Слідом за розвідувальним безпілотником — ударний
Нагадаємо: позаторік стало відомо, що на державному підприємстві «Антонов» було розпочато розробку тактичного розвідувального безпілотного авіаційного комплексу, названого «Горлиця».
Цей безпілотник — зі злітною масою у 200–250 кг, здатний нести до 50 кг корисного навантаження, — був торік, 8 листопада 2017-го, у вигляді дослідного зразка продемонстрований пресі — і на землі, і в небі — на льотно-випробувальній базі «Антонова», що неподалік від Гостомеля у Київській області.
Нині фахівці ДП «Антонов» — на підставі технічного завдання, розробленого Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки Збройних Сил України, — запропонували свої напрацювання щодо безпілотного літального апарата іншої цільової спрямованості.
Уже не тактичного розвідувального, яким є «Горлиця», а значно більшого за розмірами і вагою та потужнішого — ударного стратегічного БПЛА.
З Миколою Воробйовим, який на ДП «Антонов» є директором програми з безпілотних авіаційних комплексів (БАК), кореспондент «Демократичної України» поспілкувався під час приуроченої до згаданих виставок VI міжнародної науково-технічної конференції «Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки».
— Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи з безпілотних авіаційних комплексів, що виконуються на ДП «Антонов», проводяться в інтересах Збройних Сил України, — говорить Микола Воробйов.
Відомо, що застосування БАК різних типів у сучасних військових конфліктах дозволяє вести якісну повітряну розвідку, а при використанні ударних безпілотних авіаційних комплексів — ефективно вражати намічені цілі противника.
Сучасна безпілотна авіаційна техніка багато в чому визначає перспективи розвитку збройних сил промислово розвинених країн. А протягом найближчих п’ятнадцяти років (з 2018-го по 2032 включно), за прогнозами міжнародного агентства Forecast International, у світі буде вироблено понад 121 мільйон безпілотних літальних апаратів різних класів на загальну суму у 133,5 мільярда доларів США.
В Україні ж потреби у безпілотній авіатехніці стали особливо актуальними з огляду на воєнний конфлікт, що виник через російську агресію на сході нашої держави і триває вже п’ятий рік.
А ще слід зазначити, що різні безпілотники можуть застосовуватися не лише у Збройних Силах України, але й у інших її структурах — Прикордонних військах, Національній гвардії, Державній службі з надзвичайних ситуацій, а також у сільському господарстві і для моніторингу земної поверхні й морських акваторій, ліній електропередач, газопроводів та інших об’єктів інфраструктури.
Однією з розробок тактичного призначення став згадуваний уже розвідувальний БАК «Горлиця». Тут варто наголосити на тому, що держбюджетних асигнувань на цю розробку державне підприємство «Антонов», на жаль, не отримувало — тож довелося виконувати науково-дослідні, дослідно-конструкторські та інші роботи з цієї теми за рахунок власних коштів підприємства.
Тепер на черзі — розробка ударного стратегічного безпілотного літального апарата, який входитиме до складу багатоцільового безпілотного авіаційного комплексу, призначеного для ураження наземних і надводних цілей — як стаціонарних, так і мобільних — в умовах застосування противником засобів радіоелектронної боротьби та протиповітряної оборони.
— Цей БПЛА, — розповідає Микола Митрофанович, — матиме завдовжки 13,09 м, заввишки — 4,45 м, а розмах крила — 24,63 м. Злітна маса безпілотника буде 6 тонн; максимальний запас пального — 2700 кг, а максимальна маса цільового навантаження — 1400 кг.
Безпілотний літальний апарат, який пропонується оснастити двома модифікованими турбогвинтовими двигунами вітчизняної розробки АІ-450 (потужністю по 750 кінських сил кожний), розвиватиме у польоті крейсерську швидкість у 310–420 кілометрів на годину.
Можлива тривалість його робочого польоту на крейсерській висоті, яка становитиме до 12200 м, — 24 години, тобто безпілотник зможе безперервно працювати у повітрі протягом доби.
