Лише у поточному році росіяни випередили американців у підписанні контрактів на постачання зброї до Афганістану, Лівії, Індії, Китаю. Реакцією США на ці процеси стало звинувачення Росії у співпраці з Талібаном, викриття намірів Кремля створити російську військову базу у Лівії.
Проте найбільше невдоволення Вашингтона викликали російські контракти на продаж зброї до Китаю та Індії.
У рамках загальної політики санкцій проти китайської економіки адміністрація президента Дональда Трампа запровадила санкції проти деяких підприємств військово-промислового комплексу Китаю.
На початку жовтня Росія уклала контракт на продаж модернізованих систем протиповітряної оборони «С-300» Індії, натомість США пропонували Делі купити американські системи «Патріот».
Впродовж останнього десятиліття Індія проводить більш-менш чесні тендери, на яких претенденти за критеріями «ціна — технічні характеристики — якість» змагаються між собою за право продати Делі свої озброєння.
Такий підхід дає можливість Індії економити бюджетні кошти та одночасно продовжити процес модернізації своїх збройних сил. До того ж прозорість таких тендерів вибиває козирі з рук критиків.
Як тільки президент США Дональд Трамп почав погрожувати санкціями Індії за купівлю російських систем протиповітряної оборони, у Делі заявили, що контракт було укладено на принципах комерційної вигоди, а не політичної доцільності.
Зрозуміло, що переозброєнням Індії невдоволений Пакистан. Новий пакистанський прем’єр-міністр Імран Хан донедавна сподівався модернізувати парк озброєнь пакистанської армії за рахунок контрактів із Росією, але індійська оборудка Кремля робить для Пакистану цю можливість політично неприйнятною.
Тож Пакистану доведеться продовжити співпрацю у військово-технічній сфері з Китаєм, бо адміністрація Трампа ще минулого року наклала на Ісламабад санкції.
Загалом війна санкцій стала ще одним інструментом конкуренції на світовому ринку озброєнь, що робить торгівлю зброєю ще більш небезпечним процесом для глобальної та регіональної безпеки.