Як розповів Ігор Бураковський на засіданні клубу «Фінансист», організованому Companion Group, бізнесмени назвали кілька основних проблем, які негативно впливають на їхню діяльність. Це — війна, падіння купівельної спроможності українців, несприятлива світова кон’юнктура, дестабілізація валютного ринку. Україна інтегрована у світове господарство, але, на жаль, на багато його нюансів наші підприємці не можуть впливати. Тож доводиться потерпати й від негативу зовнішніх чинників.
Якщо світова економіка підніматиметься, це позитивно вплине на Україну. Нині лідирує у зростанні Китай, незважаючи на всі його проблеми. Торік економіка Піднебесної додала 6%. Китайці очікували більшого, тому назвали таке зростання кризою. Нині Китай — не відстала, а середньотехнологічна, а багато в чому — високотехнологічна держава.
Торік майже у всіх державах СНД економіка впала, у кращому разі — вийшла на нульові показники. Росія переживає стагнацію з усіма негативними наслідками. Цьогоріч і наступного там планують пожвавити економіку на 1%. Росії цього дуже мало.
Проблеми в нашій економіці почалися давно, нагадав Ігор Бураковський, тож не тільки минулий рік був невдалим. Зараз більш-менш нормально працює сільське господарство, хоча й пережило кілька піків падіння. Будівництво, яке називають індикатором економічного здоров’я, адже воно залучає інвестиції, підштовхує до розвитку суміжні галузі, тогоріч суттєво впало. Складна ситуація й у промисловості.
На відміну від економік багатьох країн, які на початку 90-х стали незалежними, наша економіка не вийшла на рівень 1990 року. Структурні зміни відбувалися не так швидко, як хотілося б. За часів економічної кризи 2008–2009 рр. ВВП упав на 14,8%. Після цього падіння економіка не відновилася до рівня 2007–2008 років. Отже, нині треба наздоганяти 2008-й та 1990-й.
ПРОГНОЗИ
За прогнозами фахівців Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, цьогоріч ситуація в Донецькому та Луганському регіонах буде заморожена. Вони не вбачають політичних та інших підвалин для того, аби ці регіони у 2016-2017 роках повністю повернулися під український контроль. Із цим треба рахуватись і будувати відповідну економічну, військову, безпекову політику.
Вітчизняна економіка продовжуватиме функціонувати в умовах розриву економічних зв’язків, обумовлених анексією Криму і російською агресією на сході. Наприкінці 2014-го — на початку 2015-го певна кількість підприємств, які були пов’язані з російськими компаніями, знайшли їм заміну чи припинили виробництво.
З одного боку, це добре, адже наш бізнес знайшов нову нішу. З іншого — не дуже, адже формується материкова економіка в межах українського суверенітету. А тому деякі регіони перетворюватимуться на «чорні економічні діри». Експерти сподіваються, що програма розширеного фінансування з МВФ триватиме, хоч і не без проблем. І, очевидно, в ній будуть певні зміни. Або Україна виконає відповідні вимоги, узгоджені з МВФ, або доведеться відмовитися від грошей фонду. Третього не дано.
Україна, прогнозують експерти, продовжуватиме виконувати свої зобов’язання, записані в Угоді про асоціацію з Євросоюзом, але багато чого залежатиме від досягнення макроекономічної стабільності в країні. Торік Україна отримала автономні торговельні преференції. Євросоюз відкрив свої ринки для наших підприємств. Це для них був своєрідний тренінг перед вступом до зони вільної торгівлі з ЄС.
Згідно з опитуваннями, 35% підприємців скористалися автономними торговельними преференціями, тобто розширили свій експорт, який уже був на ринках ЄС, або знайшли нових європейських партнерів. Виявилося, що європейцям потрібна наша продукція, і що тамтешній ринок не такий складний для опанування, як здавалося раніше.
Імпорт газу, на думку експертів Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, буде диверсифікований. Є велика ймовірність того, що залежність від російського «Газпрому» і надалі зменшуватиметься. Але не факт, що Україна повністю відмовиться від російського газу. Очевидно, будуть інші схеми постачання блакитного палива.
Маємо гібридні стосунки у військовій сфері, тому, очевидно, функціонуватиме й гібридний економічний режим, гібридні економічні зв’язки. Тут мало економіки, багато політики. Якщо ми визнаємо Росію повноцінним агресором, треба повністю рвати економічні відносини. Якщо не визнаємо явного, виникатимуть постійні проблеми в економічних відносинах із північною сусідкою.
Росія продовжує блокувати транзит українських товарів через свою територію. Цей транзитний шлях дуже важливий для тих вітчизняних підприємств, які планують торгувати з Азією. Перший досвід «китайського шовкового шляху» показує, що він може бути альтернативою російському, але поки — більш дорогою, тому треба шукати інші торговельні схеми.
