На думку Пентагону, «штучна сухопутна маса» у Південно-Китайському морі, що з’явилась у минулому році, вже має загальну поверхню чотири квадратні кілометри. Такі дії мають зміцнити позицію Пекіна, який претендує на 90% поверхні цього басейну. Блумберг у своєму інтернет-виданні нагадав, що члени комісії із закордонних справ сенату закликали Обаму до дій щодо гарантування свободи мореплавства в цих водах. Роберт Менендес, Корі Гарднер і Бен Кардін заявили, що Вашингтон мусить розробити цілісну стратегію, яка має враховувати, зокрема, зміцнення союзу з державами Азії шляхом збільшення кількості спільних військових навчань.
Посилення мілітаризації Південнокитайського моря — це виклик для нової стратегії США, чию реалізацію Барак Обама оголосив у 2011 році під час візиту в Австралії. Президент тоді сказав, що «присутність» та «місія» США у цій частині світу стала «провідним пріоритетом». Її основою має стати присутність американських військ, яка супроводжуватиметься поглибленням політичних відносин. «Зберігаймо унікальну здатність до демонстрації сили і стримування загроз для миру. Сполучені Штати є потугою в Тихоокеанському регіоні і тут залишаться»,— підкреслив Обама.
Промова президента США стала кульмінацією попередніх зусиль для повороту в бік Тихого океану, про що свого часу говорили міністр оборони Роберт Гейт та державний секретар Гілларі Клінтон. Спочатку головним мотивом геополітичної переорієнтації Вашингтона стало зростання економічної, політичної і військової ролі Китаю; три роки тому дедалі більше почали даватися взнаки «кризові елементи», такі, як загроза з боку Північної Кореї та спір навколо Південнокитайського і Східнокитайського морів. До суперечки за обидва басейни причетні 10 держав, у тому числі Китай та азіатські союзники США — Японія, Південна Корея і Філіппіни.
Можливість вибуху збройних конфліктів на основі територіальних спорів та напруженості між окремими державами викликає необхідність урахування значного військового чинника в американській стратегії «азіатського повороту». Шон Брімлі і Джеррі Хендрікс у журналі DefenseOne запропонували план у п’ять кроків, які, на їхню думку, повинен здійснити Пентагон, щоб посилити свої оборонні можливості в Тихоокеанському регіоні.
Автори статті підкреслюють, що США може розмістити тут 60 своїх військових кораблів, запровадити принцип присутності військово-морського флоту, розробити разом із союзниками стратегію, яка завадить Китаю зміцнювати військові впливи, збільшити кількість навчань та надати партнерам найновіші військові технології, а особливо — безпілотні літаки. Провідну роль у такій стратегії, на думку Брімлі і Хендрікса, мають відігравати Японія, Південна Корея, Філіппіни, В’єтнам, Сінгапур і Австралія. Додатковою підтримкою було б залучення на бік США В’єтнаму, а особливо Індії, яка може врівноважити впливи Пекіна на континенті.
Вагу цих відносин в інтерв’ю для журналу RealClearDefense підкреслив Ренді Форбс із Республіканської партії. Конгресмен очікує, що азіатські держави дадуть «позитивну відповідь» на активізацію військової участі США. Як він підкреслив, концепція «американського лідерства» буде підтримана тільки тоді, коли азіатські союзники побачать конкретні військові кроки Пентагону. Останні дії Китаю та Сполучених Штатів означають, що боротьба за Тихоокеанський регіон вступає у черговий етап.
Петро ПЕТРІВ