Тривожним сигналом для організаторів виборчої кампанії демократів є її неоднозначна репутація. Як тільки стало відомо про лідерство Хілларі Клінтон у перегонах серед кандидатів Демократичної партії, вийшла друком її чергова політична біографія, цього разу найбільш скандальна. Здається, не залишилося скелетів у шафі Хілларі Клінтон, які не були б витягнені на світ.
Зокрема, їй зробили закид у більшій політичній амбіційності, аніж у Білла Клінтона. Як залізна леді вона не тільки стимулювала його сходження до Білого дому, а й після скандалу 1998 року з практиканткою Монікою Левінські поставила політичну кар’єру вище за мораль. Зрештою, Хілларі Клінтон у 2001 році дійсно стала сенатором, а у 2008 році вже конкурувала з Бараком Обамою за право стати кандидатом Демократичної партії на президентських виборах.
Упродовж першого президентського терміну Обами Хілларі Клінтон була державним секретарем США. На цій посаді їй пригадали два великих скандали. Перший — пов’язаний із використанням персональної адреси електронної пошти для розсилки таємних дипломатичних матеріалів. Зрозуміло, що вони не стали предметом публікацій на сайті Джуліана Ассанджа «Вікілікс», але, що набагато гірше, скоріше за все, стали предметом уваги ворожих до США спецслужб.
Ще гучнішим для Хілларі Клінтон був скандал 2011 року, пов’язаний із лівійськими подіями. Тоді вона знехтувала наполегливими проханнями американського посла у Лівії щодо посилення безпеки посольства. Сумним результатом цього службового недбальства стала загибель посла США в Лівії. На недавніх слуханнях у комісії Конгресу Хілларі Клінтон під тиском неспростовних фактів була вимушена визнати свою персональну провину за це.
Ясно, що такий шлейф скандалів навколо іміджу Хілларі Клінтон робить надто полярним ставлення до неї американської громадськості. Значна її частина ненавидить Хілларі Клінтон, але не менше вважає її ледь не ідеалом жінки-політика. Принаймні їй удалося зібрати солідну фінансову підтримку для своєї кандидатури, аби почуватися впевнено за два місяці до офіційного старту праймеріз (попередніх виборів) кандидатів на посаду президента від Демократичної партії.
Цікавіша інтрига присутня у таборі республіканців. Попередні прогнози щодо фаворита перегонів, яким міг би бути середній за старшинством син Джорджа Буша-старшого — Джебб Буш, не виправдалися. Звичайно, Джебб Буш поки що не зійшов із дистанції, але йому дуже важко змагатись з «американським Жириновським» — мільярдером Дональдом Трампом. Останній не повторив помилки Росса Перро, який у 1994 році брав участь у виборах як незалежний кандидат і програв перегони Біллу Клінтону, не в останню чергу тому, що консервативні голоси, які теоретично могли бути віддані Джорджу Бушу-старшому, отримав саме Росс Перро.
Дональд Трамп вирішив діяти за правилами американської політичної кухні, де готуються президенти. Його поява у таборі республіканців багатьох із них просто налякала, але за Трампом пішли виборці, що й залишило його у перегонах. Проте у випадку з Дональдом Трампом, на відміну від шансів Хілларі Клінтон перемогти серед демократів, не все однозначно. Усе вирішиться під час праймеріз. Однак досить високими для політичних букмекерів є шанси участі у президентських перегонах на початку листопада 2016 року саме Хілларі Клінтон і Дональда Трампа.
Андрій МАРТИНОВ
