Нині налічується понад 20 захворювань, що передаються статевим шляхом. Найчастіше зустрічаються такі: гонорея, сечостатевий трихомоніаз, сифіліс, хламідіоз, мікоплазмоз, генітальний герпес, кандидоз, гепатит В і генітальні бородавки.
Більш того, при сексуальних контактах можна заразитися коростою та лобковими вошами.
— Як проявляють себе ЗПСШ?
— Замислитися про ці захворювання нас змушують незвичайні виділення зі статевих органів чи будь-які виразки, пухирі, бородавки або плями поблизу цих органів, біль та неприємні відчуття при сечовипусканні, дуже часте або більш часте, ніж зазвичай, сечовипускання.
Водночас багато ЗПСШ не мають симптомів. Тому якщо у вас є причини вважати, що ви піддалися ризику зараження, відразу ж зверніться до лікаря або пройдіть обстеження у спеціалізованій лабораторії.
— Що робити, якщо у вас виявлено ЗПСШ?
— По-перше, не впадайте у відчай. ЗПСШ дуже поширені у світі. Багато людей перехворіли й успішно вилікувалися завдяки вчасно проведеному обстеженню та лікуванню. Зверніться до лікаря-венеролога. Він призначить необхідне лікування, під час якого слід утримуватися від сексуальних контактів.
По-друге, не займайтеся самолікуванням. Ніколи не приймайте ліків, які можуть порекомендувати знайомі. Тому що ви можете усунути прояви захворювання, не ліквідувавши його причин. Хвороба буде розвиватися непомітно і призведе до серйозних наслідків, наприклад до безпліддя і сексуальних порушень. А ще попередьте свого статевого партнера про те, що він може бути інфікованим. Адже йому необхідно обстежитися і, якщо потрібно, лікуватися. Чесність і довіра одне до одного збережуть вам здоров’я і добрі стосунки.
— Які саме захворювання зустрічаються найбільш часто?
— Гонорея — одна з найчастіших інфекцій у світі. Щорічно понад 200 мільйонів людей заражається гонореєю при випадковому статевому спілкуванні. У чоловіків через 2–4 дні після зараження з’являється відчуття печіння і лоскотання у сечівнику. Потім стінки каналу запалюються і злипаються, а із зовнішнього отвору його з’являються рясні гнійні виділення. Хворий відчуває різь і біль при сечовипусканні. Запалення може поширюватися на внутрішню поверхню крайньої плоті і на головку статевого члена.
У жінок через 3–5 днів після статевого контакту з хворим на гонорею з’являються гнійні виділення з піхви, виникає роздратування зовнішніх статевих органів, шкіри стегон. Іноді з’являються відчуття тяжкості внизу живота, болі у попереку, невелика різь і печіння при сечовипусканні.
Однак найпоширеніше захворювання, що передається статевим шляхом, — це сечостатевий трихомоніаз. Кожна п’ята жінка і кожен десятий чоловік уражені ним. У багатьох хворих, особливо чоловіків, інфекція має прихований перебіг. Природно, що про своє захворювання вони не знають роками, продовжуючи заражати статевих партнерів трихомоніазом.
У жінок він більш виражений, але без лікування ці ознаки поступово зменшуються, і сечостатевий трихомоніаз стає хронічним, загострюючись під впливом переохолодження, перевтоми та різних захворювань.
Існує ще бактеріальний вагіноз. Це — екологічна катастрофа у піхві.
При цьому відбувається зміна мікрофлори піхви: у сотні разів зростає кількість бактерій, які раніше, так би мовити, можна було на пальцях перелічити, а корисні молочнокислі палички зникають.
— А що таке хламідіоз, про який доводиться чути все частіше?
— Це — заразне захворювання, причиною якого є незвичайний внутрішньоклітинний мікроб — хламідія. Хламідіозом сечостатевих органів зазвичай заражаються при статевому контакті з інфікованим партнером або через постільну білизну та рушник, забруднені його виділеннями. Від хворої матері інфекція передається під час пологів і дитині, загрожуючи їй запаленням легенів. Небезпечним є й перенесення інфекції на слизову оболонку очей з подальшим розвитком їх хламідійного враження — трахоми.
— Як уникнути зараження ЗПСШ?
— Кращим засобом захисту є презерватив, який однаково захищає від зараження як чоловіка, так і жінку. Його слід надягати на самому початку статевого акту при всіх видах контактів.
Якщо статевий контакт із випадковим партнером стався без презерватива, то протягом перших 2–3 годин статеві органи слід обробити засобами індивідуальної профілактики ЗПСШ, наприклад мірамістином. Його завжди можна придбати в аптеці.
Протягом декількох діб після такого статевого контакту можливе профілактичне лікування. Воно запобігатиме розвитку бактеріальних венеричних хвороб, як уже зазначала, це — гонореї, хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, сифіліс, трихомоніаз. Схеми профілактичного лікування відповідають схемам лікування свіжої неускладненої інфекції.
Провівши профілактику, потрібно почекати 3–4 тижні, а потім пройти обстеження на ЗПСШ, записавшись на прийом до венеролога. Раніше ніж за 3–4 тижні обстежуватися немає сенсу, оскільки ніяких симптомів захворювання не помітити протягом інкубаційного періоду, а лабораторні дослідження у цей період неінформативні.
Вельми надійним методом профілактики ЗПСШ після випадкових зв’язків є медикаментозний спосіб під контролем лікаря-венеролога. Однак абсолютно надійним методом профілактики залишається відмова від випадкових статевих контактів.
І хоча сьогодні практично всі інфекції виліковні, краще виключити саму можливість ЗПСШ.