У Євросоюзі наважилися тимчасово до підписання економічної частини угоди, відкрити ринки для українських товарів, застосовувати знижені мита і тарифи. І не просити Україну робити те саме. Це дозволить нашій країні сконцентрувати зусилля на модернізації виробництва перед відкриттям своїх ринків для європейських товарів.
Голова представництва ЄС в Україні Ян Томбінський звертає увагу на те, що Україна фактично отримує ЗВТ з Євросоюзом. Причому на умовах кращих, ніж могла сподіватись, тому що може додатково отримати 500 млн євро для своєї економіки, 100 млн з яких надійдуть до сільгоспвиробників.
Україні вигідно, аби спочатку була підписана політична частина угоди. Тоді вона зможе продовжити роботу над її економічними розділами. Зараз вибудовується нова процедурна модель для того, аби максимально ефективним було остаточне підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Конкретна дата не важлива. Головне, щоб процес ішов за демократичними процедурами, ухваленими в ЄС.

Зірвані «заручини»
У листопаді минулого року колишній уряд зробив несподіваний поворот у кількарічній копіткій євроінтеграційній діяльності й вирішив призупинити підготовку до укладання Угоди про асоціацію з євроспільнотою. Низці міністерств і відомств було доручено відновити активний діалог з Росією та іншими країнами Митного союзу, державами СНД щодо пожвавлення торговельно-економічних зв’язків.
Рішення про призупинення переговорів щодо асоціації з ЄС було єдино правильним у складній економічній ситуації, заявив з трибуни Верховної Ради М. Азаров під час години запитань до уряду. У Росії український кульбіт сприйняли з легким присмаком іронії, мовляв, цього варто було чекати. І навіть порівняли Україну з нареченою, яку Росія викрала з-під вінця. Тоді як Захід пов’язував призупинення євроінтеграції України з прямим тиском Кремля.
Новина про Україну, яка за крок до підписання важливого документа різко розвернулась у бік Росії, шокувала Європу. За лічені години тема набула першочергового значення й посіла чільне місце на шпальтах газет. Тональність багатьох статей була фатальною. Писали про смерть сподівань та руїни політики Східного партнерства. Про перемогу Путіна, який у боротьбі за Україну не цурається жодних методів. Про поразку ЄС, якому купівля рішень та ультиматуми чужі.
Росія і Євросоюз вели боротьбу за Україну різною зброєю. Російський президент, який виріс у ленінградських дворах і був загартований інтригами Кремля, краще знав, як когось купити, як примусити. Ніхто з європейських чиновників не зміг йому протистояти.
Нині курс на євроінтеграцію в Україні повністю відновлений. Верховна Рада ухвалила постанову, яка чітко визначає український шлях до Європи й першочергові заходи на ньому. «За» проголосували 252 депутати із 345 зареєстрованих у залі.

Плюси і мінуси
Експерти продовжують підраховувати плюси і мінуси євроінтеграції. І запевняють, що стимулюючим чинником додаткового нарощування обсягів виробництва вітчизняної продукції буде зменшення тарифних і нетарифних обмежень, тобто — лібералізація режиму доступу до європейських ринків, хоча найбільші переваги національна економіка отримає від активного розширення інвестиційного попиту. Саме це формуватиме високі темпи зростання виробництва.
Прямі іноземні інвестиції з держав — членів ЄС в Україну переважно спрямовують у металургійне виробництво, фінансову діяльність, а також операції з нерухомим майном. Але за виробничої активності збільшення внутрішнього попиту, зокрема інвестиційного, задовольнятиметься переважно імпортованою продукцією, водночас вітчизняне промвиробництво орієнтуватиметься на експорт.
Якщо на зовнішні ринки наші підприємства постачатимуть в основному сировинну продукцію з низьким ступенем технологічної обробки, то імпортуватимуть переважно високотехнологічну інвестиційну, аналогів якої в Україні не виробляють або які суттєво поступаються закородонним. У середньостроковій перспективі ці процеси поступово «затухатимуть», зважаючи на активну модернізацію та структурні зрушення в економіці.
Приплив фінансових ресурсів у вигляді інвестицій створюватиме умови для поліпшення технічного й технологічного стану нашого промкомплексу, а також збільшуватиме рівень конкурентоспроможності нашої економіки. Це посилить якісні структурні зміни у промисловості, активізує виробничу діяльність машинобудування, підштовхне розвиток суміжних галузей.
Як наслідок, у середньостроковій перспективі широко діятимуть інтенсивні фактори зростання, зокрема — збільшення фондовіддачі, підвищення продуктивності, зниження енергомісткості та матеріалоємності виробництва. Подальше оновлення основних фондів і модернізація виробництва, впровадження нових технологій задля виробництва конкурентоспроможної продукції позитивно впливатиме на динаміку інвестиційного попиту, а також створюватиме нові можливості для нарощування експорту.
Водночас позитивні процеси в національній економіці дозволять компенсувати втрати бюджету від зменшення митних ставок. Як наслідок — фіскальну політику буде зосереджено на створенні умов для поліпшення інвестиційного клімату та реалізації програм інвестиційного кредитування пріоритетних галузей. Бюджетні капітальні ресурси спрямовуватимуться на інвестування в розвиток інфраструктури (транспортної, комунікаційної, комунальної). Це підтримуватиме розвиток усіх видів економічної діяльності.

