Про проб­ле­ми, що не­се ця не­без­печ­на не­ду­га, та як із нею бо­ро­ти­ся й до­ла­ти її, ми по­про­си­ли роз­по­віс­ти фа­хів­ця — кан­ди­да­та ме­дич­них на­ук, до­цен­та Ма­ри­ну Кри­жан­ську.

— Які симп­то­ми за­ра­жен­ня ві­ру­сом ге­па­ти­ту С?
— Інфекція, що викликає цю хворобу, може бути гострою і хронічною. Гострий гепатит С вражає частіше молодих людей і може за короткий термін перейти у тяжку стадію: цироз, рак печінки. Перші симптоми — це хронічна втома, млявість, втрата апетиту і сну, іноді нудота і блювота, головні болі.
На другій стадії з’являється жовтушність, що й дозволяє запідозрити гепатит однієї з форм: А чи С. Хронічна форма зустрічається у людей будьякого віку, але в основному у літніх, і роками перебіг її може бути непомітним, без особливих проявів.
Небезпека полягає саме у безсимптомності, адже скільки людей живуть із гепатитом С, не підозрюючи про свою проблему і не вживаючи жодних заходів для того, аби полікуватися і захистити своїх близьких від зараження. Переважно вірус виявляється під час аналізів зовсім з іншого приводу. Втім, навіть при відсутності явних симптомів хворий почувається, зазвичай, млявим, у нього з’являється сонливість удень та безсоння вночі, виникає нервове напруження, часом тривожний стан і галюцинації.
— Які іс­ну­ють шля­хи за­ра­жен­ня ге­па­ти­том С?
— Існує два шляхи зараження вірусом гепатиту С: гематогенний і статевий. Другий зустрічається набагато рідше, не більше 5% випадків. У цій групі ризику — наркомани, гомосексуалісти, люди, які мають статеві контакти з різними партнерами. А ось через кров інфекція передається при будьякій необережності: при ін’єкціях нестерильними або спільними шприцами, під час нанесення татуювань, через стоматологічні інструменти, під час користування спільними предметами гігієни: зубними щітками, бритвами, манікюрними ножицями і щипцями. Новонародженим хвороба може передатися через кров матері. Чи слід пояснювати, що, на жаль, ніхто з нас не застрахований від зараження?
Скільки людей живуть з гепатитом С в оточенні родини і не знають про запобіжні заходи, а скільки є таких, які добре знають про свою хворобу, проте відвідують манікюрні та педикюрні салони, а то й намагаються навіть стати донорами?!
На щастя, зараз перевірка донорської крові відбувається на найвищому рівні, що практично зводить нанівець ризик зараження через донорську кров. Треба знати також, що при дотриманні елементарних вимог немає жодної потреби уникати хворих, додаючи їм і собі зайвих страждань.
— Чи пе­ре­дає­ть­ся ге­па­тит С по­віт­ря­но-кра­пель­ним шля­хом при чхан­ні, каш­лі або по­ці­лу­нку?
— Ні, він також не передається при рукостисканні й обіймах, через загальну їжу і напої. Якщо ж під час статевих контактів користуватися презервативом і взагалі бути розбірливим у зв’язках, можна убезпечити себе від зараження.
Корисно також знати, скільки живе вірус гепатиту С. При кімнатній температурі на поверхнях, куди потрапила кров хворого, вірус може зберігатися кілька днів, тому важливо виявляти обережність і ретельно обробляти інфіковані місця. При кип’ятінні, наприклад, інструментів вірус гине за дві хвилини. Так що можна сказати, що ця хвороба диктує свої умови і стає способом життя. Якщо ж дотримуватися цих умов, то жити з гепатитом С, переходячи на щадний режим, дотримуючись дієт і не допускаючи зараження рідних людей, можна і 30, і 40 років.
— Чи мож­ли­ве ефек­тив­не лі­ку­ван­ня не­ду­ги?
— Ніхто не сперечається, що це дуже небезпечне захворювання і на сьогодні не винайдено дієвої вакцини для щеплень від нього. Проте запитання «Скільки років живуть з гепатитом С?» не зовсім правомірне. Не можна опускати рук, потрібно відразу ж починати діяти. Гепатит С лікується, переводиться в хронічну форму, яка практично не потребує лікування, а перебігає доволі спокійно під пильним наглядом і постійним контролем.
Доводиться визнати, що це занадто серйозне захворювання, щоб займатися самолікуванням. Тим більше не варто довіряти рекламі про те, що знайдено засіб від цієї хвороби, який можна отримати поштою за шалені гроші. Рецепти народної медицини підтримують печінку та будуть дуже корисні лише як допоміжний засіб. Основне лікування здійснюється тільки за допомогою традиційної медицини.
Йдеться насамперед про противірусну терапію. Нині єдиним (визнаним у всьому цивілізованому світі) методом лікування гепатиту С є комбінована антивірусна (противірусна) терапія препаратами інтерферону і рибавірину. Ефективність терапії, за різними оцінками, перебуває в діапазоні від 40 до 85%, залежно від різних чинників: генотип вірусу, стать, вік хворого, застосовувані конкретні препарати тощо.
І пам’ятайте, що всі інші запропоновані вам «унікальні» засоби «позбавлення» від вірусу гепатиту С — це нахабні спроби різних шахраїв забезпечити собі фінансове благополуччя за ваш рахунок.
— Які са­ме про­ти­ві­рус­ні пре­па­ра­ти до­ве­ли свою ефек­тив­ність?
— Якщо в середині 90х років застосування монотерапії інтерферонами давало змогу досягти стійкого вірусологічного ефекту тільки у 5–10% хворих на хронічний гепатит С, то індивідуальний підхід до вибору того чи іншого варіанта комбінованої терапії, своєчасна заміна одних противірусних препаратів на інші, в разі їх недостатньої ефективності або неефективності за даними щомісячного контролю вірусного навантаження, а інколи навіть призначення тритерапії дає змогу різко зменшити кількість невідповідачів на лікування і розраховувати на успішну терапію та позитивний результат лікування. Наразі вже реально досягнути 80–90% кінцевої ефективності лікування з остаточним зникненням вірусу гепатиту С.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