоги якогось кандидата, але й про те, яким дуже низьким є освітній рівень бразильців, якщо так багато людей не можуть розрізнити надану їм інформацію.
Низький рівень освіти та величезна соціальна нерівність є черговим чинником, який міг перехилити шальку терезів на бік Жаіра Больсонаро.
У Бразилії левова частка національного доходу перебуває в руках заможної білої меншини. Бідніша більшість не має достатніх матеріальних ресурсів і знань, щоб правильно діагностувати ситуацію і змінювати її.
У цьому контексті не дивує факт, що хоча Аддад виграв серед жінок, темношкірих і бідніших осіб, але значна частина з них, а також великий відсоток осіб ЛГБТ голосували за Больсонаро.
Контроверсійними були також рішення бразильських судів. Партія працівників оспорювала під час кампанії заборону участі президента Лули у виборах — хоча кілька років раніше було оголошено вирок Верховного Суду у цій справі.
Партію підтримала своєю декларацією Комісія з прав людини ООН, пропонуючи, щоб Бразилія дозволила лідерові опитувань участь у виборах. Незважаючи на це, Верховний Суд перевагою в один голос (відношенням 6:7) заблокував цю кандидатуру.
У цьому контексті варто додати, що існує небезпідставна підозра, що рішення про ув’язнення колишнього президента і заборона його участі у виборах могли бути мотивовані політично.
Лула відбуває кару за хабар у формі помешкання, що здається відносно незначною провиною у контексті афери у «Петробразі». Одночасно немає проти нього жодних доказів, крім зізнань свідка, який отримав взамін менший строк покарання у своїй справі.
Суди були також дуже повільними під час кампанії, коли в університети входила поліція і конфісковувала антифашистські продемократичні банери та інші матеріали студентів із захистом демократії. Це пояснювалося необхідністю збереження аполітичності у публічних інституціях.
І, нарешті, величезною проблемою бразильців є відсутність почуття безпеки. Торік убито 60 тисяч людей, найчастіше молодих чорношкірих хлопців із фавел. Понад 5 тисяч осіб убила поліція. Отже, зрозуміло, питання безпеки у країні дуже важливе.
Однак мало бачити рішення у довготерміновій політиці вирівнювання шансів, створення можливості розвитку і освіти та соціалізації. Люди хочуть почуватися безпечно тут і тепер, а Больсонаро дуже вгадав зі своїми пропозиціями збільшення повноважень поліції, загального доступу до зброї та засудження всіх бандитів.
У результаті Бразилія обрала антидемократичного кандидата, колишнього солдата, який, щоправда, не здобув лаврів у війську, але є також великим прихильником військової диктатури, тортур і навіть убивств політичних противників.
Людину, чиї висловлювання свідчать про те, що він ненавидить жінок, гомосексуальних осіб, представників етнічних і расових меншин та зневажає ідею прав людини.
Президент-елект сильно пов’язаний із сільськогосподарським лобі, виробництвом зброї та буде прихильником загострення — і так дуже жорсткого — права на аборти.
Чи вдасться йому такі цілі реалізувати? Виникає запитання, наскільки в реальності він почне діяти поза рамками демократичної правової держави. Нині вже пообіцяв, що перепише законодавство по-новому.
Навіть якщо Больсонаро буде діяти в рамках існуючих інституцій, то, очевидно, знайде велику підтримку у Конгресі, де панує радикальна правиця.

Євген ПЕТРЕНКО