До слова, сам МВФ оцінював зростання ВВП України на 3% до кінця 2019 року і на стільки ж — у 2020-му.
У цій царині маємо й свої розрахунки. Очільник Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов наголосив, що, окрім МВФ та Світового банку, свої оцінки щодо зростання вітчизняної економіки мають як його відомство, так і НБУ. Ну і, звісно ж, уряд дає свої прогнози.
Зокрема, Прем’єр-міністр Олексій Гончарук невдовзі після свого призначення заявив, що уряд намагатиметься досягти зростання ВВП на 40% за п’ять років: на 5% — в 2020 році та по 7% — в наступні чотири роки. Мовляв, це хоч і дуже амбітне, але реалістичне завдання, яке призведе ще й до появи близько мільйона нових робочих місць.
У Мінекономрозвитку зростання економічного розвитку і ВВП прогнозують двояко. За консервативними оцінками, зростання ВВП у 2020 році становитиме 3,7%, за оптимістичними — 4,8%.
Що ж до Нацбанку, то він суттєво покращив макропрогноз на 2019–2021 роки: оцінку реального ВВП у минулому році підвищив з 2,5% до 3%, у 2020-му — з 2,9% до 3,2%, у 2021-му — до 3,7%. Щодо інфляції, то прогноз був таким: 6,3% — 2019 році і по 5% — в 2020–2021 роках.
Дослуховуватися до всіх цих передрікань і зважати на них при плануванні варто. Як і брати до уваги внутрішні та зовнішні економічні ризики, найочікуванішими з яких на внутрішніх теренах є впровадження земельної реформи, на зовнішніх — суттєве зростання цін на світових енергетичних ринках та істотне падіння вартості сировинних (неенергетичних) товарів.
«Тінь» може сплутати прогнози
В останні роки рівень тіньової економіки в Україні то перевалював за 47% від загального обсягу ВВП, то наближався до цієї позначки. Принаймні так стверджують фахівці Київського міжнародного інституту соціології. По регіонах цифри різняться, однак у середньому зафіксоване зростання на 1,5%. Щоправда, це окрім півночі та центру, де було помічено зниження на 4,3%.
Різниця є не тільки територіальна, а й галузева. Справжнім пристанищем для «тіні» є роздрібна торгівля і будівництво (за 50%), хоча і поступ до «світла» тут також найпомітніший.
Основною складовою тіньової економіки соціологи називають ухиляння від сплати податків. А це і приховування доходів, і реальної кількості зайнятих працівників та розмірів їхніх зарплат, частину яких видають у конвертах. Хоча слід зазначити, що впродовж 2017–2018 років приховування доходів зменшилося на 3%, чого не можна сказати про приховування кількості працівників.
Що ж до конвертної зарплати, то хоча вона й становить найменшу частку складової тіньової економіки, все ж зросла на понад 3%. У масштабах держави це виглядає досить істотно.
За даними соціологічного опитування, в середньому 40% своїх доходів підприємства не декларують, 32–35% працівників компаній офіційно не працевлаштовують, 45–46% заробітної плати виплачують неофіційно. І це при тому, що більшість підприємців побоюються штрафів, однак закон таки порушують.
Обстеження підприємств проводилося менше року тому, тож ці дані актуальні й нині. До того ж вони не надто відрізняються від оцінок Міністерства економічного розвитку. За його підрахунками, рівень тіньової економіки був дещо нижчим і становив 30% (за іншими даними — 35%) офіційного ВВП.
Є й дані Міжнародної асоціації сертифікованих бухгалтерів та аудиторів (АССА) щодо світової тіньової економіки. Україна у цьому рейтингу на третьому місці з показником майже 46% від офіційного ВВП.
Різниця у цифрах тут може бути ще й тому, що Мінекономіки відносить до «тіні» усі збитки підприємств, а дані АССА базуються на опитуванні керівників бізнесу й тому не можуть претендувати на об’єктивність.
Аби картина була повною, варто враховувати ще один нюанс, який істотно впливає на збіднення бюджету: зловживання суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування. Кажуть, ця складова наближається до 10%.
