Особистість
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Листопад 29, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 16 Листопад 2018 11:44

Зірка світової культури

Rate this item
(0 votes)

24 ЛИСТОПАДА — 160 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАРІЇ КОСТЯНТИНІВНИ 
БАШКИРЦЕВОЇ (1858–1884), УКРАЇНСЬКОЇ ХУДОЖНИЦІ І ПИСЬМЕННИЦІ

Ма­рія Кос­тян­ти­нів­на Баш­кир­це­ва на­ро­ди­ла­ся в ук­ра­їн­сько­му се­лі Гав­рон­ці ни­ні Ди­кан­сько­го райо­ну Пол­тав­ської об­лас­ті Ук­раї­ни. Її бать­ко, Кос­тян­тин Баш­кир­цев, — син Пав­ла Гри­го­ро­ви­ча Баш­кир­це­ва, учас­ни­ка вій­ни 1812 ро­ку, ге­не­ра­ла, — був ве­ли­ким зем­ле­влас­ни­ком та очо­лю­вав дво­рян­ство Пол­тав­ської гу­бер­нії.

Мати Марія Бабаніна — харків’янка, донька полковника-аристократа, який був бібліофілом, англоманом і поціновувачем мистецтв.

Із ранніх літ у дівчинки проявилися виняткові здібності до малювання, танців, музики, співу. Першим її вчителем був відомий український художник Вільгельм Котарбінський, що брав участь у розписах Володимирського собору в Києві.
Марія була ще маленькою, коли батьки розлучились, і разом із матір’ю вона переїхала на її батьківщину в село Черняківку поблизу Чутового. Потім мати виїхала з 10-річною дівчинкою і численним сімейством за кордон.
Побувавши в Австрії, Німеччині, Швейцарії та Італії, родина Башкирцевих 1872 року зупинилась у Франції. Тут, у Ніцці, дівчинка починає вести щоденник, що став її супутником до останніх днів життя, а опублікований посмертно французькою мовою став визначною літературною працею — знаменитим «Щоденником» М. К. Башкирцевої.
Займаючись із приватними вчителями, обдарована Марія глибоко вивчає історію, літературу, філософію, природничі науки, чудово співає, грає на багатьох інструментах, працює з недитячою зосередженістю, прагне до самовдосконалення, дорожить кожною хвилиною життя.
Одночасно займається мовами: крім російської та української, вільно володіє французькою, німецькою, англійською, італійською. А в 14 років вона вивчає ще й грецьку та латинську мови й читає в оригіналі Платона й Аристотеля. І це незважаючи на хворобу легенів.
Чарівний голос Марії заслужив високої оцінки відомого у Франції професора — вокаліста Вартеля, який пророкував їй велике майбутнє співачки. Захоплюється дівчина й малюванням, хоча твердого рішення присвятити себе живописному мистецтву ще не прийняла.
1876 року Башкирцева здійснює поїздку на Батьківщину, побувала у Гавронцях. Гостювала вона і в Диканському маєтку князя С. В. Кочубея. Чимало прекрасних місць побачила дівчина, подорожуючи по Європі, зокрема Росії та Україні.
Однак у Диканьці вона була вражена побаченим. «За красою саду, парку, споруд Диканька може суперничати з віллами Боргезе і Доріа в Римі... І це у Малоросії! Дуже шкода, що в світі навіть не підозрюють про існування цього місця», — з’являється запис у щоденнику, що залишається таким достовірним і на сьогодні.
Марія навчалася живопису в Паризькій академії Жуліана. Її талант одразу помітили. Вона отримала численні медалі та призи на виставках, у захваті від її робіт були французькі газети та журнали.
Її творчість високо цінували Анатоль Франс та Еміль Золя. Українка за походженням, вона стала визначною постаттю французького мистецтва.
Марія Башкирцева була майстром жанрового живопису. Відомі картини: «За книгою», «Молода жінка з букетом бузку», «У студії Жульєна», «Мітинг», серії автопортретів. Світ картин Башкирцевої — це світ паризького передмістя, світ служниць, робітниць, безпритульних дітей та школярів.
