Підбиваючи підсумки першого року діяльності, варто звернути увагу, що більшість прогнозів скептиків щодо неефективності президентства Трампа у внутрішній і зовнішній політиці не виправдалися. У листопаді 2016 року він переміг із програмою відродження американської економіки. Тому не дивно, що впродовж першого року президентства були прийняти ключові рішення, які мають забезпечити економічне зростання в США.
Зокрема, дозволено видобуток енергетичних ресурсів уже не лише на Алясці, а й по всьому периметру атлантичного й тихоокеанського шельфу США. Трамп заблокував введений за президентства Барака Обами закон про загальне медичне страхування.
Скоріше за все, найбільшим успіхом першого року президентства Трампа в економічній сфері стало ухвалення рішення обома палатами Конгресу США щодо найбільшого від часів Рональда Рейгана скорочення оподаткування великого капіталу. За задумкою економічних радників Дональда Трампа це має забезпечити залучення додаткових інвестицій для зростання американської економіки.
Ці кошти потрібні для виконання передвиборчих обіцянок, які стосуються модернізації інфраструктури шляхів, трубопроводів, інших комунікацій. З точки зору об’єктивного спостерігача саме економічні успіхи Трампа виглядають досить вражаюче.
Правда, у внутрішній політиці над ним дамоклевим мечем висить конфлікт із демократами. Спеціальний прокурор США Роберт Мюллер, який займається розслідуванням можливих зв’язків команди чинного президента Дональда Трампа з Росією, наполягає на особистому допиті господаря Білого дому.
Опоненти розкручують нову тему «психічної невідповідності» Дональда Трампа посаді, яку він займає. 25-а поправка до Конституції США у випадку хвороби президента легалізує передачу влади віце-президентові, у даному випадку Майклу Пенсу. Але до цього ще дуже далеко попри системні зусилля опозиційної преси.
Найбільш суперечливо за перший рік виглядає зовнішньополітичний курс. Опоненти звинувачують Трампа у тому, що він досі не керує спецслужбами. Не відбулося поліпшення американсько-російських відносин, які, навпаки, ще більше погіршилися, особливо після прийняття рішення щодо постачання Україні американської летальної зброї. Євросоюз досі «перетравлює» заклик Трампа збільшити військові витрати.
Безперечно, найбільш суперечливими стали його рішення щодо визнання Єрусалима столицею Ізраїлю і заклик відмовитися від угоди 2015 року з Іраном щодо його ядерної програми. Запальна риторика у відносинах із КНДР не допомогла зупинити її ракетно-ядерну програму.
Головним питанням порядку денного другого року президентства Трампа стає боротьба за якомога кращий виступ Республіканської партії на довиборах у Конгрес у листопаді 2018 року.
Власне, результат цього голосування й означатиме об’єктивний зріз даних про симпатії або антипатії американських виборців щодо Трампа та його політики.

Андрій МАРТИНОВ