Листопадові парламентські вибори у Хорватії не визначили однозначного переможця. Дві головні сили на хорватській політичній сцені — коаліція, зосереджена навколо правої HDZ, та дотепер правлячий союз лівих сил, створений Соціал-демократичною партією (СДП), досягли приблизно рівних результатів (59 і 56 мандатів). HDZ є партією, причетною до численних корупційних афер, але показала добрий виборчий результат з огляду на розчарування суспільства економічною політикою СДП.
Формат коаліції визначила прореформаторська платформа «Мост», яка вперше брала участь у парламентських виборах. Її сформувала група діячів органів самоврядування. «Мост» вирішив утворити союз із HDZ через консервативні погляди більшості своїх діячів, для яких неприйнятним є правління в коаліції з ліберальною лівицею.
Коаліційні переговори виявили значні програмні розходження між двома угрупованнями. Вони привели до розпаду «Мосту», з якого відійшли 7 з 19 депутатів. «Мост» добився призначення безпартійного прем’єра. Ним став запропонований HDZ Тіхомір Орешковіч — менеджер, який більшість життя провів у Канаді. «Мост» отримав також 6 з 20 міністерств, у тому числі МВС та Міністерство юстиції, які у Хорватії вважаються найважливішими. Але він відмовився від проведення амбітних реформ, у тому числі децентралізації держави.
Решта міністерств отримала HDZ, а лідери обох угруповань отримали крісла віце-прем’єрів. Коаліція HDZ і «Мосту» не має твердої більшості у парламенті. Без підтримки депутатів кілька менших партій і національних меншин уряд не зміг би отримати вотуму довіри (коаліцію підтримали 83 зі 151 депутата).
Головним викликом для уряду є прискорення економічного зростання після періоду рецесії у 2008–2014 роках і скорочення динамічно зростаючої публічної заборгованості (з рівня 33,5% ВВП у 2008 році до 88% ВВП у 2014-му). Прем’єр оголосив своїм пріоритетом обмеження бюджетного дефіциту та безробіття (одне з найвищих у ЄС — 16,6%), особливо серед молоді (у 2014 році — 46%).
Пріоритетом повинна бути також підтримка хорватського експорту, який згідно з обіцянками уряду має зрости на 30% протягом чотирьох років. Цю мету планують досягти за допомогою зниження податків та інвестицій грошей ЄС у трьох пріоритетних секторах — туризмі, енергетиці та інфраструктурі.
Економічна програма уряду проте не становить комплексу, а є радше набором загальних гасел. Складно буде погодити постулати зниження бюджетного дефіциту зі зниженням податків і збільшенням інвестицій (у тому числі швидким будівництвом терміналу LNG). HDZ виступає проти глибокої реструктуризації публічного сектора і адміністрації, що означало би звільнення службовців та приватизацію державних підприємств.
Малоправдоподібним є зростання експорту через низьку конкурентоспроможність хорватської економіки. Призначення менеджера прем’єром може поліпшити візерунок Хорватії серед закордонних і міжнародних фінансових інституцій, а також дозволить перекинути на нього відповідальність за можливі невдачі.
Прихід правиці до влади приведе до зміни акцентів у закордонній політиці; у її формуванні важливу роль буде відігравати президент Колінда Грабар-Кітарович, яка прийшла до влади у 2015 році і походить з HDZ. «Мост» і прем’єр Орешковіч не мають у цій сфері великих амбіцій.
Нова команда підкреслює, що буде прагнути до пожвавлення трансатлантичних контактів та зміцнення позиції Хорватії в рамках ЄС і НАТО (зокрема, через модернізацію збройних сил). Одночасно зі збереженням сильних зв’язків з Німеччиною пріоритетом буде поглиблення співпраці у трикутнику Балтика — Адріатика — Причорномор’я, зокрема з Україною і Польщею. Належить сподіватися значного поліпшення напружених при попередньому уряді відносин з Угорщиною з огляду на традиційно близьку співпрацю HDZ і Фідешу.
Менше уваги Загреб буде приділяти співпраці з балканськими країнами. Найімовірніше, дійде до зростання напруги у відносинах із Сербією, враховуючи культивування партією HDZ пам’яті про війну 1991–1995 років. Правоцентристи підкреслюють сильну відданість захисту інтересів хорватів поза кордонами країни, що вплине на політику щодо Боснії і Герцеговини. Нова влада Хорватії також концентрує зусилля на зміцненні контролю кордонів на так званій балканській трасі та співпраці із сусідами.
Уряд виглядає приреченим на нестабільність. Тіхомір Орешковіч не має власної політичної сили і зіткнеться з проблемами щодо контролю та координації діяльності окремих міністерств. Прем’єр буде, ймовірно, мати вплив суто на економічну політику. Віце-прем’єр Карамарко, який сам розраховував на посаду керівника уряду, буде прагнути до ослаблення позиції прем’єра та маргіналізації коаліційного «Мосту».
Для HDZ важливо буде взяти контроль за політикою безпеки і оборони та силовими структурами, які частково дісталися «Мосту». В категоріях погрози на адресу коаліціанта належить розуміти висловлювання Карамарка вже після приведення уряду до присяги, що HDZ через фальшування втратила 5–6 мандатів. Напевно, лідер HDZ не виключає дострокових виборів, якщо «Мост» буде чинити опір домінуванню Карамарка у ключових для нього сферах.
Євген ПЕТРЕНКО