Однак найбільша проблема держбюджету, зауважують експерти, — фінансування Пенсійного фонду, у якого постійно не вистачає грошей на виплату пенсій. Саме з цим пов’язана липнева пенсійна затримка.
Та фатальної ситуації поки немає, заспокоюють експерти, бюджетні надходження вирівняються у третьому й четвертому кварталах. Зараз курс долара піднявся, тож зростуть доходи від митних зборів.
Правда, можуть збільшитися бюджетні витрати на закупівлю газу та забезпечення теплопостачання. МВФ вимагає збалансування не тільки держбюджету, а й бюджетів держкорпорацій, адже вони поєднані між собою.
Експерти нагадують, що в Україні функціонує збалансований ринок електроенергії, на який надходить електрика з АЕС, ТЕС, гідроелектростанцій, інших генерацій.
Всі ці електропотоки змішуються на енергоринку, й споживачі купують електроенергію за середньозваженою, а не за найвищою ціною.
МВФ же вимагає продавати населенню газ за максимальною ціною. При цьому держава отримуватиме високі рентні платежі від газовидобувачів, які через бюджетний перерозподіл виплачуватимуть домогосподарствам у вигляді субсидій.
Українці з хорошими зарплатами субсидій не отримують, тож їм доведеться платити за високими газовими тарифами. Після підвищення газових цін для населення «Нафтогаз» отримає надприбутки у десятки мільярдів гривень, а держава від них — дивіденди.
Обіцянки
Нещодавно уряд виступив із заявою про те, що ціна на газ для населення не зросте принаймні до першого вересня. Що відбуватиметься після першого вересня, поки неясно.
Річ у тім, що впродовж року Україна перебуває у складному переговорному процесі з МВФ. Фонд наполягає на підвищенні тарифів на газ для населення з огляду на зростання цін на міжнародних газових ринках.
Внутрішня ціна на газ має відповідати імпортному паритету. Змінюватися ціна на газ повинна автоматично, прозоро, без політичного впливу. За різними оцінками, газова ціна може зрости на 30, а то й на 60%.
Позиція МВФ є досить жорсткою, оскільки торік уряд підписався під зобов’язанням підвищити ціни на газ і отримав від Фонду черговий кредитний транш. Утім, потому в односторонньому порядку уряд відмовився від виконання цього зобов’язання.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман дотепер називає різке підвищення газових тарифів невиправданим і непідйомним для населення. Експерти нагадують, що з 2014 року газові тарифи підвищували вісім разів. У людей не вистачає коштів, тож комунальні борги вже сягнули 39 млрд грн.
У Давосі Президент Петро Порошенко в інтерв’ю виданню «Блумберг» заявив, що український уряд готовий піти на виконання вимог МВФ щодо підвищення цін на газ для населення задля приведення їх до ринкового рівня.
Після цього глава Кабміну Володимир Гройсман заявив, що цього опалювального сезону, який зазвичай закінчується у квітні, підвищення газових тарифів для населення не буде (підвищення не відбулось і після квітня).
Відтак уряд намагається запропонувати МВФ кілька варіантів зміни формули обчислення ціни на газ замість її різкого підвищення. Виконуюча обов’язки міністра фінансів Оксана Маркарова в інтерв’ю тому ж таки «Блумбергу» не тільки запевнила, що домовленості з МВФ можуть бути невдовзі досягнуті (тривають конструктивні дискусії), але й припустила, що Фонд може наважитися на черговий кредитний транш.
Важливим козирем української сторони О. Маркарова вважає прийняття Закону «Про Антикорупційний суд» з усіма поправками Венеціанської комісії, ухвалення якого також було вимогою МВФ.
Разом із тим уряд здивував заявою про те, що ціни на блакитне паливо для населення можуть навіть зменшитися. Кабмін готовий виставити на електронні аукціони 44 земельні ділянки із запасами у 150 млрд кубів газу. Чиновники вже затвердили процедуру електронних торгів ліцензіями на розробку надр.
За словами В. Гройсмана, завданням уряду є відкриття всіх геологічних даних про надра країни. Це дасть можливість на основі прозорих аукціонів залучати вітчизняних та іноземних бізнесменів до видобутку газу, що призведе до суттєвого збільшення обсягів українського газу.