Розрахунки
Експерти підрахували, що створення ЗВТ між Україною та ЄС у короткостроковій перспективі дасть додатковий приріст обсягів економіки у 4,22%, ВВП — 2,65, у середньостроковій — відповідно 5,25 і 3,29%.
Оцінили експерти й можливості для експорту та імпорту товарів, які вже є основними в торгівлі між Україною та Євросоюзом. У 2011–2012 роках експорт продуктів рослинництва до ЄС приніс 16% доходів нашій казні, зокрема зернових, зернобобових, пшениці, кукурудзи — 12%, насіння соняшнику й плодів олійних культур — 6%.
Згідно з умовами ЗВТ, обмеження у вигляді тарифів на імпорт пшениці (148 євро/т — тверді сорти, 95 євро/т — м’які) та кукурудзи (94 євро) до ЄС залишаються. Проте запроваджуються квоти з нульовою ставкою тарифу, яка поступово зростатиме. З моменту підписання Угоди про асоціацію на м’яку пшеницю вводиться річна квота у 950 тис. т зі щорічним зростанням на 10 тис. т упродовж п’яти років до 1 млн т. Понадквотний експорт — за наявним тарифом. Тарифи на тверді сорти скасовуються.
Після відкриття ЗВТ річна квота на кукурудзу сягатиме 400 тис. т. Щороку вона зростатиме на 50 тис. т, за п’ять років дотягнеться до 650 тис. т. За даними Євростату, середні обсяги експорту нашої твердої пшениці до ЄС у 2000–2011 рр. становили 995 тис. т, коливаючись від 0 до 2,945 млн т, м’якої — 1,3 млн т (від 26,6 тис. т до 4,556 млн т). Кукурудзи в середньому продавали 944 тис. т (від 3 тис. до 5,759 млн т).
Ці коливання пов’язані з обсягами врожаю та обмеженнями, які в окремі періоди запроваджував український уряд. Дані свідчать, що експорт товарів, на які запроваджують квоти, був вищим за обмеження. Тож варто очікувати повного вибирання квот українськими експортерами і продовження торгівлі у рамках тарифних обмежень.
У разі монополізації квоти державою або її агентом та коли експортери змушені продавати товар поза межами квоти за незмінними тарифами, не відбувається реакції ринку зі змінами ціни, обсягів виробництва та експорту. Натомість іде трансфер від ЄС до України в розмірі тарифного еквівалента вартості квоти. Для пшениці м’яких сортів — від 90,25 до 95 млн євро на рік (щорічне зростання на 950 тис. євро впродовж п’яти років). Для кукурудзи — від 37,6 до 61,1 млн євро (щорічне зростання на 4,7 млн євро за п’ять років).
Якщо загальний обсяг кукурудзи до ЄС 2012 р. становив 5,8 млн т, то за квоти у 0,4 млн т відбувається зменшення реально сплаченого тарифу на 7%, або на 6,53 євро на тонну. Тому зменшення ціни за скорочення тарифу на 7% означає зниження ціни з тарифом на 2,1%. Експорт м’якої пшениці до ЄС 2011 р. становив 1,32 млн т, за квоти у 0,95 млн т відбувається зменшення реально сплаченого тарифу на 72%, або на 68 євро на тонну.
Це має спричинити нарощування експорту до ЄС у короткостроковій перспективі (через перерозподіл експортних потоків і внутрішнього споживання) і в довгостроковій (через зростання обсягів).