Після смерті художниці деякі її праці закупили музеї, як от Люксембурзький, деякі роботи залишились у Луврі. Сьогодні оригінальні картини Башкирцевої є рідкістю з огляду на те, що більша їхня частина загинула під час Другої світової війни.
У 1879 році на конкурсі творчих робіт її було удостоєно золотої медалі. Через тогочасний політичний режим Башкирцева так і не змогла повернутись в Україну, хоч завжди цього прагнула.
Марія Башкирцева — авторка відомого європейському читачеві «Щоденника» (1873–1884), який вона почала писати з п’ятнадцяти років французькою мовою. На сторінках розкрито глибину розмови із собою людини, яка бажає не втратити жодної хвилини життя. Написано дуже відверто та щиро і при цьому з бажанням бути опублікованою.
Щоденник Марії цікавий уже з перших рядків, у ньому розкрито паралельний світ у середині людини: діалоги між доброю і злою стороною, любов.
На жаль, доля спадщини — маєтка Башкирцевих — склалася трагічно. Маєток було продано у 1900 році графу С. Д. Шереметьєву. А в 1917–1919 роках маєток було зруйновано, а за роки Другої світової війни від нього не залишилося й сліду. На цей час у Гавронцях картин Башкирцевої не було.
У 1908 році мати Башкирцевої передала до Музею Олександра III велику колекцію робіт Марії (141 роботу, серед яких малюнки, ескізи, полотна, пастелі, скульптурні етюди).
У 1930 році з Російського музею (до 1917 року — Музей Олександра III) Санкт-Петербурга (тодішнього Ленінграда) в Дніпропетровський музей було передано дві картини Башкирцевої, а в 1932 році за запитом Наркомосу УРСР Російський музей передав Україні 127 робіт Башкирцевої. У Російському музеї залишилося 8 живописних полотен і 13 малюнків Марії Башкирцевої.
Під час евакуації Харківської картинної галереї безслідно зникли 66 полотен Башкирцевої. Сьогодні в музеях Україні є тільки три її картини: у музеї Харкова, Дніпропетровська та Сум.
У 1980-х роках у Російській національній бібліотеці виявили оригінальний текст щоденника, який раніше вважали втраченим. У ході його вивчення виявили, що більша частина щоденника Башкирцевої невідома публіці, а вже опублікована частина містить ряд лакун і явних спотворень (у тому числі рік народження художниці), внесених сім’єю, яка не хотіла розголошення своїх сімейних таємниць.
Постать української Майстрині останні десятиріччя привертає все більшу увагу біографів та мистецтвознавців. Так, український літературознавець Михайло Слабошпицький видав роман «Марія Башкирцева», перекладений російською та французькою мовами.
Велике дослідження особистості Башкирцевої провів письменник Олександр Александров. Підсумком його роботи стала книга «Справжнє життя мадемуазель Башкирцевої».
Повість «Променад з мадемуазель Марі» після подорожі до Ніцци, де Башкирцева відвідувала уроки живопису і почала вести свій щоденник, написав письменник Олександр Балабко. Він також є автором п’єси на дві дії «Сон Марії Башкирцевої».
Безумовно, Марія Башкирцева є зіркою світової культури. У Парижі, у Люксембурзькому музеї, є статуя, названа «Безсмертя». Вона зображає молодого генія, що помирає біля ніг ангела смерті, який тримає в руках табличку з іменами великих людей, котрі передчасно пішли з життя, але вже вкрили себе на землі безсмертям.
Очі генія спрямовані на список, де серед восьми французьких імен стоїть й одне українське — це ім’я Марії Башкирцевої. Уродженці диканського села Гавронці невблаганна доля відвела всього лише неповних 26 років життя, але талановита дівчина встигла залишити яскравий слід в історії світової культури.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».