Однак найбільшу діру в держскарбниці роблять не вони, а офшорні схеми і митні зловживання. Є цілі галузі, які експортують сировину та напівфабрикати через офшори, залишаючи там весь прибуток. Саме так щорічно й виводиться близько 10% ВВП, а бюджет отримує менше половини належного обсягу податку на прибуток.
Аби покласти цьому край, фахівці радили (й до них врешті дослухалися) замінити податок на прибуток підприємств податком на виведений капітал, який дасть змогу не тільки вільно реінвестувати прибутки, але й позбутися перевірок ПДВ, якщо ввести автоматичне його відшкодування і тим самим унеможливити хабарництво.
Допоможе й усунення підґрунтя для контрабанди та заниження митної вартості, яке слід проводити в парі з істотним зниженням митних бар’єрів, зокрема щодо уживаних автомобілів та паралельного імпорту, спрощенням та автоматизацією процедур, ліквідацією можливостей для зловживань митниками.
Але найбільше вплинуло б зниження податків для сумлінних платників, адже всім добре відомо, що головна причина тінізації — це зависокий рівень загального податкового тиску.
Від планів попереднього уряду...
Варто нагадати, що ще попередній уряд у травні 2019 року схвалив основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на перспективу: 2020–2022 роки.
Вони ґрунтувалися на аналізі розвитку вітчизняної економіки у 2016–2018 роках, поточній економічній ситуації, припущеннях, які враховують вплив зовнішніх та внутрішніх чинників.
Той сценарій передбачав два варіанти макроекономічних показників на 2020–2022 роки. Вони відрізняються між собою рівнем інтенсивності зростання соціальних стандартів, які, у свою чергу, тісно пов’язані з динамікою основних макропоказників економіки на прогнозований період.
Розробка ніби не повисала в повітрі, бо спиралася на розрахунки, закладені до державного бюджету на 2019 рік, основою якого було здійснення реформ у відповідності з пріоритетами, визначеними у стратегічних документах уряду. Все це мало слугувати створенню сприятливих умов для досягнення Україною сталого економічного зростання та підвищенню добробуту населення.
Існувало навіть два варіанти втілення задуманого. Згідно з першим — у 2020 році прогнозувалося зростання ВВП на рівні 3,3%, у 2021 році — на 3,8%, у 2022-му — на 4,1%. Зростання споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) очікується на рівні 6% — у 2020 році, 5,7% — у 2021 році, 5,3% — у 2022-му.
Відповідно до другого варіанта ці показники мали зростати на рівні 3,6 — у 2020–2021 роках, у 2022 році — на 3,3%, а споживчі ціни відповідно на 6,5%, 7,1%, 7%.
На цих основних прогнозних орієнтирах економічного і соціального розвитку мали базуватися стратегічні та програмні документи, а також середньострокові показники розвитку для бізнесу та інвесторів, які б позитивно вплинули на розвиток країни у подальшому і зростання доходів громадян.
Словом, усіх запевнили, що Україна отримала макроекономічний прогноз, який уперше стане базою для формування трирічної Бюджетної декларації в рамках переходу до середньострокового бюджетування. Мовляв, це сприятиме ефективнішому втіленню реформ та визначенню пріоритетів державного фінансування.
Йдеться про безпеку і оборону, енергоефективність, інфраструктуру, АПК, децентралізацію соціального захисту, освіту, охорону здоров’я і культуру.
...до поступу нинішньої влади
Що із цього залишить (і чи залишить) новий уряд, нині невідомо. Про спадкоємність ніхто не говорить. Хоча бюджет попередників на 2020 рік із невеликими змінами таки схвалили. Щодо перспективного бюджетування такої готовності не видно. Є щось на зразок підготовчих рішень задля досягнення майбутньої мети.
