Дорослі та молодь веселилися, каталися на конях, ходили в гості, влаштовували бенкети у складчину. В деяких місцевостях Масницю зображували як заміжню жінку, яку возили на санчатах односельці.
Широке розповсюдження мав звичай колодки (колодія), відомий у кількох варіантах. Наприклад, розігрували народження і поховання дерев’яної ляльки (колодки) — відлуння давнього ритуалу знищення опудала зими.
Найчастіше колодку у вигляді поліна, качалки, стрічки, хустки, квітки тощо чіпляли парубкам і дівчатам як символічне покарання за те, що вони не побралися минулого року, а ті — відкуповувалися грішми або могоричем.
На Поділлі хлопці пригощали дівчат горілкою, пивом, солодощами — купували (запивали) колодку. У подяку за це кожна дівчина вишивала перкалеву хусточку, оздоблюючи її квітками та ініціалами свого обранця, та дарувала йому вже на Великдень — повертала колодку. Такі ритуали нерідко завершувалися укладанням шлюбу.
Головною обрядовою їжею Масниці були млинці. На млинці кликали гостей і ними ж усюди частували. У стародавніх слов’ян млинець ототожнював Сонце як божество. Очевидно, слово «млинець» від «млин» — молоти.
Спочатку млином називали коржик із гречаного молотого борошна, який випікався на змащеній олією сковорідці. Ймовірно, ці млинці почали пекти раніше за хліб. Млинці — це й поминальна страва, тому перший млинець, спечений на Масницю,— за упокій. Його викладали на слухове віконце «для душ батьківських» або віддавали бідним, щоб вони пом’янули померлих.
У багатьох родинах млинці починали пекти з понеділка. Яких тільки млинців не було! Яєчні й молочні, на дріжджах, гречані й житні, пшеничні й вівсяні, з припічкою чи двома припічками. Напередодні ввечері, коли зійдуть зірки, старша в родині жінка потай від інших виходила на річку, озеро чи до колодязя і закликала місяць виглянути у вікно й подути на опару: «Місяце, ти, місяце, золоті твої ріжки! Виглянь у віконце, подуй на опару!»
Те­тя­на КНЯЗ­КА, Укр­ін­форм