Іран, у свою чергу, дуже активно виходить із режиму санкцій. 7–8 лютого 2016 року прем’єр-міністр Греції Алексіс Ціпрас відвідав Іран. Грецькі танкери планують використовувати для транспортування на світовий ринок іранської нафти. Іран також готовий до більш активної політики у Центральній Азії. Але власті більшості країн Центральної Азії наразі намагаються не робити ставку на якусь одну сусідню країну або групу країн.
Це стосується навіть центральноазійських союзників Росії по Організації договору колективної безпеки — Казахстану, Киргизстану та Таджикистану. Після переобрання на посаду президента Казахстану Нурсултан Назарбаєв намагається грати на випередження кризи. На березень заплановано вибори до нижньої палати казахського парламенту, які мають продовжити легітимність влади Назарбаєва не лише на рівні виконавчому, а й законодавчому.
Аналогічним до казахського стилем поведінки відзначається Киргизстан. Утім, саме Киргизстан, Узбекистан і Таджикистан виглядають нині найбільш уразливими для масових заворушень. У Киргизстані зберігаються глибинні протиріччя між північними (наближеними до Казахстану) та південними кланами, які невдоволені існуючим розподілом влади і ресурсів. Падіння цін на більшість корисних копалин негативно позначається на економічній, а отже, на політичній стабільності Узбекистану.
На відміну від киргизького президента Асланбека Атамбаєва, узбецький президент Іслам Карімов офіційно залишається при владі пожиттєво. Але це не означає, що від того міжетнічні протиріччя між киргизами та узбеками у Ферганській долині є меншими.
До речі, таджицький президент Емомалі Рахмон після минулорічного загострення суперечностей із таджицькими ісламістами у січні 2016 року завершив конституційні процедури, які проголосили його пожиттєвим президентом. Але ці владні маневри у жодній із центральноазійських країн не вирішили ні однієї соціально-політичної проблеми.
Внаслідок цього всі країни Центральної Азії є за показниками дозрівання революційної ситуації фактично близнюками близькосхідних країн, де навесні 2011 року вибухнули революційні заворушення. Скоріше за все, у разі початку аналогічних подій навіть в одній із країн Центральної Азії вони дуже швидко за ефектом доміно охоплять усі інші країни цього регіону.
Російські аналітики вже вважають загрозу дестабілізації Центральної Азії принаймні не меншим за гостротою викликом російській безпеці, ніж події у Чорноморсько-Каспійському регіоні. Але політичні прогнози, так само як прогнози погоди, завжди точні, проблемним є тільки визначення точної дати реалізації цих прогнозів.
Андрій МАРТИНОВ