Глава уряду висловив переконання, що таким чином Україна вже незабаром зможе відмовитися від імпорту блакитного палива, користуватиметься своїм і не залежатиме від світової кон’юнктури. Як тільки країна відмовиться від імпорту газу, ціни на нього впадуть. Це — стратегічне завдання уряду.
Експертні оцінки
Мало кому відомий той факт, що Україна у 70-х роках минулого століття щорічно видобувала понад 60 млрд кубів газу (пік видобутку — 68,11 млрд кубів у 1975-му), це 1/4 газовидобутку колишнього СРСР. Перш ніж сибірський газ прийшов в Європу, газ з України надходив до Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Болгарії.
Деякі експерти називають заяви уряду про зменшення ціни на газ не тільки передвиборчим популізмом, а й непрофесіоналізмом. Газові пласти сформувалися тисячі років тому, за часів Незалежності нових не з’явилося.
До того ж усі газові ділянки давно розподілені між олігархами. Де уряд узяв 44 газоносні ділянки, неясно, чому не пропонував їх раніше, адже керує вже три роки. За короткий строк не можна суттєво збільшити видобуток блакитного палива. Дивує експертів і запевнення уряду, що саме МВФ вимагає підвищення газових цін. Це не зовсім так.
Аналітики зазначають: якщо ціни на газ не підвищувати, то у «Нафтогазу» знову виникнуть фінансові проблеми і повториться ситуація 2014 року, коли держава була змушена спрямувати 100 млрд грн на порятунок цієї компанії.
Диспаритет у газових цінах для промисловості й населення породжує корупційні схеми — дешевший газ продається промисловим споживачам.
Експерти зауважують, що для промисловості ціни на газ завжди орієнтувалися на імпортні. Компанії можуть купувати газ не лише у «Нафтогазу», а й у інших постачальників.
Утім, деякі ініціативи уряду викликали сумніви щодо готовності проведення реформ, спрямованих на зміни енергетичного ринку. Так, у листопаді 2014-го була прийнята урядова постанова, відповідно до якої Кабмін визначив список промислових, енергогенеруючих, теплових підприємств (усього 90 суб’єктів господарської діяльності), які мали купувати газ лише у НАК «Нафтогаз України».
Не виключено, що причиною такого рішення була спроба посилити контроль за виробничими та фінансовими потужностями суб’єктів господарювання. Намір Кабміну щодо монополізації газового ринку державою, навіть у надзвичайних умовах, суперечив євроінтеграційному вектору країни та імплементації Третього енергетичного пакета.
Рішення щодо монополізації газового ринку викликало обурення в Європейському енергетичному співтоваристві. Голова секретаріату Янеш Копач заявив, що лібералізація та створення відкритого газового ринку — серед основних принципів Енергетичного співтовариства. Україна має зрозуміти, що не повинна намагатись убезпечити свої поставки шляхом скасування вже здійснених реформ.
Таким чином, Кабмін відходить від ключових принципів роботи енергоспівтовариства, хоча вони мають юридично зобов’язуючу силу для України. Уряд тоді дослухався до європейських зауважень і скасував свою постанову.
Тож промислові споживачі можуть купувати газ у різних постачальників і застрахувати свої цінові ризики. Якщо через підвищення газових тарифів собівартість товарів зростає, вагомішають ціни на вироблену продукцію.
Прості громадяни такої можливості не мають, роботодавці не компенсують у зарплатах підвищення тарифів. Деякі країни встановлюють вищі ціни на газ для населення, аніж для промислових споживачів, які закуповують газ у великих обсягах, аби ті були конкурентоспроможними на ринку.
Формули
Нині обговорюють три формули обрахування газових тарифів. Скоріш за все, натякають експерти, МВФ сподобається перший, найдорожчий варіант — «Дюссельдорф плюс». Тобто ціна газу у німецькому хабі плюс витрати на транспортування, виходить10259 грн за тисячу кубів блакитного палива.
