— От­же, за яких умов мо­же роз­ви­ну­ти­ся не­ду­га?
— Інфекція призводить до дифузного запального процесу в слизовій бронхів, а це викликає появу характерного симптому — болісного кашлю. Головною умовою, необхідною для того, щоб розвинувся бронхіт, є ослаблення імунної системи. Симптоми хвороби не з’являться в людини, імунітет якої стійкий до різних інфекційних агентів. Зниження ж захисних сил може статися з багатьох причин.
Так, цьому сприяють хронічні захворювання, зловживання алкоголем, куріння, робота на шкідливому виробництві, переохолодження, постійна втома тощо. До несприятливих факторів віднести також можна вік — чим старша людина, тим більше вона чутлива до будь-яких захворювань, у тому числі інфекційних.
Захворювання може перебігати гостро і хронічно. У першому випадку запалення розвивається стрімко у вигляді простого, обструктивного, облітеруючого бронхіту, бронхіоліту. Якщо хвороба в гострій формі не виліковується до кінця і повторюється щороку по два-три рази протягом двох і більше років, вона стає хронічною. Недуга, що перебігає у такій формі, супроводжується постійним вологим кашлем.
— Яки­ми є озна­ки гос­тро­го брон­хі­ту?
— На початковому етапі розвитку хвороби з’являються неспецифічні симптоми: нездужання, головний біль, утома. Через один-два дні ознаки бронхіту стають більш вираженими: за грудиною виникають печіння, біль, тяжкість, починається кашель, спочатку надсадний, сухий, без виділення мокротиння. Напади кашлю тягнуть посилення болю у горлі, постійно відчувається першіння. Можливе підвищення температури, але не більше ніж до 38 градусів.
За два-три дні з’являється мокротиння, і людина відчуває полегшення, оскільки вологий кашель уже не викликає надто болісних відчуттів. Спочатку виділяється слизове харкотиння, світле й прозоре. Але незабаром воно стає вже гнійно-слизове, що говорить про приєднання бактеріальної мікрофлори. Такі виражені симптоми зазвичай зберігаються не більше двох-трьох тижнів. У разі порушення дихальної функції, що може трапитися при обструкції (непрохідності) бронхів, яка виникла через набряк, закупорку мокротою їх просвіту чи спазм, кашель може ускладнюватися задишкою.
— А що вка­зує на об­струк­тив­ний брон­хіт?
— Головною ознакою обструктивного бронхіту є нападоподібний кашель із важким відділенням мокротиння. Може з’являтися ціаноз обличчя і кінцівок, що особливо помітно при видиху. Якщо запалення переходить на бронхіоли, виникає бронхіоліт. Симптомами такого стану є ще більше зростання температури, почастішання дихання. При відсутності адекватного лікування є загроза розвитку пневмонії.
— А як ви­яв­ляє се­бе хро­ніч­ний брон­хіт?
— Зазвичай хвороба починає розвиватися ще у молодості, а явно виражений хронічний характер набуває ближче до 40—50 років. У періоди ремісії стан відзначається задовільний, проте вологий кашель зі слизово-гнійним мокротинням, що легко відокремлюється, присутній постійно. У часи загострень, пік яких припадає на зиму, в людини погіршується самопочуття, підвищується температура, з’являються пітливість та задишка.
— Як же лі­ку­ва­ти брон­хіт?
— Бронхіт — серйозна хвороба, здатна ускладнюватися важкими патологіями легеневої системи. Самолікування часто тягне перетікання запалення у хронічну форму. Людина самостійно не здатна визначити природу недуги, значить, і грамотну терапію без допомоги лікаря обрати не може.
Наприклад, антибіотики при бронхіті у дорослих ефективні лише у разі наявності бактеріальної інфекції. Проте багато хто з людей при появі симптомів хвороби відразу ж починає їх приймати, не замислюючись про те, що у випадку розвитку бронхіту в результаті впливу вірусів це абсолютно марна справа.
Тож зрозуміло, що в разі вірусної інфекції застосування антибіотиків не показано, оскільки вони не діють на віруси. При приєднанні бактеріальної інфекції виникає питання про призначення антибіотиків.
— Які са­ме пре­па­ра­ти ре­ко­мен­до­ва­но у цьо­му ра­зі?
— Використовують переважно засоби широкого спектра дії: напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін або амоксицилін), препарати групи цефалоспоринів (цефлокор, цефуроксим), препарати групи макролідів (ровамицин) та інші. Лікування проводять протягом 7–14 днів. При відсутності ефекту відбувається заміна антибіотика. Не рекомендується використовувати препарати групи тетрациклінів унаслідок підвищення частоти виникнення стійких штамів мікроорганізмів.
Показано також інгаляції фітонцидів (сік часнику та цибулі готують перед інгаляцією, змішують з 0,25-процентним розчином новокаїну або фізіологічним розчином натрію хлориду у пропорції 1 частина соку на 3 частини розчинника). Інгаляції проводять двічі на день, курс — 20 інгаляцій.
До фітонцидів також відносять хлорофіліпт (препарат із листя евкаліпта), що має виражену антистафілококову дію. Застосовується внутрішньо 1-процентний спиртовий розчин по 25 крапель тричі на день.
— А як бо­ро­ти­ся з ви­ді­лен­ням мок­ро­тин­ня при брон­хі­ті?
— Утворення бронхіального секрету є однією з обов’язкових умов нормального функціонування бронхіального дерева. Найважливішим механізмом, що забезпечує санацію дихальних шляхів, є мукоциліарний транспорт, функціонування якого здійснюється за допомогою війок. Якщо діяльність миготливого епітелію не забезпечує необхідного дренажу, розвивається кашель, фізіологічна роль якого полягає в очищенні дихальних шляхів від чужорідних речовин, що потрапили ззовні або утворені ендогенно (внутрішньо).
При порушенні бронхіального дренажу кашель є важливим компонентом оборонної реакції і вимагає застосування відхаркувальної терапії. До мукорегуляторних засобів належать препарати, що зменшують в’язкість мокроти. Це такі муколітичні препарати, як бромгексин, бісольвон, амбробене (амброксол), лазолван. Існує також велика кількість комбінованих препаратів: доктор МОМ, бронхолітин, бронхикум тощо.
До засобів, що стимулюють відхаркування, належать препарати термопсису, істода, алтеї, солодки, мати-й-мачухи. При прийомі внутрішньо препарати цієї групи справляють помірну подразнюючу дію на рецептори шлунка, що рефлекторно посилює секрецію слинних залоз і слизових залоз бронхів. Дія цих препаратів нетривала, тому потрібні часті прийоми малих доз (кожні 2–4 години).
З відхаркувальних засобів призначають рясне лужне питво, настої і відвари алтеї, термопсису — до 10 разів на день. Відхаркувальні засоби застосовують як у період загострення захворювання, так і в період ремісії.
Зараз з’явився препарат, який має протизапальну і одночасно бронхорозширюючу дію. Цей препарат називається ереспал (фенспірид). При лікуванні ним відбувається зменшення ступеня обструкції дихальних шляхів, знижується кількість виділення мокротиння, що пов’язано як зі зменшенням утворення, так і зі зменшенням виділення секрету, тобто препарат діє в плані зменшення надлишкового утворення слизу.
Аерозольна терапія фітонцидами і антисептиками може проводитися за допомогою ультразвукових інгаляторів, які створюють однорідні аерозолі з оптимальним розміром частинок, що проникають до периферійних відділів бронхіального дерева.
В останні роки для лікування хронічного бронхіту рекомендується аерозольний препарат біопарокс (локабіталь).

Ярослав ШЛАПАК