У їхніх лавах згуртувалися небайдужі українці, яким болить ситуація з практичною реалізацією законних прав учасниками бойових дій на сході країни. Як у нас заведено, атошникам пообіцяли дуже багато пільг, але в житті часто-густо виходить так, що скористатися ними вони не можуть.
Ще в розпал бойових дій на Донбасі захистом прав обпалених війною бійців і командирів почала опікуватися громадськість, бо чиновники на місцях виявилися якщо не байдужими до їхніх проблем, то принаймні неспроможними побачити за надуманими ними же проблемами людей, котрі не шкодували життя на фронті заради благополуччя країни.
Якщо навіть побіжно ознайомитися з переліком громадських інституцій, які ототожнюють себе із захистом прав воїнів АТО та їхніх родин, можна легко розгубитися у тому списку. Там ви побачите завелику кількість громадських організацій, причому таких, які мають дуже схожі назви. Приміром, «Спілка ветеранів АТО», «Союз учасників АТО», «Асоціація учасників АТО», «Всеукраїнське об’єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО», «Спілка учасників бойових дій АТО», «Центр допомоги учасникам АТО», «Всеукраїнський союз ветеранів АТО», «Всеукраїнський альянс бійців і волонтерів АТО» тощо.
Не менш промовистий список громадських організацій, які переймаються соціальним захистом учасників АТО, і на Полтавщині, до того ж їхня кількість дедалі зростає.
Про те, що нині виникла нагальна потреба в координації дій усіх цих організацій, стало зрозуміло після недавньої наради у голови Полтавської облради Олександра Біленького, який зібрав разом керівників обласних атошних громадських організацій. На зустрічі у голови облради говорили не тільки про необхідність координації дій усіх атошних громадських організацій регіону.
Не обійшлося і без взаємних звинувачень. За доброю українською традицією на зразок того, що там, де два українці, там три гетьмани, керівники ГО почали з’ясовувати, хто з них більше, а хто менше зробив для захисту учасників АТО та їхніх сімей. Сцена з розборками вийшла не дуже гарна...
Почуте й побачене, схоже, справило неприємне враження і на самого голову облради О. Біленького, який усіляко намагався не допустити загострення ситуації та прагнув спрямувати зустріч у конструктивне русло. Незважаючи на те, що крім громадських організацій соціальним захистом учасників АТО та членів їхніх родин займаються за своїми обов’язками й низка департаментів та управлінь Полтавської ОДА, на нараді пролунала пропозиція створити ще один, так би мовити, паралельний атошний департамент для координації роботи всіх організацій на Полтавщині, які опікуються учасниками АТО. Створити нову структуру пропонували в складі виконкому Полтавської облради, який невдовзі має бути утворений.
Пояснення черговій ініціативі надав її автор, голова однієї з обласних атошних організацій «УКРОП» Олександр Русін. Він переконаний, що попри чималу кількість організацій, які займаються захистом учасників АТО на Полтавщині, ті все одно перебувають без належної опіки та захисту. Наче в тому випадку, коли у сімох няньок дитя без нагляду, мотивував О. Русін. І навів кілька конкретних прикладів, коли про проблеми рядових учасників бойових дій, особливо тих, котрі проживають у сільській місцевості, керівники ГО навіть і не знають.
Задля правди слід зазначити, що на Полтавщині до питань соціального захисту учасників АТО ставляться дуже відповідально. Не в останню чергу це пов’язано з тим, що ініціативи атошних громадських організацій знаходять підтримку у керівництва області, зокрема у Полтавській облраді. І це невипадково.
Так, попередній голова облради Петро Ворона добровольцем пішов на фронт і у складі батальйону «Фенікс» чотири місяці виконував бойові завдання у званні сержанта в зоні АТО. Нині він очолює Спілку ветеранів «Братерство батальйону «Фенікс». Після недавніх виборів на посаді заступника голови облради працює інший атошник Анатолій Ханко, який воював у складі добровольчого батальйону «Азов», дивом залишився живим в Іловайському котлі, отримав поранення. Тож в області дуже ревниво ставляться до проблем учасників боїв на Донбасі і всіляко прагнуть допомогти їм у вирішенні різноманітних проблем.
Тим не менше до ініціативи створити при майбутньому виконкомі облради на додачу до чималої кількості атошних ГО ще й департамент у справах учасників АТО в облраді поставилися з пересторогою. Зокрема, голова облради О. Біленький дипломатично ухилився від однозначної підтримки пропозиції про створення окремого атошного департаменту, резонно заявивши, що департамент — це структура облдержадміністрації. І, на його переконання, там достатньо таких департаментів і управлінь, які за службовим обов’язком мають саме й займатися учасниками бойових дій.