Виникає запитання, до чого тут німецький хаб, якщо наша країна в основному отримує свій газ і паливо з Росії реверсом, а не з німецького хабу. Експерти пояснюють, що це так звана ліберальна модель ринку. Якщо країні не вистачає власного газового ресурсу, вона імпортує його із зовнішнього ринку. Тож набирає чинності імпортозалежна формула ціноутворення.
Однак така формула може успішно діяти у країнах зі стабільно працюючою економікою, коли тарифи досить високі, але цілком підйомні для більшості домогосподарств. Така формула працює у країнах Східної Європи.
У нашій же державі суттєво зросте кількість домогосподарств, які можуть претендувати на субсидії. Кількість субсидіантів нині суттєво зменшили. Після підвищення газових тарифів викреслені зі списків знову поповнять лави отримувачів держдопомоги.
Зросте й обсяг грошей, необхідних для виплати субсидій, — із нинішніх 71 млрд грн до 115 млрд. Неважко порахувати, що один мільярд доларів від МВФ не перекриє видатків на субсидії українцям.
Експерти радять переглянути умови меморандуму з МВФ, адже там ідеться про підвищення газових тарифів. Питання встановлення цін на газ для населення є соціальним, воно нібито перебуває у царині внутрішньої політики. Нині ж виходить, що це питання відходить до зовнішніх фінансових організацій, зокрема МВФ.
Третій енергопакет, про який постійно згадує уряд, передбачає, що в першу чергу повинна покращитися ситуація для споживачів енергоресурсів, для цього його й ухвалювали. Треба, аби газові тарифи відповідали ринковим. Це має бути метою уряду, зауважують експерти.
Але за економічної кризи, зубожіння населення, зменшення робочих місць, падіння реальної зарплати брати за основу формулу не українських, а європейських газових цін нелогічно.
Собівартість тисячі кубів вітчизняного газу, який видобувається державною компанією «Укргазвидобування», сягає 1200 грн. Якщо додати операційні витрати компанії (податки, транспортування, інвестиційну складову), вона дотягнеться максимум до 3–3,5 тис. грн і аж ніяк не до 11–12–15 тис. грн.
Формула «Дюссельдорф плюс» вигідна й «Нафтогазу». Адже у його статуті прописано: якщо керівництво компанії вивело її на прибуток, то отримує вагомі премії.
Експерти вважають «Нафтогаз» непотрібною «прокладкою», яка монополізувала ринок і отримує надприбутки. Ще чотири роки тому на вимогу Третього енергопакета він мав розділитися на три компанії, які займаються видобутком, транспортуванням і збутом блакитного палива.
Це дало б можливість створити реальний газовий ринок. Ціни на ньому, може, б і не впали, але споживачі могли б вибрати газового постачальника. «Нафтогазу» невигідно втрачати статус монополіста-постачальника, тож він не поспішає з поділом компанії.
Актуальним лишається й питання збалансування газового ринку. Єврокомісія пропонує Україні втілити механізм щодобового моніторингу ситуації на ринку. Аби оператор газотранспортної системи, постачальник газу і споживач могли онлайн бачити, що відбувається у ГТС, газорозподільчій системі.
«Нафтогазу» така модель видається недосконалою, хоча саме він надавав до неї пропозиції. До того ж «Нафтогаз» навчився отримувати додаткові доходи від споживачів газу за рахунок штучно створених для них боргів.
Досить згадати конфлікт між Київською міською держадміністрацією і «Нафтогазом». КМДА не хоче визнавати частину боргу «Київенерго» у 1,2 млрд грн, який перейшов до нього після створення комунального підприємства «Київтеплоенерго», що забезпечуватиме киян теплом і гарячою водою.
Невизнаний борг складається зі штучних штрафів від державної компанії НАК «Нафтогаз України». Зараз «Нафтогаз» не постачає паливо на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, тож більшість киян змушені обходитися без гарячої води.
КМДА довелося купити 18 млн кубів газу у приватної компанії по 10200 грн із ПДВ за тисячу кубів (паливо від «Нафтогазу» обійшлося б дорожче).
Нині чимало маленьких міст почали відмовлятися від центрального теплопостачання і гарячого водопостачання й переходити на автономне опалення. Напевне, це убезпечить їх від штучних «нафтогазівських» штрафів.
Олена КОСЕНКО