Зокрема, на засіданні уряду 24 січня розглядали низку законопроєктів, а також проєктів постанов та указів Президента. Йшлося про зміни до Податкового та Митного кодексів у зв’язку з прийняттям Закону «Про запобігання корупції», про майбутні серйозні зміни в податкове законодавство стосовно його спрощення і зниження фіскального тиску, використання коштів державного бюджету, передбачених для забезпечення функціонування Фонду розвитку підприємництва.
Також про порядок фінансової державної підтримки суб’єктів мікро- та малого підприємництва.
Щодо останнього, то Кабмін схвалив початок програми доступних кредитів для малого бізнесу з 1 лютого. Прем’єр Олексій Гончарук заявив про старт програми, яка допоможе започаткувати власну справу (поки що йдеться про суми кредитів до 1,5 млн грн).
Охочі зможуть отримати кредити під досить низький відсоток — 5, 7 або 9% у гривні. В уряді вважають такі умови дуже хорошими й розраховують на те, що багато підприємливих українців скористаються можливістю відкрити чи розвинути свою справу.
Для тих, хто зацікавиться механізмом фінансової підтримки, яка надаватиметься за двома напрямками, передбачено два варіанти. Згідно з першим кредити здешевлюватимуть шляхом компенсації відсоткової ставки до рівня 5, 7 та 9% річних у національній валюті. Відсоток залежить від розміру та профілю бізнесу.
Другий варіант передбачає часткові гарантії за кредитами, наданими мікро- та малому бізнесу в разі браку в підприємців застави.
І аби ніхто не подумав, що це прожект, Президент Володимир Зеленський уже підписав закон про внесення змін до держбюджету-2020, які передбачають виділення 2 млрд грн для запуску програми кредитів під 5, 7 та 9% для підтримки мікро- та малого бізнесу.
Окрім того, Прем’єр-міністр Олексій Гончарук обіцяє серйозні зміни в податковому законодавстві вже навесні цього року, аби зробити його справедливішим. Ідеться як про зменшення ставки, так і про спрощення.
У цьому керівника уряду підтримують міністр фінансів Оксана Маркарова та голова Державної податкової служби Сергій Верланов. Уже навіть почала працювати робоча група з підготовки податкової реформи. Що напрацюють, поки що можна лише гадати.
Експерти радять знизити податки на третину і заспокоюють тих, хто переживає з приводу можливої «дірки» в бюджеті. Мовляв, низькі податки виведуть із «тіні» великий капітал і він із лихвою перекриє втрати держскарбниці, які спровокує зниження фіскального тиску.
Є свої плани щодо податкового законодавства й у Верховної Ради. Там збираються об’єднати ПДФО (податок на доходи фізичних осіб), ЄСВ (єдиний соціальний внесок) та військовий збір в єдиний податок.
На цьому шляху реформування нинішня українська влада намагається дотримуватися євроінтеграційного вектора.
І це їй ніби вдається. Нещодавно Рада асоціації Україна — Європейський Союз відзначила амбітні плани нашого уряду та позитивно оцінила зміцнення як політичної асоціації, так і економічної інтеграції України до євроспільноти.
Відзначивши прогрес наших реформ, партнери наголосили на необхідності їх продовження задля створення прозорих та рівних умов для бізнесу та інвестиційної діяльності. Йдеться як про зростання двосторонньої торгівлі (нині на ЄС припадає понад 42% нашого загального зовнішньоторговельного обігу), так і про створення сприятливих умов для розвитку бізнесу та залучення інвестицій.
У переліку пріоритетів — промисловий безвіз (угода про відповідність та прийнятність промислової продукції), до якого Україна повністю готова. Не менш важлива співпраця в енергетичній галузі включно з механізмом впровадження оновленого додатка до енергетичного розділу Угоди про асоціацію, що має створити прозорий та конкурентний енергетичний ринок у середині країни та відкрити для нас шлях до набуття повноправного членства на ринку газу та електрики Євросоюзу.
А ще — до створення єдиного з ЄС цифрового ринку, який вплине на низку інших ініціатив, котрі згідно зі ще одним додатком до Угоди про асоціацію розширять форми взаємодії України з євроспільнотою.
Тетяна КИРИЛЕНКО
