Загострюється конфлікт навколо пов’язаного з ОНР телеканалу «Руставі-2», над яким влада намагалась установити контроль. Одночасно можна спостерігати посилення протистояння між президентом Георгієм Маргвелашвілі і прем’єром Гарібашвілі та неформальним лідером ГМ — грузинським олігархом Бідзіною Іванішвілі. Стурбованість розвитком ситуації в Грузії виразили, зокрема, США, ОБСЄ і ЄС.
Головною причиною наступу проти опозиції стало ослаблення грузинської влади напередодні запланованих на осінь 2016 року парламентських виборів та зростання розчарування суспільства у зв’язку з погіршенням економічної ситуації. Найближчим часом можна очікувати продовження дій влади, спрямованих проти ОНР, і загострення політичного конфлікту. Це загрожує не стільки появою в Грузії авторитарних тенденцій, як внутрішньою нестабільністю.
Дії «Грузинської мрії», спрямовані проти табору Саакашвілі (у Грузії він оголошений у розшук), тривають із різною інтенсивністю починаючи від виграних ГМ парламентських виборів у 2012 році. До цього часу вони виражались переважно у відкритті кримінальних справ проти провідних політиків ОНР, багато з них були засуджені до позбавлення волі (у тому числі колишній міністр внутрішніх справ Вано Мерабішвілі і екс-міністр оборони Бачо Ахалая). Але останніми тижнями акції, спрямовані проти опозиції, активізувалися.
Наприкінці серпня тбіліський суд заморозив активи пов’язаного з опозицією телеканалу «Руставі-2» після того, як колишній власник із ГМ почав вимагати скасування договору про продаж станції десятирічної давності. Дирекція телеканалу і ОНР стверджують, що вся справа має політичний підтекст і являє спробу взяти телебачення під свій контроль. Вони неодноразово демонстрували підтримку незалежності телебачення і оголосили, що не будуть визнавати некорисного для них вироку суду.
Ескалацію напруження посилили висловлювання прем’єра Гарібашвілі, який заявив, що ОНР є «кримінальною організацією», якій не повинно бути місця у грузинській політиці, а «гнів суспільства» до колишньої влади є «природним». А 24 жовтня Служба національної безпеки Грузії розпочала слідство у справі можливої підготовки до державного перевороту. У цій справі допитано одного з провідних політиків ОНР Гігі Бокерію. В основі цього звернення була інформація одного з російських інтернет-порталів, що нібито Бокерія обговорював із Саакашвілі можливість організації перевороту в Грузії.
Додатковим елементом політичної кризи в Грузії стало загострення конфлікту між лідерами ГМ (Бідзіна Іванішвілі та прем’єр Гарібашвілі) і президентом Георгієм Маргвелашвілі, який дистанціюється від правлячої партії, хоча обраний від неї.
Глава держави намагається виконувати роль безпартійного стража засад демократії і прозахідного курсу Грузії, критикував Гарібашвілі за ескалацію напруження, закликав політиків до стриманості і уникання дій, які загрожують конституційному порядку, та розпочав консультації з лідерами провідних політичних партій.
Безпрецедентні нападки на опозицію збіглись за часом із публікацією результатів вивчення громадської думки, проведеного американським Національним демократичним інститутом. 15% респондентів заявили про свою підтримку ОНР (у травні ц. р. було 13%) і лише 14% — ГМ (падіння з 21%). Аж 50% відповіли, що не знають, за кого проголосувати, або відмовилися дати відповідь. Дії влади мають, скоріше за все, на меті відвернути увагу суспільства від негативних результатів опитування громадської думки.
У ширшому контексті нападки влади на ОНР означають поглиблення внутрішньої кризи в Грузії. До інших ознак належать: зниження підтримки влади, величезне зменшення довіри до політичного класу, криза партійної системи, непрозорий спосіб ухвалення рішень (закулісне правління Бідзіни Іванішвілі при бездіяльності уряду і окремих чиновників), сигнали про поширення серед чиновників корупції і непотизму, відчутне у суспільстві зростання злочинності.
Названі процеси супроводжуються зростанням фрустрації суспільства через відсутність ознак поліпшення матеріального становища протягом останніх трьох років (зокрема, високе безробіття), а також посилення євроскептицизму і проросійських настроїв.
Як у зв’язку з переліченими викликами, так і через відсутність чіткого бачення подальшого розвитку країни «Грузинська мрія» використовує давно відомі політичні інструменти у формі реваншизму, спрямованого проти табору Саакашвілі.
Важливою причиною поглиблення політичної кризи в Грузії стала негативна для Тбілісі зміна міжнародного контексту. Колись Грузія була в центрі уваги Заходу, а тепер вона залишається на маргінесі уваги ЄС і США (які сконцентровані на внутрішніх проблемах та ситуації на Близькому Сході).
Найближчими тижнями ескалація напруги в Грузії є дуже правдоподібною і не виключається використання радикальних засобів як владою, так і опозицією. В грузинських умовах авторитарні тенденції малоймовірні з огляду на брак таких традицій, відносно сильне громадянське суспільство і слабку позицію «Грузинської мрії». Також малореальним є прихід до влади ОНР, який не може розраховувати на значне зростання підтримки суспільства. У такій ситуації найбільш імовірним сценарієм розвитку ситуації в Грузії є поглиблення внутрішніх конфліктів із загрозою дестабілізації країни.
Петоро ПЕТРІВ