Критики закону йдуть навіть далі: вони стверджують, що закон не відповідає Конституції Російської Федерації, яка гарантує навчання мовами меншин.
Незважаючи на опір різних середовищ і сумніви його власної Ради розвитку громадянського суспільства і прав людини, Путін підпише закон, бо нове законодавство відповідає політичній логіці нинішнього етапу: зміцнення центральної влади, повне підпорядкування президенту регіональної і місцевої бюрократії, будівництво ідентичності «руского міра», де говорять і думають російською.
Закон уже підтримав, зокрема, Рамзан Кадиров, керівник Чечні, а останнім часом і автор віршів про силу російського футболу і світовий чемпіонат з футболу.
Нічого не має проти цього закону російський письменник Захар Прилєпін, колишній політичний комісар донецьких сепаратистів. У таборі критиків натомість знаходяться громадські діячі і експерти, противники агресивної і антидемократичної політики Росії на Кавказі.
На їхню думку, Росія використовує російськомовний контент для підкреслення своєї ролі і переваги в місцевих і регіональних конфліктах. Мова трактується ними як окремий вид зброї.
Напевно невипадково в дискусії про зміцнення і так уже домінуючої позиції російської мови також узяли участь білоруси. В опозиційному білоруському Інтернеті з’явився плакат із гаслом: «Якщо не будеш вчити свою мову, то за тобою прийдуть зелені чоловічки!»
Дехто пов’язує новий закон із виступом Путіна влітку минулого року в ЙошкарОлі. У своїй промові Путін сказав, що російська мова є «духовною структурою країни», «нашою державною мовою» і що «не можна замінити її нічим іншим», а «змушування когось до вивчення чужої мови є так само неприйнятним, як зниження рівня російської освіти».
Зрозуміло, що саме президент, а не Дума є ініціатором нового закону. Симптоматичною є у цьому контексті відповідь Вячеслава Никонова, голови Комітету з питань освіти і науки Думи, на запитання, які мови вважаються національними. Всі мови народів Росії — відповів він. Але питання їх кількості є складним.
В освітній системі Російської Федерації присутні 58 мов. Федеральні освітні програми затверджено на 13 національних мов, 36 мов мають офіційний статус. Живих мов, якими користуються громадяни, є понад 250.
Проблема стосується різною мірою понад 20% мешканців Російської Федерації — російська не є першою мовою для приблизно 30 мільйонів людей. Додатково мовна мозаїка Росії змінюється під впливом політики держави, у якої радше імперські пріоритети і постійно замало грошей на освіту і культуру.
Турбота Путіна про російську мову має не тільки політичний контекст: кожний десятий із 15 мільйонів внутрішніх заробітчан, які прибувають у Москву чи Петербург, не знають російської мови.
Їм складно знайти роботу, часто вони опиняються на соціальному дні. Спеціалісти стурбовані також усе гіршою «мовною компетентністю» випускників середніх і вищих начальних закладів і навіть зростаючою проблемою неграмотності.
У кожній черговій каденції Путін оголошує ініціативи зміцнення російської мови в системі освіти, отже, тема для нього не нова. У 2015 році в Кремлі під час засідання президентської ради з питань російської мови обговорювався випадок поліцейського, який у протоколі автомобільного ДТП зробив 15 орфографічних помилок.
Виступ президента у Республіці Марій Ел викликав серію шкільних перевірок: чи не мають мови етнічних меншин переваги стосовно російської мови. У Казані, столиці Татарстану, суд покарав штрафом директора відомої спортивної школи «Сонце» за те, що він віддавав перевагу татарській.
Уроків цієї мови було більше, ніж російської, до того ж заняття російською відбувались у «залах, які не відповідали стандартам безпеки і гігієни праці». Після цього татарська громадськість негайно збільшила обсяг навчання рідній мові у мечетях.
Проект нового мовного закону пройшов через Думу в атмосфері сильного спротиву національних меншин, але єдиною республікою, яка відкрито протестувала, був саме Татарстан. Його представники апелювали до спеціального договору, підписаного ще у 90х роках із центральною владою.
Тоді президент Росії Борис Єльцин надав Татарстану виняткову владу над своїми природними ресурсами і забезпечив офіційний статус татарської мови. Проте Путін не зацікавлений у продовженні цього контракту.
На початку 2018 року, коли проект з’явився в Думі, протестували громадські діячі з Північного Кавказу. Цей регіон Росії практично позбавлений можливостей учням учитися своєю рідною мовою. В принципі тут не відкривають нових навчальних закладів, в минулому році відкрито один заклад у Північній Осетії і кілька сільських закладів у Дагестані. Однак у Дагестані нема освітніх установ, в яких повне навчання відбувається місцевими мовами.
Таких шкіл нема також у Чечні та в Інгушетії, які майже поголовно етнічно неросійські. В обох цих регіонах люди у побуті вживають свої регіональні мови. Але, за даними соціолінгвістів, відсутність систематичної освіти рідною мовою остаточно доведе до їх зникнення.
Такої думки дотримується, зокрема, директор Центру прав людини з КабардиноБалкарії Валерій Катажуков: етнічні культури у Росії перебувають перед смертельною загрозою і відповідальною за такий стан є Москва.
В останньому десятиріччі час, призначений на шкільне навчання регіональними мовами, у КабардиноБалкарії скорочено наполовину, багато шкіл закрито. За даними Катажукова, мета проглядається як на долоні: всі школи з перевагою регіональних мов мають бути закриті, всі переходять на російську.
Якщо випускні екзамени будуть тільки російською, як пропонує новий закон, то вибір батьків легко передбачити — ніхто не буде ускладнювати життя своїм дітям.
Коли проект мовного закону голосувався в Думі, жоден із представників північнокавказького регіону не підняв руки проти. І це не стало несподіванкою, бо всі вони добиралися головним чином за ознакою лояльності до центральної влади.
Інакше було на місцевому рівні. Безпосередньо перед прийняттям закону група представників 12 російських етнічних республік, у тому числі п’ять — із Північного Кавказу, закликала до блокування нового закону.
У соціальній мережі, особливо в Чечні, спостерігалась одностайна критика боягузливих політиків, які не змогли протистояти Путіну. В Інгушетії активісти реалізували проект дубляжу популярних мультиплікаційних фільмів інгуською мовою. Поширюються заклики відмовитися від кирилиці.
Ніхто не сумнівається, що новий закон однозначно приймається на користь етнічних росіян, тобто більшості громадян Федерації. А особливо — росіян у республіках і автономних округах, де, принаймні статистично, домінують етнічні меншини: їм уже не треба буде турбуватися про вивчення місцевих мов.
Депутати Держдуми переконують, що жодної дискримінації не буде. Навіть якщо більшість батьків і дітей оберуть своєю мовою російську, що незабаром стане нормою, то для охочих, по можливості, будуть створені умови для вивчення національних мов.
Новий закон передбачає навіть створення спеціального федерального фонду підтримки таких місцевих ініціатив. Як це буде виглядати на практиці, можна легко передбачити.
Коли Латвія і Україна ухвалювали закони, які визначали, зокрема, принципи вивчення російської мови у цих країнах, російська Дума зробила заяву, у якій прийняті сусідами закони назвала «етнічним геноцидом». Росіяни, коли їм вигідно, стають дуже гнучкими.

Євген ПЕТРЕНКО