16 січня 2018 року Дональд Трамп прийняв президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. Казахстан у січні головує в Раді Безпеки ООН, де американська адміністрація хоче провести низку важливих рішень. Крім того, непростими останнім часом є двосторонні американсько-казахстанські відносини.
Минулого року американська прокуратура заморозила у Bank of New York суверенний бюджетний Фонд Казахстану. Казахські опозиціонери вважають, що Назарбаєв саме торгувався з приводу умов повернення йому доступу до цих грошей.
Натомість російські опозиціонери сподіваються, що на казахському прикладі США відпрацьовували правові механізми конфіскації коштів російських олігархів. Принаймні поки що Назарбаєв у повному обсязі не відновив контролю над Фондом Казахстану у цьому американському банку.
У контексті змін афганської політики США впадає у вічі рішення президента США Дональда Трампа заморозити 250 мільйонів доларів військової допомоги сусідньому з Афганістаном Пакистану.
Приводом для цього стало звинувачення Пакистану у недостатній співпраці із США в боротьбі проти тероризму. Показово, що відразу після цього рішення американської виконавчої влади стався терористичний напад поблизу американського посольства в Кабулі. Це можна розглядати як сигнал Ісламабада Вашингтону про готовність домовлятись.
Розглядаючи сучасні американсько-пакистанські відносини, варто згадати про подолані аналогічні кризи. Після проведення у травні 1998 року ядерного випробування в Пакистані США заборонили постачання вже оплаченої зброї Пакистану.
Утім, Пакистан виявився надзвичайно важливим мостом для постачання американської зброї і продовольства військам НАТО в Афганістані після теракту 11 вересня 2001 року. Тоді адміністрації президента США Джорджа Буша-молодшого довелося домовлятися про взаємодію з президентом Пакистану Первезом Мушаррафом, який прийшов до влади у жовтні 1999 року внаслідок військового перевороту.
Але навіть пакистанські військові не змогли ефективно забезпечувати безпеку. Ісламісти у 2007 році атакували індійський парламент. Наприкінці свого другого терміну перебування при владі Джордж Буш-молодший домовився про співпрацю з Індією в ядерній сфері. Натомість США не визнали досі де-факто і де-юре Пакистан законною ядерною державою.
Щодо Пакистану США вимушені проводити гнучку політику, зважаючи на тісні пакистансько-китайські відносини. Вже понад 50 років Китай є стратегічним партнером Пакистану, причому залишається головним постачальником зброї для цієї країни.
Тому США, зважаючи на свою глобальну конкуренцію з Китаєм, навряд чи готові повністю віддати Пакистан у руки Пекіна. Ситуація стає ще більш заплутаною, враховуючи те, що в листопаді в Пакистані мають відбутися парламентські вибори. Поки що пакистанські власті далі йдуть на загострення відносин із США.
Зокрема, Пакистан призупинив співробітництво із США по лінії розвідувальних служб. Безперечно, тривають закулісні переговори, які й мають визначити межі можливого компромісу. Надто багато в новій стратегії Трампа щодо Афганістану залежить від доброї волі Пакистану. Тому його власті й почуваються так упевнено під час конфронтації із США.
Зрештою, перебуваючи в одному човні бурхливої міжнародної політики, сторони зацікавлені в тому, аби остаточно не зруйнувати регіонального порядку. Ситуація стабілізується відразу, як тільки адміністрація Дональда Трампа експериментальним шляхом знайде баланс між бажаним і можливим.
Андрій МАРТИНОВ
