Російські амбіції на Балканах сягають ХІХ століття, коли імперія Романових вела суперництво з Австро-Угорщиною і Оттоманською імперією за впливи в регіоні. Болгарія, з точки зору Росії, є державою зі стратегічним значенням з огляду на розташування між Румунією і Туреччиною на берегах Чорного моря. Сусідня Сербія є для Росії особливо важливою, зважаючи на її історичну роль регіонального лідера.
Росію пов’язують з обома країнами кілька століть культурної та історичної політичної співпраці. Зміцнення відносин із Болгарією створило для Росії шанс впливу на процес ухвалення рішень в ЄС з питань санкцій чи енергетичних проектів. У Сербії Москва мала нагоду попрацювати над сповільненням інтеграції Белграда з європейськими інституціями, збільшуючи свої впливи над Дунаєм.
Попри те, що Болгарія є членом ЄС, і Сербія також прагне до інтеграції зі структурами Євросоюзу, Росія зберігає значні економічні зв’язки з обома країнами. Як випливає з даних Болгарського національного банку, між січнем і жовтнем 2014 року загальний обсяг закордонних інвестицій у цій країні становив приблизно 805 мільйонів євро (або 974 млн дол.); приблизно 22% з цієї квоти, тобто 177 мільйонів євро, — це російські інвестиції.
До найбільших російських концернів, які працюють у Болгарії, належать LUKoil, «Газпром» і «Промет Стіл». Діяльність LUKоil, у тому числі НПЗ у Бургасі, є джерелом приблизно чверті податкових надходжень у Болгарії. Значно нижчою є експортна частка: у 2013 році до Росії потрапило лише 2,6% болгарського експорту. Водночас російська частка у болгарському імпорті становить понад 18%.
Російські підприємства також відповідають за значний відсоток інвестицій у Сербії. Як випливає з даних Національного банку Болгарії, у 2013 році вартість безпосередніх закордонних інвестицій становила приблизно 769 мільйонів євро. З Росії походило 45 мільйонів євро, тобто 9,7% загальної суми. Від початку 2009 року російський енергетичний гігант є мажоритарним власником сербських нафтохімічних заводів, які займаються переробкою нафти і газу, краще відомий під скороченням NIS; загальна вартість інфраструктури і устаткування NIS становить приблизно три мільярди доларів.
На додаток, із середини 2013-го Росія заявила про готовність надати Сербії кредит на більш ніж 1,3 мільярда доларів на фінансування бюджетного дефіциту і модернізацію інфраструктури. На відміну від Болгарії, Сербія підписала з Росією договір про вільну торгівлю: у 2013 році до Росії потрапило приблизно 7% її експорту, а з Росії походило приблизно 9% куплених нею за цей час товарів. Російський «Сбербанк» має у Сербії дочірній банк, вартість якого оцінюється у 839 мільйонів євро.
План будівництва газопроводу «Південний потік» становив найсерйознішу за останні роки російську спробу збільшення своїх впливів на Балканах. Пропонований газопровід мав залучити до країн-учасників нових інвесторів і сприяти створенню нових робочих місць. Але коли на болгарських берегах Чорного моря вже лежали привезені труби та інші елементи інфраструктури газопроводу і розпочалися підготовчі роботи, президент Росії Володимир Путін поінформував, що будівництво «Південного потоку» буде призупинено. Росія, як він заявив, збирається розпочати інше будівництво великого газопроводу, що поєднає її з Туреччиною.
Прем’єр Сербії Александер Вучіч зазначив, що рішення Кремля було «ціною за сутичку великих держав», влада Болгарії продовжувала видавати дозволи і сертифікати для фірм, які працювали при будівництві «Південного потоку», аби за будь-яку ціну продемонструвати, що ініціатива припинення робіт не належить Болгарії.
Попри те, що Росія може у майбутньому підтримати інші енергетичні проекти на Балканах або навіть у якійсь формі повернутися до полишених ініціатив, відмова від будівництва «Південного потоку» суттєво послаблює її позицію в регіоні. Кремль уже не в змозі буде використовувати як «наживку» створення нових робочих місць або інвестиції ні в Болгарії, ні в Сербії.
Російські економічні проблеми посилилися, коли Кремль мав справу з серйозними політичними проблемами. Падіння ціни на нафту і санкції Заходу вдарили по російській економіці і викликали послаблення її валюти аж на 40% відносно січня 2014-го. У поточному році очікується менший, ніж у минулі роки, ріст ВВП. Російський центральний банк, намагаючись запобігти розвалу банківської системи, піднімає процентну ставку і витрачає мільярди доларів на зміцнення рубля.
Російська влада наказала найбільшим експортерам, у тому числі концернам «Росснефть», «Газпром», продавати їхні валютні резерви з думкою про підтримку рубля. Але ці вимоги в поєднанні з фактом ослаблення валюти приведуть до обмеження масштабу закордонних інвестицій Росії. Такі країни, як Сербія і Болгарія, мусять рахуватися з меншою потребою на експортовані ними товари, обмеження кількості російських інвестицій і менші, ніж досі, урядові кредити.
Попри те, що нинішня криза російської економіки не здається такою драматичною, як у 1998 році, економічні проблеми Москви настільки серйозні, що суттєво обмежують її здатність до суперництва з Євросоюзом на Балканах. Європейський Союз останнім часом зобов’язався передати Болгарії мільярди доларів на нові інфраструктурні проекти, Росії буде надзвичайно складно конкурувати з такою пропозицією. Також у випадку Сербії, незважаючи на те, що перспектива членства в ЄС дуже далека, всі ініціативи на користь європейської інтеграції викличуть приплив інвестицій.
Росія збереже, зрозуміло, частину впливів у Сербії та Болгарії як завдяки продовженню нинішніх інвестицій, так і через залежність регіону від імпорту російського газу, але про конкуренцію з Євросоюзом у попередньому вимірі, принаймні на разі, не йдеться.
Євген ПЕТРЕНКО