Економіка
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Грудень 02, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 14 Грудень 2018 09:17

Воєнний стан і економіка

Rate this item
(0 votes)

Натомість аналітики переконують, що воєнний стан не «підірве» економіки країни. Навпаки, сприятиме мобілізації та підвищенню ефективності деяких галузей. Панічних настроїв немає і не може бути. Може бути незначний соціальний, політичний, економічний стрес.
Про відсутність небезпеки великого відтоку депозитів із банківської системи через запровадження воєнного стану заявляють у НБУ. Коштів фізосіб у фінустановах поменшало лише на 2%.

Якщо термін воєнного стану продовжиться, девальвація гривні може додати 1%, на майже 1% посилиться інфляція, темпи економічного зростання сповільняться на 0,1%.
Найбільше аналітиків турбує те, що загальмується кредитування і те, що чимало інвесторів, які мали намір укладати гроші в нашу економіку, відтермінують свої плани до кращих часів.
А поки на Лондонській біржі впали у ціні, хоч і не набагато, акції провідних вітчизняних компаній, таких як «Миронівський хлібопродукт», «Кернел». Експерти заспокоюють: коли інформація про Україну буде позитивною, акції цих виробничих гігантів піднімуться.
Хвилює зростання вартості запозичень для вітчизняних компаній на світових фінансових ринках: це реальні втрати для них. Банки не поспішатимуть із новими кредитами, підвищуватимуть на них відсоткові ставки. Адже чим більші ризики (політичні, економічні, воєнні), тим більші відсотки за кредитами.

Можливості
Якби у видобувну галузь допустили п’ять–шість потужних іноземних компаній, Україна не імпортувала б, а експортувала природний газ в Європу. Нині точаться дискусії про подальшу долю вітчизняної газотранспортної системи. Коли Росія разом із Німеччиною побудує газопровід «Північний потік-2», суттєво впадуть обсяги транспортування російського газу через нашу ГТС.
У 1970-х Україна видобувала 50–60–70 млрд кубів газу і була потужним гравцем на світовому газовому ринку. Експерти впевнені, що такі обсяги блакитного палива можна видобувати і зараз, якщо з допомогою інвесторів і нових технологій розконсервувати старі газові родовища. А поки прихід іноземних інвесторів блокує «Нафтогаз», «ліві» ліцензіати й місцева влада.
Аналітики нагадують, що одна з вимог МВФ — вихід «Нафтогазу» на прибуткову діяльність. Але не за рахунок високих тарифів на газ, бо вони призводять до зростання обсягів субсидій для населення.
«Нафтогаз» не займається видобутком газу (це парафія «Укргазвидобування»), він купує добутий газ і перепродає його облгазам. Не займається «Нафтогаз» і транзитом блакитного палива.
Європейська хартія вимагає офіційного розділення «Нафтогазу» на окремі компанії, які займаються видобутком, транспортуванням газу і діяльністю на локальному газовому ринку.
«Нафтогаз» із цим не поспішає і звинувачує облгази у корупції, отриманні надприбутків від перепродажу більш дешевого газу, призначеного для населення, промисловим підприємствам.
Нинішня інфляція, девальвація гривні, зауважують експерти, зумовлені не військовою агресією Росії, а структурою фінансово-економічної системи. Україна продає менше товарів і послуг, аніж купує, ціни на енергоносії зростають швидше, ніж ВВП країни. Воєнний стан підсилює інфляцію й девальвацію несуттєво.

Співпраця й допомога
МВФ заявляє, що немає юридичних обмежень для продовження співпраці з Україною, воєнний стан не зменшить її рівень. Якби Фонд відмовився від співпраці з нашою державою через російську агресію і введення воєнного стану, то по суті став би на бік агресора.
Експерти зауважують, що МВФ — це «банк останньої надії»: якщо він не даватиме кредитів, ніхто у світі нам не позичатиме. Співпраця з Фондом — не перемога, а свідчення того, що в країні проблеми з вищим управлінським менеджментом у банківській, фінансовій, інвестиційній сферах.
Зазвичай країни звертаються за фінансовою допомогою до МВФ досить рідко, Україна, навпаки, — часто. Україна, констатують аналітики, з часом повинна відмовитися від фінансової допомоги МВФ. Це не означає, що не треба співпрацювати з Фондом, адже наша країна є його акціонером.
Велика Британія і США співпрацюють із МВФ у сфері статистики, отримують від нього консультації й поради. МВФ надає державам, у яких не вистачає грошей, короткострокові кредити під 3–4%.
Нещодавно Єврокомісія ухвалила рішення про виділення Україні першого траншу четвертої програми макрофінансової допомоги від ЄС. Його обсяг — 500 млн євро. Це теж кредит, і теж невеликий.
Іноземна технічна допомога, як правило, «проїдається» на 90% іноземними експертами. Інколи вони дають нашим чиновникам корисні поради, часто — банальні. Корисні поради зазвичай наші можновладці не використовують.
Зокрема, експерти радили створити біржу для продажу сільгосптоварів. У нашій країні сільгоспвиробники отримують 50% вартості збіжжя, решту забирають посередники. У Сполучених Штатах Америки і країнах ЄС аграрії мають 85–90% ціни вирощеного зерна, посередники, банки, біржі, трейдери — мізер.
На жаль, влада не скористалася порадою зі створення товарної біржі, як і порадами з організації прозорого приватизаційного процесу, адже вони могли зруйнувати відпрацьовані корупційні схеми.

