У зв’язку з погіршенням економічної ситуації 1 березня уряд прийняв документ, неофіційно названий антикризовим планом, а формально «Планом дій зі стабілізації соціальноекономічного розвитку Російської Федерації на 2016 рік». Загальна сума витрат на його реалізацію має становити майже 690 мільярдів рублів (приблизно 9,6 мільярда доларів).
Для порівняння: подібний план на 2015 рік передбачав бюджетну квоту втричі більшу, приблизно 2,3 трильйона рублів. Дві третини коштів будуть походити з бюджету, решта — з додаткових джерел (понад 70% витрат із цього пулу ще не мають визначених джерел), а щодо деяких інших заходів нема жодної інформації про масштаб і джерела фінансування.
Майже половина ресурсів у 2016 році буде призначена на державну кредитну підтримку регіонів, які мають проблему з високими коштами обслуговування комерційної заборгованості і серйозним бюджетним дефіцитом. На другому місці — витрати на машинобудівну промисловість, передовсім автомобільну, яка найбільше відчула негативний вплив кризи (у 2015 році — падіння на 28% порівняно з попереднім роком). План також передбачає, хоч і у меншому масштабі, соціальну допомогу для населення, а також підтримку для промисловості та малих і середніх підприємців.
Рецесія у російській економіці (3,7% падіння ВВП у 2015 році) є результатом, з одного боку, наростання багаторічних структурних проблем, а з іншого — різкого зниження ціни на нафту (з 115 доларів за барель у середині 2014 року до приблизно 30 на початку 2016 року). Прибутки від продажу нафти становлять основу державних доходів та бюджетних розрахунків.
Сировинна модель економіки виявилася пасткою для бюджету держави в ситуації збереження низьких цін на нафту, а західні фінансові санкції значно обмежили можливості «амортизації» кризи завдяки закордонним кредитам, змушуючи владу до пошуку внутрішніх джерел фінансування найбільш нагальних проблем.
У 2016 році передбачається подальше падіння ВВП на рівні 0,8–2,5%. Головні проблеми російської економіки, віддзеркалені у статистиці за 2015 рік, — це: скорочення внутрішнього попиту через зниження реальних доходів населення в результаті понад 15відсоткової інфляції (реальна зарплата впала на 9,5% порівняно з 2014 роком, а доходи — на 4%, при цьому прогнозується їх подальше падіння у 2016 році), зниження інвестицій (особливо сильне, понад 90%, падіння безпосередніх закордонних інвестицій), зниження промислового виробництва (на 3,4%), а також існування проблем банківського сектора (майже всі банки у 2015 році зазнали фінансових втрат).
Перебіг кризи є менш різким, ніж під час рецесії 2008–2009 років (про що свідчить масштаб падіння ВВП чи промислового виробництва), однак цього разу суспільство більше її відчуло (відносно низький, нижче 6%, показник безробіття підтримується лише завдяки зниженню зарплат і скороченню робочого часу). Крім того, враховуючи домінування внутрішніх, структурних чинників, які генерують кризу, негативні тенденції в економіці, найімовірніше, будуть мати довготерміновий характер.
Через низьку ціну нафти влада не буде в змозі нейтралізувати суспільноекономічні наслідки кризи завдяки бюджетним ресурсам. Відкритим залишається питання про можливість реалізації федерального бюджету: документ ґрунтується на нереалістичному прогнозі середньорічної ціни нафти (50 доларів за барель), тоді як середня ціна барелю марки urals у січнілютому становила менше 30 доларів.
Офіційні прогнози нині вказують на правдоподібність збереження ціни на рівні 30–35 доларів у 2016 році, що означає бюджетний дефіцит від 4% ВВП (оцінки Міністерства фінансів) до 6–7% ВВП (оцінки експертів) залежно від прийнятих владою рішень зі скорочення бюджетних витрат.
Російська влада останніми місяцями добре розуміє, що падіння цін нафти, як і рецесія, будуть довготривалими. Але вона так і не розробила добре продуманої стратегії зміцнення потенціалу розвитку держави, що вимагало б фундаментальної перебудови існуючої політикоекономічної моделі.
Всупереч офіційній назві прийнятого документа низка включених до нього дій полягає у вибірковій і тимчасовій фінансовій підтримці тих сфер, чия ситуація, за оцінкою влади, створює загрозу для стабільності економіки. Передбачена у плані фінансова підтримка окремих секторів економіки може реально пом’якшити наслідки рецесії і заборгованості, але не створить стабільних джерел зростання.
Декларація про відмову від сировинної моделі, а також поліпшення інвестиційного клімату разом із записаними у плані фінансовими і законодавчими діями на користь розвитку інновацій і поліпшення ситуації бізнесу залишаються нині пустими гаслами у зіткненні з існуючою практикою відносин влада — бізнес (порушення прав підприємців державними органами, загальна корупція, репресії із застосуванням силових структур).
Не надають оптимізму також ефекти реалізації антикризового плану з 2015 року — всупереч обіцянкам не здійснено структурних змін в економіці і, за даними російської Рахункової палати, значна частина проектів залишилася на папері.
Євген ПЕТРЕНКО