Франція серед країн — членів Євросоюзу є другим після Німеччини партнером Китаю у торгівлі. Вона зацікавлена у реалізації китайського проекту Нового Шовкового шляху, який поєднує Європейський Союз і Китай.
До речі, цей проект перетворює Туреччину на важливу ланку, яка з’єднує частини китайського торговельного шляху. Показово, що на початку січня Макрон у Парижі запропонував турецькому президентові Ердогану не вступ до Євросоюзу, а «особливі відносини» з ЄС.
Правда, Туреччина вже встигла відкинути цю пропозицію. Тому на переговорах у Пекіні Франція і Китай висловлювали стурбованість нестабільністю на Близькому Сході.
Найбільший прорив у переговорах стосувався підписання контракту на постачання до Китаю серії європейських пасажирських літаків «Аеробус». Китай почергово укладає контракти на такі закупівлі з європейським «Аеробусом» і американським «Боїнгом». Тепер на черзі контракт з європейцями. Це на найближчі роки гарантує зайнятість у французькій промисловості.
Водночас Франція не готова ініціювати в ЄС скасування санкцій проти Китаю, які від часу придушення студентських заворушень на площі Тяньаньмень 1989 року забороняють продавати Китаю зброю.
Натомість Китай готовий дискутувати з Євросоюзом у його складних відносинах із США у форматі Світової організації торгівлі. Китай демонструє стурбованість загрозою дефолту США.
Водночас, крім інтенсивної торгівлі та інвестиційного співробітництва, спецслужби Китаю тісно співпрацюють із французькими спецслужбами щодо підготовки на території Сирії уйгурських терористів. Отже, китайськофранцузькі відносини є важливою складовою китайської стратегії розвитку відносин з Євросоюзом.
Макрон підписав із Китаєм контрактів майже на мільярд євро. Найбільш стратегічними є контракти, які стосуються французькокитайського співробітництва у сфері ядерної енергетики. Тож пекінський вояж став одним із найбільш успішних з часу початку президентської каденції Емманюеля Макрона.

Андрій МАРТИНОВ