Санкції
Зараз Україна купує у РФ набагато більше товарів, аніж продає їй: цьогоріч імпорт із Росії зріс майже на 30%, а експорт до неї впав на 7%. Як виявили журналісти, Україна постачає на російські підприємства сировину для виробництва титану, завдяки якому створюють російські ракети.
Є ідея втілення концепції прагматичного націоналізму. Тобто робити те, що йде на користь нашій державі й — на шкоду ворогу. Менше купувати російського вугілля, нафти, нафтопродуктів, ядерного палива, шукати інші джерела цих постачань, адаптувати до них економіку. Більше продавати товарів у Росію, на окуповані території, в Крим. Це спрацює на наш позитив.
Росія ще за часів Януковича відмовилася від найбільш прибуткового українського експорту, зокрема від аграрної й хімічної продукції. Потім заборонила транзитний рух товарів через свою територію, зокрема до Китаю. Це болісно вдарило по нашій економіці.
Українці ж продовжують купувати російську побутову хімію, техніку, складену на російських підприємствах. Чимало експортованої продукції можна було б виробляти на наших теренах.
Є критичний імпорт, без якого ми не можемо обійтися, зокрема нафтопродукти, газ. Вони можуть заходити в Україну через Білорусь.
Напевне, частина експорту з України до РФ також іде через Білорусь чи постачається за допомогою сертифікатів інших країн, бо для деяких наших підприємств надто болісна втрата російського ринку.
Повністю позбавитися російських компаній ми не зможемо, вони навчилися змінювати вивіски. Російський «Лукойл» не так давно став австрійською компанією, а «ТНК» — швейцарською.

Дзеркальні дії
Нещодавно Росія запровадила економічні санкції щодо 322 фізичних осіб і 68 юросіб України. Санкції передбачають замороження рахунків, цінних паперів і майна на території РФ, заборону виведення капіталу за межі РФ.
Експерти НБУ вважають, що введення російських санкцій проти українських громадян і компаній ніяк не вплине на макроекономічну стабільність країни.
У червні цього року Президент України Петро Порошенко ввів у дію рішення Ради нацбезпеки щодо санкцій проти 14 фізичних і 30 юридичних осіб із РФ. На перший погляд дзеркальні дії Росії виглядають сильнішими. Проте аналітики нагадують, що північна сусідка має більше майна й фінансів в Україні.
Тож наші санкції є відчутнішими, росіяни зараз намагаються продати свої банки, вивести капітали. На п’ятий рік війни навряд чи хтось із заможних українців тримає в Росії свої статки. Експерти вважають, що росіяни запізнилися зі своїми санкціями, бо український бізнес значною мірою уже диверсифікував поставки своєї продукції.
Аналітики нагадують, що економічні санкції можуть настільки погіршити економічне становище країни, на яку вони накладаються, що її уряд буде змушений ухвалити рішення, яких вимагає країна чи група країн, що запровадили санкції. При цьому останні від них не повинні постраждати.
Утім, на практиці все набагато складніше. Обмеження на міжнародну торгівлю щодо будь-якої країни може бути дієвим, якщо дотримуються кілька умов.
Зокрема, коли країна залежить від експорту й імпорту. Тобто вимушена купувати за кордоном життєво важливі товари, на придбання яких потрібна іноземна валюта, яка отримується від власного експорту.
Коли країна має невеликий запас міцності щодо заборонених до ввезення товарів і не готова зменшити їх споживання. І, нарешті, коли санкції мають справді міжнародний характер. Тобто країна, на яку вони накладаються, не може легко знайти нові можливості для експорту й імпорту замість утрачених.

Олена КОСЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».