Початок переговорів Косова з ЄС не був легким. Донині державу не визнає частина нинішніх членів ЄС, які побоюються внутрішніх сепаратистських рухів. Крім того, вже раніше розмови про вступ вела Сербія, яка донині формально не визнає проголошеної у 2008 році держави. Брюссель з 2007 року передає фінансові ресурси Пріштині, тому Косове у 2011 році розпочало переговори про нормалізацію відносин із Сербією, що триває донині при посередництві європейських інституцій.
У жовтні 2012 року в Брюсселі зустрілися прем’єри обох держав, а менш ніж через півроку переговори провели президенти. Проте переломним моментом стало підписання обома сторонами Брюссельського договору, без якого подальша інтеграція з Євросоюзом була неможлива. Та переговори загальмували наприкінці 2014 року, коли вибори у Косові виграли партії, які виступають проти м’якого курсу щодо Сербії.
У серпні поточного року Сербія і Косове підписали черговий договір, який надає більше прав самоуправлінню сербської меншини і регулює питання використання мосту в Косовській Митровиці, який відділяє сербів і албанців, котрі там живуть. Попри підписання кількох порозумінь під тиском Брюсселя багато справ залишаються неврегульованими, а основною є проблема визнання Косова Сербією.
Але позиція Сербії не є єдиною проблемою нинішньої урядової коаліції, яка веде переговори з політиками Євросоюзу. Основною перешкодою можуть стати дії опозиції, яка останніми тижнями перешкоджала засіданням парламенту, розпилюючи сльозогінний газ, а після затримання депутата, який це робив, організувала заворушення перед будинком поліції в Пріштині.
Критиків влади очолює Альбін Курті, заступник голови націоналістичної партії «Становлення», яка виступає за об’єднання всіх земель, де проживають албанці. Під час війни у колишній Югославії Курті був арештований сербськими військовими за терористичну діяльність, натомість пізніше виступав за незалежність Косова і закликав до нападів на солдатів, які брали участь у стабілізаційній місії ООН. Неодноразово його партія організовувала заворушення проти домовленостей із Сербією, а прихильники «Становлення» нападали на членів сербської спільноти в Косові.
Наприкінці 2010 року Рада Європи опублікувала доповідь на тему мафіозного характеру Армії Визволення Косова (УЧК), натомість у середині серпня косовський парламент затвердив зміни до конституції, які дозволять утворити спеціальний суд, який має провести аналіз діяльності цієї організації у війні в колишній Югославії. Рішення косовських політиків викликало численні протести на вулицях косовських і албанських міст. Звідси можна припускати, що вивчення військових злочинів буде надзвичайно складним, тим більше, що перед судом мають постати лідери парламентських партій.
Проте нападки з боку опозиції не становлять єдиної перешкоди в процесі інтеграції із західними структурами. Косове є останньою балканською країною, яка підписала Договір про асоціацію з ЄС також через внутрішні проблеми. Крім неврегульованого питання сербської меншини і прикордонного спору із Сербією, молода держава не виконує основоположних вимог Євросоюзу. Найсерйознішою проблемою є гігантська корупція і організована злочинність.
Петро ПЕТРІВ