Різні види корисного навантаження цього стратегічного БПЛА можуть розміщуватися на підкрильних та підфюзеляжних точках підвіски і включатимуть, окрім ударного озброєння — бомб і ракет, призначених для ураження ворожих цілей, — також обладнання для оптико-електронної та радіоелектронної розвідки і для радіоелектронного придушення відповідних засобів противника, а також безпілотник матиме різні датчики і бортовий комплекс оборони.
Слід зазначити, що зараз розробками таких ударних безпілотних літальних апаратів у класі БПЛА для середньовисотних і великовисотних польотів в Україні ніхто, крім ДП «Антонов», не займається, оскільки це є для нашої країни принципово новою розробкою.
Такий майбутній український ударний БАК за своїми тактико-технічними характеристиками буде близьким до безпілотного авіаційного комплексу MQ-9 Reaper (США).
— Зрозуміло, — говорить Микола Воробйов, — що великий комплекс завдань із розробки, створення і випробування ударних стратегічних та інших безпілотних літальних апаратів здійснювати за власні кошти нашого підприємства — нереально.
Для виконання програми цих важливих для України та її Збройних Сил робіт щодо безпілотних авіаційних комплексів потрібне державне замовлення — з відповідним держбюджетним фінансуванням.
...Крім уже згаданих безпілотних літальних апаратів, у державному підприємстві «Антонов» відпрацьовується ще й програма зі створення мішеневого комплексу.
Він буде здатний імітувати політ малорозмірних і повнорозмірних високоманеврених цілей різних типів («літак», «вертоліт», «крилата ракета», «безпілотний літальний апарат») — із можливістю забезпечувати при цьому подібність характеристик мішені й імітованих нею цілей.
Цей мішеневий комплекс (МК) може бути використано як для тестування засобів протиповітряної оборони і тренування її розрахунків, так і для випробування нових видів артилерійського та ракетного озброєння.
Зліт такого безпілотника здійснюватиметься з катапульти стартової установки, а його посадка — на парашуті або ж по-авіаційному — на призначену для цього спеціальну лижу.
Створюється «Ан-188» — замість багатостраждального «Ан-70»
Епітет «багатостраждальний» — стосовно створеного свого часу конструкторами «Антонова» середнього військово-транспортного літака «Ан-70» — винесено у підзаголовок цього розділу нашої розповіді аж ніяк не задля красного слівця.
Задуманий ще у 70-х роках видатним авіаконструктором Олегом Костянтиновичем Антоновим цей літак, незважаючи на численні об’єктивні й суб’єктивні труднощі, пройшов програму льотних та інших випробувань і врешті-решт був прийнятий на озброєння Збройних Сил України.
Але, на жаль, «семидесятка» так і не потрапила у серійне виробництво — з причин, що не залежали від її творців, — і залишається нині на ДП «Антонов» в єдиному екземплярі.
Нагадаємо, що військово-транспортний «Ан-70» створювався як українсько-російський літак згідно з відповідною міжурядовою угодою двох держав.
Проте час від часу певні посадові особи РФ виступали із заявами про нібито непотрібність «Ан-70» для російської військово-транспортної авіації та про доцільність того, щоб перевагу було віддано суто російським літакам фірми «Ільюшин».
Таким чином, не розриваючи згаданої міжурядової угоди, російською стороною раз у раз штучно гальмувалася реалізація програми «Ан-70» (якщо використовувати популярну нині термінологію, то це були, так би мовити, певні гібридні методи).
Тим часом проект А-400М — західноєвропейського військово-транспортного літака такого ж класу, як «Ан-70» (хоча його розробка розпочалася пізніше українсько-російської «семидесятки»), — поступово було доведено до серійного виробництва.
В Україні ж після завершення усіх випробувань дослідного зразка «Ан-70» та його постійного удосконалення було, як уже зазначалося, прийнято на озброєння.
Але на ДП «Антонов» так і не дочекалися реального державного замовлення на військово-транспортні літаки цього типу з держбюджетним фінансуванням їх серійного виробництва.