Рентабельний соняшник
Запровадження у 1999 р. експортного мита у 23% з наступним зниженням до 17% 2001 року на насіння соняшнику мало низку позитивних і негативних наслідків. До цього близько половини його експортували переважно до ЄС, внутрішня ціна (з урахуванням транспортних витрат) дорівнювала світовій. Під час сотівських переговорів Україна зобов’язалася щороку скорочувати мито на один відсоток з 16% на момент приєднання до СОТ, доки ставка не досягне 2014 року 10%.
Після підписання Угоди про ЗВТ з ЄС Україна зобов’язується щороку скорочувати експортне мито на 0,9% до 2023 року. Додатком до угоди запроваджено можливість застосування додаткового експортного мита більш як 100 тис. т на рік. Максимальний його розмір визначено так, щоб після об’єднання основного та додаткового мит їх сукупний розмір становив до 10% ціни. Тобто рівень, прописаний в угоді із СОТ.
В Україні також діє імпортне мито на насіння соняшнику у 10%, що в рамках ЗВТ з ЄС буде знижено до 8% за п’ять років. Але обсяги імпорту насіння соняшнику навіть із країн СНД, де діє нульова ставка на імпорт, мізерні. Тому таке обмеження навряд чи матиме вплив на імпорт цього продукту. Згідно з даними Євростат, середні обсяги експорту Україною насіння соняшнику до ЄС у 2000—2012 рр. сягали 237 тис. т, коливаючись від 39,9 тис. т до 651 тис. т.
Експорт має тенденцію до скорочення через експортне мито та квоти, які запроваджував український уряд. Після введення експортного мита в нашій країні потужно зростала переробка насіння на олію, що дало їй змогу наприкінці 2000-х стати світовим лідером — експортером соняшникової олії. Нині в ЄС діє 6,4% імпортне мито на соняшникову олію для продовольчих потреб, яке буде скасоване після підписання угоди.
У середньому Україна продавала до ЄС 397 тис. т олії (від 50 тис. т до 598 тис. т через погодні умови та вітчизняні квоти). Експорт має тенденцію до зростання. Нині наша країна займає 57% світового ринку олії, Росія — 17, Аргентина — 11, Туреччина — 5, Сербія — 1, усі країни ЄС — 4, всі інші держави — 5%. Упродовж останнього десятиліття Євросоюз був важливим імпортером олійно-жирової продукції з України.
Проте у квітні 2008 р. у Франції було поширено інформацію про виявлення декількох партій забрудненої соняшникової олії українського походження. Його зафіксували під час відбору проб із танкерів, якими доставлявся цей продукт. Після переробки й додаткового очищення, яке є обов’язковим для продажу в роздрібній мережі, олія майже не містить домішок і тому абсолютно безпечна для вживання. 28 квітня 2008 р. Єврокомісія повідомила про відкликання близько 40 тис. т української олії з ринків Франції, Нідерландів, Іспанії, Італії через сліди вуглеводнів. Цей інцидент мав суттєвий негативний вплив на експорт олії з України до ЄС.
Експерти нагадують, що за запровадження мита виступали не лише переробники, яким вигідно тримати внутрішні ціни нижчими від світових, а й учені-агрономи. Вони вказували, що через високу рентабельність виробники часто зловживають вирощуванням соняшнику, не дотримуються раціональної сівозміни, виснажують ґрунти.
Упродовж останнього десятиліття постійно зростав світовий попит на олію. Соняшникова олія є одним з основних рослинних жирів, на її частку припадає 8-9% виробництва рослинних олій. У ній зацікавлена не лише харчова галузь (94%), а й виробники біодизеля, хоча його можна робити з ріпакової, пальмової, соєвої олій. Світовий ринок рослинних олій динамічно розвивається. Протягом останніх п’яти років щорічно додавав близько 5%.
Експерти порахували, що за зростання імпортної ціни насіння на 1% попит скорочується на 0,22%. Це означає, що заплановане скорочення ставок експортного мита від початку дії Угоди з ЄС на 0,09% призведе до зростання експорту насіння соняшнику з України лише на 7,89 тис. т. А враховуючи, що Україна є великим гравцем на світовому ринку насіння соняшнику, і зниження ціни на ринку ЄС частково впливає на всі світові ринки, реальне зростання експорту становитиме близько 6 тис. т.
Основний виграш сільгоспвиробники отримають за рахунок зростання експортних (а також внутрішніх) цін на насіння на 0,9% на весь випуск. 2012 року випуск становив 8,39 млн т, експортна ціна однієї тонни — 587,5 дол., закупівельна — 3584 грн, тож виграш був би близько 270 млн грн.

Олена КОСЕНКО