Новий закон, прийнятий уже через кілька тижнів після внесення проекту урядом, містить положення, що включені у президентський список особи не можуть бути засуджені «за злочини, які могли здійснити, перебуваючи на службі в період з 3 липня 2013-го до 10 січня 2016 року».
Дати невипадкові: 3 липня 2013 року армія усунула від влади демократично обраного президента Мухаммада Мурсі, який походив із середовища «Мусульманського Братства», а 10 січня 2016 року вперше зібрався новий єгипетський парламент.
Ці два з половиною роки були винятково бурхливим періодом. Хоча Мурсі на посаді президента відзначився непрофесійністю, але, коли його повалили, тисячі єгиптян вийшли на вулиці, протестуючи проти путчу і вимагаючи поваги до результату виборів.
Півтора місяця нова військова влада вдавала, що не бачить десятків тисяч протестувальників на вулицях. Але в середині серпня 2013 року солдати ввійшли на дві каїрські площі, де тривали найбільші протести, — Рабаа аль-Адавійя і Нахда.
Тоді в сутичках загинула понад одна тисяча осіб, ще 120 служба безпеки вбила двома днями пізніше на площі Рамзеса у центрі столиці, а десятки інших загинули у дрібних сутичках.
Організація Human Rights Watch (HRW) заявила, що величезна кількість жертв і підозрілі обставини свідчать про свідому політику влади, спрямовану на вбивство беззбройних демонстрантів.
Після кривавого розгону протестуючих нова влада прийнялася за чистки. Було арештовано понад 40 тисяч осіб, з яких сотні засуджено до смерті після блискавичних процесів, які, за оцінкою правозахисників, стали щонайменше насмішкою над правосуддям.
Офіцерам, які наказали стріляти у демонстрантів, не було висунуто звинувачень, бо, на думку нової влади, протестуючі самі винні, оскільки не скористалися шансом мирно розійтись, а заворушення і сутички — це наслідок змови «Мусульманського Братства».
Хоча ці офіцери донині залишаються безкарними, президент вирішив гарантувати безпечне майбутнє колишнім колегам з армії.
HRW стурбована, що закон — це лише вершина айсберга. Єгипетська влада, очолювана Сісі, на думку правозахисників, захищає злочинців, а одночасно під прикриттям боротьби з тероризмом переслідує журналістів, мирних активістів і опозицію.
Петро ПЕТРІВ