Шкода лише, що їхня кількість не завжди переходить у якість, натякнув О. Біленький. Інша справа, що громадськість має посилити контроль за роботою чиновників. А для цього варто на першому етапі створити при облраді бодай щось на зразок координаційної ради, до якої повинні увійти керівники всіх атошних організацій.

Про «паровоз», жертовність і зайві чиновницькі структури
Схожої думки дотримується і його заступник А. Ханко. У розмові з кореспондентом «ДУ» щодо діяльності в області громадських організацій, пов’язаних із захистом учасників бойових дій, він зазначив, що теж вважає за передчасне створення окремого атошного департаменту. А от координаційну раду громадських організацій, котрі опікуються проблемами учасників АТО, при Полтавській облраді створити необхідно, переконаний А. Ханко.
Вона не лише допоможе скоординувати роботу численних громадських організацій та об’єднань з питань соціального захисту воїнів АТО, але й дасть змогу керівництву області дізнаватися про нагальні проблеми, з якими стикаються учасники бойових дій на Донбасі. Разом із тим заступник голови облради не заперечує того, що чимала кількість на Полтавщині атошних громадських організацій часто призводить до дублювання в їхній роботі, знижує ефективність допомоги учасникам бойових дій тощо.
Хоч як дивно, але А. Ханко прогнозує подальше збільшення на Полтавщині кількості атошних організацій до двох-трьох десятків. Причому, не приховує співрозмовник журналіста, їхня кількість, на жаль, не завжди переходитиме в якість. Тим більше що окремі організації створюють під вибори, для розкручування їхніх керівників, певних партійних сил, отримання преференцій від влади тощо.
«Всі ці організації обертаються навколо АТО. І деякі справді дедалі звужують свої завдання. І коли буде більше атошних організацій, ми подивимося їхнє наповнення... Тоді я скажу: «Хлопці, чи готові ви піти на певну жертовність, щоб відмовитися від пільг і працювати на членів своєї організації? Тобто щоб ви були «паровозами». А не робили, як у нас уже є випадки, коли керівники певних організацій на перше місце ставлять свої особисті інтереси, — констатує А. Ханко. — Думаю, що бездоганна і безкорислива поведінка має стати звичною для керівника атошної організації. По-перше, він має бути незаплямованим перед своїми товаришами, дбати про себе в останню чергу. Жертовність має бути...»
Цікавим здається і аналіз того, чим практично займаються активісти атошних громадських організацій. Чи не дублюють вони одна одну та чи не прагнуть лише на папері виявляти турботу про учасників бойових дій, прикриваючись цією темою для вирішення своїх інтересів?
...Двері одного з кабінетів у Полтавській ОДА, де знайшов собі прихисток Центр допомоги учасникам АТО, відчинено практично всю першу половину робочого дня. По обіді їх зачиняють і залишають візитку керівника Центру Валерія Довженка з номерами його мобільних телефонів.
«Центр допомоги учасникам АТО — дорадчо-консультативний орган при облдержадміністрації від Адміністрації Президента. За розпорядженням Адміністрації Президента нам надали приміщення, оргтехніку, відрекомендували начальникам департаментів. Ми лобіюємо інтереси атошників, у тому числі родин тих, які пропали безвісти або загинули», — розповів кореспонденту «ДУ» про своє завдання В. Довженко. До речі, він сам — учасник бойових дій у зоні АТО, тож добре обізнаний на тому, про що розповідав.
За його словами, зараз на Полтавщині дев’ять громадських організацій, які переймаються проблемами воїнів АТО. Плюс — осередки всеукраїнських організацій з тотожними напрямками у своїй роботі. Але Центр допомоги учасникам АТО перебуває поміж них у дещо привілейованому статусі, бо створено його за вказівкою зверху і його відділення є в кожному районі Полтавщині. Крім одного, уточнює В. Довженко, адже там не вдалося знайти тямущого керівника.
«З 9:00 до 12:00 я займаюся проблемами атошників, про які вони розповідають, приходячи на прийом. Решту дня ходжу по департаментах та кабінетах чиновників тощо. Люди звертаються до мене щодня: приходять, телефонують, просять допомогти. Найчастіше звертаються з питань отримання земельних ділянок, житла, роботи, лікування, пільгового проїзду тощо.
Нині на Полтавщині офіційно зареєстровано 3300 учасників АТО. Це — лише Збройні Сили України. СБУ своїх даних не розкриває, МВС також, є ще добровольчі батальйони, Нацгвардія, Прикордонні війська, — уточнює керівник Центру. — У нас є інформація про кожного учасника АТО — Збройних Сил України. На кожного з них заведено соціальний паспорт, проведено анкетування. Але до нас приходять і учасники АТО із СБУ, Нацгвардії тощо. Ми також окремим пунктом заносимо їх в анкету. 3354 учасників АТО ми проанкетували на Полтавщині. Проблем у них дуже багато...»