З 2014 року — після анексії Криму Росією та її агресії на Донбасі стало зі зрозумілих причин неможливе подальше військово-технічне співробітництво з цією країною, а отже, було припинено і виробничу кооперацію з тими російськими підприємствами, які раніше постачали «Антонову» різноманітні комплектуючі для «Ан-70».
Серед них — не лише чимало різноманітного пілотажно-навігаційного, радіоелектронного та іншого обладнання, але й гвинтовентилятори, кожен з яких працює у парі з одним із чотирьох турбогвинтових двигунів Д-27 (запорізького виробництва). А єдиним розробником і виробником таких гвинтовентиляторів є російське КБ, розташоване у місті Ступіно, що в Московській області.
Тому-то з урахуванням усього комплексу факторів в Україні було прийнято рішення про розробку на ДП «Антонов» «Ан-188», в якому внутрішнє начиння (апаратура, обладнання, пристрої тощо) буде частково вітчизняним, а частково виробленим у тих чи інших західних країнах.
А ще — і це дуже важливо — новий літак має бути оснащений двигунами якогось із широко відомих у світі західних виробників.
При порівнянні двох наведених нами тут ілюстрацій — літаків «Ан-70» і «Ан-188» — добре видно (навіть читачеві, який не є фахівцем в авіабудуванні) різницю між ними саме за двигунами.
Якщо у «семидесятки» — чотири турбогвинтових двигуни, то у створюваного нині «Ан-188» будуть чотири реактивних, потужністю по 14590 кінських сил кожний (у «Ан-70» потужність кожного з його турбогвинтових двигунів Д-27 — по 10300 кінських сил).
Поки ще не здійснено остаточного вибору, чиїми саме двигунами оснастять «Ан-188» — чи то буде «Пратт енд Уїтні», чи то «Роллс-Ройс», чи то «Снекма».
Максимальна вантажопідйомність «Ан-188» становитиме 47 тонн. Він призначається для перевезення найрізноманітнішої військової техніки — бойової, транспортної, інженерної, а також для транспортування військовослужбовців з їхньою зброєю і особистим спорядженням.
Техніка потраплятиме до вантажної кабіни через хвостовий рамповий люк, оснащений відкидною похилою апареллю. А при перевезенні 300 військовослужбовців вантажна кабіна «Ан-188» матиме дві палуби — верхню і нижню, на яких розмістяться, відповідно, 126 і 174 людини.
Такі літаки, окрім суто військово-транспортних завдань, зможуть використовуватись і для гуманітарних місій ООН та інших організацій для доставки різних вантажів у кризових ситуаціях.
Довжина нового літака становитиме 40,65 м, висота — 16,4 м, розмах крила (тобто відстань між його лівим і правим кінчиками) — 44,06 м.
А ось які габарити вантажної кабіни: довжина по підлозі — 19,1 м, загальна довжина — 21,9 м, ширина — 4 м, висота — 4,1 м.
До речі, об’єм вантажної кабіни «Ан-188» — 400 кубометрів — буде відчутно більшим, ніж у таких зарубіжних військово-транспортних літаків аналогічного класу, як європейський А-400М (340 м3) чи американський С-130J (127 м3).
Крейсерська висота польоту «Ан-188» — 9000–12000 м, а крейсерська швидкість — 750–800 кілометрів на годину.
Дальність безпосадочного польоту цього літака із 47 тоннами вантажу на борту становитиме 3210 км, з 35 тоннами — 5250 км, з 30 тоннами — 6170 км, а з 20 тоннами — 6730 км.
«Ан-188» зможе експлуатуватись як на аеродромах, що мають бетонні злітно-посадкові смуги (завдовжки 1500–1800 м), так і на ґрунтових аеродромах із досить короткими злітно-посадковими смугами завдовжки 600–800 м.
...Отож такі перспективні військово-транспортні літаки потрібні нашим Збройним Силам. А тому держава має реально подбати про те, щоб ця машина якомога скоріше подолала шлях від проектно-конструкторських робіт до серійного виробництва.
Хочеться сподіватися, що літак «Ан-188» не спіткає сумна доля його попередника «Ан-70»...
Вадим ФЕЛЬДМАН
