Завдяки цим заходам 9 квітня Греція виплатила Міжнародному валютному фонду частину боргу у розмірі 450 мільйонів доларів. Але це кардинально не вирішує боргової проблеми Греції. Внутрішньополітична ситуація у ній загострюється корупційними скандалами в середині правлячої партії. Реагуючи на це, опозиція пропонує з’ясувати, хто несе політичну відповідальність за завдані країні збитки після укладання договорів із міжнародними кредиторами про порятунок її економіки.
Чіткішими стають розбіжності з грецького питання в середовищі Євросоюзу. Зокрема, голова комітету із закордонних справ Європейського парламенту Ельмар Брок вважає, що «з економічної точки зору вихід Греції з Єврозони не став би великою катастрофою». Утім, серйозні економісти не налаштовані так категорично. Адже в Італії профспілки ініціювали збирання підписів із вимогою проведення референдуму щодо виходу Італії із зони євро.
Тож дурний грецький приклад, особливо в умовах турбулентності внутрішнього і зовнішнього середовища в зоні євро, може спровокувати ефект доміно, коли в зоні євро залишаться у кращому разі Німеччина з Францією та країни Бенілюксу. Поки що бундесканцлер Ангела Меркель докладає максимум зусиль, аби не допустити такого розвитку подій.
Зрозуміло, що грецький уряд серйозно не розраховує на російську або китайську фінансову допомогу, адже Москва сама має серйозні економічні проблеми, а Пекін поки що не готовий до самостійних ігор на європейському просторі. Але, зокрема, розігруючи російську карту, Афіни продовжують шантажувати Брюссель. Цілком імовірно, що грецькі фрукти швидко потраплять на російські прилавки. Значно менш можливо, що це врятує Грецію від дефолту.
Інша справа, що такий розвиток подій може дійсно спровокувати ефект доміно у кредитних установах інших країн Євросоюзу та стане поштовхом до виходу із зони євро інших непевних членів. Біржові спекулянти продали б душу дияволу, аби довідатися про справжню розстановку сил на європейських фінансових фронтах. До речі, цей спекулятивний фактор є не менш потужним чинником нестабільності економічної і політичної ситуації у зоні євро.
Внаслідок цього непевно виглядають перспективи масштабної участі європейського капіталу у програмах відновлення економіки України. Хоча Джордж Сорос переконує лідерів Євросоюзу, що, зважаючи на російський фактор, Україна важливіша для Євросоюзу, аніж Греція, з цією точкою зору передусім незгодні грецькі кредитори та провідні німецькі банки. Принаймні, виходячи з грецького досвіду, вони добре засвоїли урок: надмірно ризиковані інвестиції і кредити мають надто велику ціну для самих країн кредиторів.
Андрій МАРТИНОВ