Чи немає конкуренції між громадськими організаціями, нездорової боротьби за прихильність атошників? Поки В. Довженко здобувся на відповідь, до кабінету увійшов хлопець в однострої бійця Нацгвардії. Прийшов по допомогу.
«А ви запитайте, чому він, нацгвардієць, прийшов до організації, яка опікується атошниками з числа військовослужбовців?» — звернувся до журналіста В. Довженко.
Боєць відповів, що чув, що в цьому кабінеті допомагають усім...
Розповів журналісту про діяльність ГО «Асоціація ветеранів та учасників АТО Полтавщини» її керівник, депутат Полтавської міськради Вадим Ямщиков.
«Займаємося увічненням пам’яті ветеранів АТО. Зокрема, встановлюємо меморіальні дошки: дві вже встановили, на шість ще отримали дозволи. Плануємо побудувати меморіальний комплекс на місці поховання десяти хлопців на одному з міських кладовищ. Змогли добитися, щоб місце там виділили тільки для військових поховань, — звітує В. Ямщиков. — Ми підтримуємо батьків загиблих воїнів АТО, допомагаємо владі організовувати заходи щодо вшанування загиблих, запрошуємо на них родичів загиблих тощо.
Установили особи 16 загиблих воїнів. За Батьківщину вони віддали найцінніше — своє життя. Я не підтримую створення окремого департаменту у справах АТО. Я вважаю, що досить координаційної ради при голові облради. І при полтавському міському голові. Представники всіх організацій збираються, приміром, раз на тиждень, обговорюють проблеми і звертаються зі своїми пропозиціями до влади...»
Ще одна проблема, характерна для атошних громадських організацій: більшість із них ледь животіють, бо не мають постійного джерела фінансування. Так, недавно одна з ГО на своїй сторінці у Фейсбуку навіть звернулася до полтавців по допомогу, адже через безгрошів’я її активістам відрізали телефон, наказали звільнити кімнату, яку орендують тощо. Тут спадає на думку, що таким організаціям громадськість має скинутися грошима та допомогти. Оскільки, напевне, марно чекати від її активістів плідної роботи на благо атошників, якщо вони самі бідні наче церковні миші.
З цього приводу В. Ямщиков пропонує підтримувати атошні ГО з міського та обласного бюджетів. За його інформацією, приміром, влада Полтави на це щороку виділяє 3,5 млн грн. Але традиційно лише для підконтрольних їй ветеранських організацій, яких теж чимало в місті і в області. І які, не будемо приховувати правди, у слушний для влади час — перед виборами сповна віддячують претендентам на керівні посади. Звісно, тим, які їх фінансують із бюджету.
В. Ямщиков не проти фінансування та матеріальної підтримки міською владою громадських організацій. Тим більше що їхнім активістам доводиться сушити голови над пошуком грошей для сплати за оренду приміщень, зв’язок, канцелярські товари тощо.
«Але я виступаю за те, щоб міська влада оголошувала конкурс поміж громадських організацій на отримання фінансової підтримки з місцевого бюджету, — переконаний депутат міськради. — Сьогодні так склалося, що влада фінансує лише ветеранські організації. Про атошні навіть не ідеться. Їх теж потрібно підтримувати. Тож за результатами конкурсу між усіма громадськими організаціями і слід розподіляти ці 3,5 млн грн...»
* * *
Прес-служба Полтавської ОДА днями поінформувала, що нині на Полтавщині живуть 3354 демобілізованих бійця АТО й 134 сім’ї загиблих у війні на Сході України. Полтавщина залишається єдиною в Україні, яка запровадила торік і продовжила на 2016 рік програму соціальної адаптації демобілізованих бійців АТО та їхніх родин. Ідеться про їхній відпочинок разом із родинами у санаторіях Полтавщини. У 2015 році таким чином відпочили 1782 учасники АТО та члени їхніх родин. Загальний обсяг фінансування на ці цілі з обласного бюджету становив 7,5 млн грн.
Турботу про учасників АТО виявлятимуть і надалі, запевняють в ОДА і облраді. І сподіваються, що і громадські організації ефективно долучатимуться до цієї шляхетної справи. Для підвищення ефективності їхньої роботи та усунення дублювання в діяльності, поінформував А. Ханко, вже ухвалено рішення про створення при облраді координаційної ради всіх атошних громадських організацій.
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава