Приводом до протистояння стали питання, пов’язані з поступовим визнанням демократичним проєвропейським урядом Сербії пріоритетності не повернення Косова за будь-яку ціну, а нормалізації відносин із цим краєм. Зокрема, лише впродовж 2014–2015 років сербський уряд Мірко Вучича уклав з албанськими властями Косова низку угод, які де-факто гарантували сербській громаді у Косові національно-культурну автономію.
Нагадаємо, що це було ультимативною вимогою Заходу до албанських властей Косова після проголошення ними 17 лютого 2008 року незалежності Косова. Утім, ці домовленості дуже гостро зустріли як албанські, так і сербські націоналісти.
Чашу терпіння сербських націоналістів переповнив курс уряду Мірко Вучича на поетапну інтеграцію Сербії до Євросоюзу і НАТО. Якщо початок переговорів про вступ Сербії до Євросоюзу націоналісти зустріли ще обережно-помірковано, то угоду про повернення Сербії до програми НАТО «Партнерство заради миру», звідки вона вийшла навесні 1999 року під час бомбувань військово-повітряними силами НАТО, сербські націоналісти прийняли за пряму зраду.
Градус протестів проти НАТО у Сербії останніми місяцями набув більшого масштабу, ніж аналогічні протести у сусідній Чорногорії. Сербських націоналістів дратує запланований на липень 2016 року вступ до НАТО сусідньої Чорногорії. Тож невипадково Росія намагається консолідувати своїх прихильників на Балканах для протидії цьому курсу.
На погляд Кремля, президент Сербії Томіслав Ніколіч, який є поміркованим сербським націоналістом ще з часів Слободана Мілошевича, є оптимальним кадром для таких оборудок, але насправді ситуація набагато складніша. Томіслав Ніколіч у 2012 році був обраний на посаду президента тодішнім складом сербського парламенту як компромісна політична фігура. Він неодноразово заявляв, що підтримує багатовекторний зовнішньополітичний курс Сербії, який дасть їй можливості отримувати переваги від співпраці як з Євросоюзом, так і з Росією.
Утім, після кримсько-донбаської агресії Росії московський вектор зовнішньополітичних орієнтирів Томіслава Ніколіча опинився під великим питанням. Його він виправдовував наміром «Газпрому» побудувати газопровід «Південний потік», який перетворить Сербію на головного газового диспетчера Європи. Але наразі цей проект зупинився не тільки через холодну війну між Росією і Туреччиною, а й унаслідок негативної позиції Євросоюзу. Тому московська місія сербського президента виявилася дуже складною.
Томіслав Ніколіч намагався у своїх заявах максимально дистанціюватися від гарячих тем дострокової сербської парламентської виборчої кампанії. Зрештою, важко не погодитись із ключовою заявою Томіслава Ніколіча, який зауважив, що самі серби у квітні матимуть нагоду висловити власну позицію щодо пріоритетів як внутрішньої політики, так і зовнішньополітичних орієнтирів своєї країни.
Сербські проєвропейські демократи закликають співгромадян підтримати курс Сербії на ЄС і НАТО, який може вивести країну з нестабільного балканського стану та перетворити на стабільну консолідовану європейську демократію.
Андрій МАРТИНОВ