Цікаво, що вона наближається до повторення рекорду Конрада Аденауера, який був канцлером із 1949-го до 1963 рік, тобто чотирнадцять років поспіль. Поки що Меркель є бундесканцлером тринадцять років, але вже заявила, що не висуватиме своєї кандидатури на чергових виборах у вересні 2021 року.
Проблема тільки в тому, чи збереже вона портфель канцлера до цього часу. У правлячій «великій коаліції» наростають протиріччя: баварський Християнсько-соціальний союз наполягає на посиленні контролю за хвилями мігрантів.
Натомість Ангела Меркель не готова так стрімко еволюціонувати в цьому питанні, аби не втратити політичної репутації.
Упродовж листопада християнські демократи намагаються визначитися з колом потенційних кандидатів на роль керівника партії. Німецька преса жваво обговорює шанси можливих наступників Меркель.
Несподівано актуалізувалася кандидатура Фрідріха Мерца, якого Меркель у конкуренції за партійне лідерство перемогла ще 2000 року. Відтоді він відійшов від політики у великий бізнес. На цю обставину звертає увагу німецька преса, яка застерігає від можливого конфлікту інтересів, якщо Мерц повернеться у велику політику.
Поки що незрозуміла позиція самої Меркель. Ще на початку року німецька преса вважала, що в ролі наступниці канцлер розглядає нинішнього міністра оборони Урсулу фон дер Ляйєн. Але репутація останньої серйозно постраждала, коли стало відомо, що боєздатність двох третин військової техніки бундесверу взагалі відсутня.
Серед інших кандидатів називають 38-річного міністра охорони здоров’я Єнса Шпана. До літа поточного року він був відомий більше як представник нетрадиційної сексуальної орієнтації в уряді. Але влітку Шпан наполягав на проведенні медичних обстежень емігрантів та відмові у статусі біженця, якщо емігрант хворий. Така політична некоректність може дорого коштувати Шпану.
Зрештою, не варто скидати з розрахунків ще одного колишнього конкурента Меркель із 2000 року, а потім її близького соратника, нинішнього міністра фінансів Вольфганга Шойблє. Утім, якщо Меркель розраховує затриматись у кріслі канцлера, їй на посаді міністра фінансів потрібен політичний важковаговик.
За будь-яких кадрових розкладів зрозуміло, що грудень може принести християнським демократам сюрприз. Ці вибори фактично вперше з 2000 року є непрогнозованими. Так само невизначеною є ситуація з можливістю переформатування коаліції на федеральному рівні або проведення позачергових виборів бундестагу.
Чергова актуалізація цього питання можлива у травні 2019 року, коли відбудуться вибори до Європейського парламенту. Поки що Ангела Меркель має чотири-п’ять місяців для політичного маневру, аби залишитися на достойному місці в історії.