Саме задля розв’язання цих та інших проблем і розроблялася Програма зайнятості. Остаточно її затвердили на пленарному засіданні Київради другого жовтня.
— У планах — створення додаткового попиту на робочу силу, підвищення кваліфікації працівників та рівня обізнаності населення про свої можливості на ринку праці, — наголосив керівник Департаменту соціальної політики Київської міськдержадміністрації Юрій Крикунов, який презентував Програму.
Також одне з ключових завдань Програми — сприяти зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці.
Реалізація задуманого дасть позитивний результат: зайнятість населення підвищиться до 62,6%, а рівень безробіття киян віком від 15 до 70 років знизиться до 6,1%.
Зусилля місцевої влади на цих теренах суттєво примножить активна участь Міського центру зайнятості, який щороку працевлаштовуватиме понад 10 тисяч безробітних. Професійну підготовку, перепідготовку або ж підвищення кваліфікації проходитимуть 4,3 тисячі непрацевлаштованих.
Очікування небезпідставні, оскільки завдяки реалізації попередньої Програми зайнятості у 2017 році було прийнято на роботу на новостворені робочі місця 73 тис. осіб, а за допомогою Служби зайнятості працевлаштовано понад 10 тис. безробітних.
Тобто нічого нереалістичного у планах нема. Особливо з огляду на те, що у столиці найнижчий показник навантаження на вакансії: на 10 вільних робочих місць — 14 осіб.
Однак вернімося від планів до реальної ситуації на столичному ринку праці. На кінець літа у Київському центрі зайнятості стояли на обліку 8,6 тисячі безробітних, натомість у базі даних Міського центру було понад 11 тисяч вакансій. Тому, здавалося б, жодних проблем із працевлаштуванням немає.
Але це зовсім не так, адже серед безробітних 88% — із вищою освітою, 6% — із професійно-технічною та загальною середньою. І це при тому, що столичний ринок праці найбільше потребує прибиральників службових приміщень, водіїв, двірників, продавців, вантажників, медичних сестер, кухарів, слюсарів-сантехніків.
Якщо конкретно, то найбільша потреба на ринку праці у кваліфікованих робітниках з інструментом — 21,3%, працівниках найпростіших професій (без вимог до освіти та досвіду роботи) — 18,6%, робітниках з обслуговування устаткування та машин — 14%, працівниках сфери торгівлі та послуг — 11%.
Важливою складовою процесу працевлаштування є зарплата, яку пропонують за вакансіями у Києві: в середньому вона становить майже 6400 грн.
Найвищий заробіток обіцяють службовцям та керівникам — 8849 грн, робітникам з обслуговування устаткування та машин — 7468 грн, а найменший для представників найпростіших професій — 4853 грн.
Проте є й чимало вакансій із досить високим рівнем заробітної плати. Приміром, генеральним директорам компаній готові платити майже 150 тис. грн, монтажникам-будівельникам — понад 22 тис. грн, авторемонтникам — понад 16 тис. грн.
Звісно, всі ці цифри і щодо вакансій, і щодо зарплати не є сталою величиною. Скажімо, на кінець першого кварталу у Києві було зареєстровано 9,3 тис. безробітних, а вакансій, заявлених роботодавцями, — 9,7 тисячі. При цьому більшість пропонованих робочих місць були у сферах транспорту (16%), торгівлі та ремонту (14,7%).
Найзатребуванішими були представники найпростіших професій (19,1%), кваліфіковані робітники з інструментом (17,5%), а також робітники з обслуговування, експлуатації, складання устаткування та машин (13,5%).
Якщо ж проаналізувати склад безробітних за віковими категоріями (до 35 років, від 35 до 45 років, понад 45 років), то по кожній із них виходить трішки більше 30%.
Вищу освіту мали 87% безробітних, 6% — професійно-технічну, 7% — загальну середню освіту. Тож хоч цифри й варіюються, дисбаланс попиту і пропозиції зберігається і схиляє терези у бік безробіття дипломованих працівників.
За даними Держстату, станом на 1 вересня 2018 року Державною службою зайнятості було зареєстровано 292,8 тисячі безробітних, що становить трішки більше 1% працездатного населення.
Кількість вакансій у серпні становила 100,3 тис. (3 людини претендують на 1 місце). Середній розмір допомоги на одного безробітного дорівнював 2562 гривні.
Мабуть, навантаження на одну вакансію було б значно більшим, якби на Батьківщині залишилися всі заробітчани, які шукають роботи по світах. Кабмін визнає, що на постійній основі за кордоном працевлаштовано понад 3,2 млн наших громадян.
Попри таку кількість наших співвітчизників на чужому ринку праці вони не надто на нього тиснуть. Принаймні Європа цього не відчуває, адже безробіття у 28 країнах — членах ЄС на початок нинішнього року було найнижчим за останнє десятиліття і становило 8,5%, що на відсоток менше торішнього показника. Згодом ця цифра знизилася ще на понад відсоток. Це означає, що число безробітних у ЄС становить менше 14 млн осіб.
Однак вернімося на вітчизняні терени. Хоча досі не знаємо точної кількості заробітчан, з упевненістю можемо стверджувати, що саме у зв’язку з відтоком робочої сили за кордон загалом ситуація з працевлаштуванням в Україні не видається надто критичною.
Протягом першого півріччя 2018 року рівень безробіття в Україні знизився, а чисельність зайнятого населення збільшилась.
У базі даних Служби зайнятості такі цифри: кількість вакансій збільшилася на 8% — до 616 тисяч, а число працевлаштованих за сприяння відомства сягнуло 428 тисяч осіб. Причому 47% з них було працевлаштовано оперативно ще до надання статусу безробітного.
Трішки зросла (на 4%) порівняно з аналогічним періодом минулого року й кількість роботодавців, які співпрацювали з центрами зайнятості, сягнувши 129 тисяч,
Сталося це як завдяки структурним змінам у самій Держслужбі, так і через запровадження сучасних сервісів: профілювання безробітних та соціальний супровід за підходом кейс-менеджменту, елементи дистанційного та дуального навчання безробітних.
Свою частку у поліпшення роботи вносить ãàðÿ÷à ë³í³ÿ Äåðæñëóæáè 0-800-50-99-66, інтернет-ресурс з електронними кабінетами для роботодавців та шукачів роботи, а також електронне опитування роботодавців щодо перспективної потреби у працівниках за конкретними професіями.
У найближчих планах — впровадження інституту кар’єрного радника та супроводження безробітних до та після вирішення проблеми з працевлаштуванням.
Тетяна КИРИЛЕНКО
