Але це все не допомогло: опубліковане кілька днів тому газетою «Ле Фігаро» опитування Інституту Одокса показує, що вже тільки 39% французів довіряють главі держави, а 61% не підтримують його дій. Це на 2% гірший результат, ніж перед початком чемпіонату світу з футболу.
Опитування, проведене за дещо іншою методикою Інститутом Софреса (Sofres), яке враховує також осіб, що не визначилися, показало ще гірший результат для Макрона. Виявляється, що він може розраховувати на 32% підтримки (62% ставляться негативно), що аж на 6% менше, ніж у червні.
Після 14 місяців роботи в Єлисейському палаці попередник Макрона Франсуа Олланд, цей антипод для діючого президента, мав не набагато гірший результат (27% підтримки).
«Нині Макрона підтримують лише колишні виборці Франсуа Фійона (кандидат голлістів, який у кампанії 2017 року пропонував найбільш радикальні ринкові реформи). Макрон загострює міграційну політику, знижує податки для багатих, полегшує діяльність бізнесу. Це — омріяна програма правих», — вважає Томас Пеллерін-Карлін із паризького Інституту Делора.
А мало бути зовсім інакше. Макрон, якого у велику політику привів соціаліст Олланд, обіцяв, що «не буде ні людиною правиці, ні лівиці», а очолить сформований по-новому центр. Його програма передбачала, з одного боку, збереження соціальних гарантій, а з іншого — сильне прискорення економічного розвитку за допомогою ліберальних ринкових реформ.
Через рік після президентських виборів безробіття у Франції (9,2%) не має собі рівних в Євросоюзі, крім Греції, Іспанії та Італії. Воно у два з половиною рази вище, ніж у Польщі (3,8%).
Одночасно МВФ попереджає, що країна вже має за собою період сприятливої економічної кон’юнктури: в цьому році економіка Франції зросте лише на 1,8% ВВП. Аж 55% французів бояться, що така ситуація зробить їх бідняками.
«Ніколи не було великого ентузіазму щодо Макрона. Він був обраний через відсутність іншого кандидата, який міг захистити країну від Марін Ле Пен. Таке рішення, як скасування податку на великі статки, дуже швидко відштовхнуло від нього лівих виборців.
Консервативні виборці з провінції також вважають, що тільки політик із Парижа міг установити обмеження швидкості на міжміських дорогах до 80 км за годину», — говорить Томас Пеллерін-Карлін.
Утім, наразі це не має великого практичного значення: Макрон буде біля державного керма, принаймні, до 2022 року, коли заплановані наступні президентські і парламентські вибори. Щоправда, у наступному році відбудуться вибори до Європейського парламенту, але їхній результат мало кого хвилює на берегах Сени.
«Макрон не має нині серйозного конкурента, який міг би скористатись усією цією фрустрацією. Зате у Франції починає домінувати апатія, першою формою протесту стає низька явка на виборах», — говорить експерт Інституту Делора.
Низький рейтинг Макрона може позначитись у європейських справах. Президент Франції залишається найпотужнішим політиком в Євросоюзі не тільки через свої повноваження, але й через кризу в інших країнах Євросоюзу. Тільки тепер він навряд чи зможе провести серйозні реформи в об’єднаній Європі.
Євген ПЕТРЕНКО