Приміром, укладати контракти на купівлю товарів у нашій країні й транспортувати їх не як українські, а, скажімо, казахські, китайські, азербайджанські, вірменські. Так юридично можна буде обійти обмеження на російський транзит. «Білоруські креветки» навчили багатьох бізнесменів працювати за такими схемами.
Експерти не очікують серйозних змін системи оподаткування. Нині триває дискусія щодо оподаткування сільгоспвиробників. Теоретично уряд може повернутися до попередньої схеми, але, на думку Ігоря Бураковського, режим оподаткування має бути більш-менш однаковим для всіх виробників. Ідея зблизити основні податкові ставки — абсолютно коректна. Вона допоможе мінімізувати можливості «хімічити» з різними податковими режимами. Але ключове питання — адміністрування податків — має бути чесним і прозорим, без окремих вимог.
СПОДІВАННЯ
Цьогоріч, вважають експерти, буде розблоковано процес приватизації, можна буде організувати кілька більш-менш успішних продажів держпідприємств. Але чи піде приватизаційний процес далі? З одного боку, державі потрібні гроші. З іншого — економіка на спаді, тож держактиви коштуватимуть дешевше. У деяких вітчизняних економічно-політичних груп, які мають зв’язки з міжнародними ринками і російським зокрема, може виникати спокуса ще більше збити ціну через кулуарні домовленості й задешево придбати держвласність.
Створити певну конкуренцію для таких настроїв могла б участь у приватизації іноземних інвесторів. Але вони не можуть прорахувати, як сектори економіки регулюватимуться після приватизації, побоюються радикальних змін правил гри. Іноземцям важко пристосуватися до невизначеного українського середовища.
За оцінками експертів, у 2017 році очікується певне зростання соцстандартів. Але зростатимуть вони в межах інфляції, номінально зростатимуть, однак за рухом цін не встигатимуть. Комунальні тарифи для населення наступного року наблизяться до рівня відшкодування витрат на надання комунпослуг.
Люди чекають на їх зменшення після падіння світових цін на газ і нафту, але забувають про зношену інфраструктуру (60–70% водопостачальних труб, тепло- й електромереж зношені на сто відсотків). А хтось же має заплатити за їхню модернізацію. У експлуатуючих компаній і держави на це немає грошей, отож доведеться вводити інвестиційну складову до житлово-комунальних тарифів. Ця ідея політично вразлива й економічно складна.
За прогнозами експертів, цьогоріч триватиме процес оздоровлення банківської системи, причому банки зможуть використати частину ліквідності для розширення кредитування. Зараз чимало банків підвищує вимоги до клієнтів, робить більш жорсткими правила і процедури надання кредитів юрособам. Але певною мірою зменшує вимоги й лібералізує доступ до кредитних грошей для малого і середнього бізнесу, фізосіб і нетрадиційних виробників.
Як довго триватиме така ситуація, прогнозувати складно. Нині банківська система завдяки докапіталізації, обмеженню певних операцій має суттєвий запас ліквідності, але питання виникають із платоспроможністю клієнтів, з якими банки працюють. Жорсткість банківських вимог при кредитуванні можна зрозуміти, адже фінустанови оперують грошима акціонерів і вкладників.
РИЗИКИ
Суттєвим ризиком для України експерти Інституту економічних досліджень і політичних консультацій вважають призупинення співпраці з МВФ. Без масованої фінансової, економічної, політичної підтримки міжнародної спільноти Україна не зможе вистояти — життя ускладнюватимуть об’єктивні причини.
Небезпечне й невиконання Україною вимог Угоди про асоціацію з ЄС. Ключова проблема — наближення нашого законодавства до європейського. В Угоді про асоціацію є загальні й конкретні вимоги, зокрема щодо митної справи. Тут сторони домовилися не зловживати послугами митних брокерів (своєрідним каналом державно-приватного партнерства). Домовились і про спрощення процедур, пов’язаних із передвідвантажувальною інспекцією і постаудитом на місці прибуття вантажу. ЄС цього не варто боятися, це вимоги для України. Таких нюансів для нашої країни багато в угоді.
Експерти нагадують і про політичну кризу в Україні. В демократичних умовах дострокові вибори — нормальне явище. Втрата керованості в Україні — це катастрофа. Ключова проблема в тому, що втрачено керованість у багатьох напрямах. Зокрема, незрозуміло, хто зараз визначає політику в податковій сфері — Мінфін чи Державна фіскальна служба, яка традиційно займає особливу позицію. В умовах втрати керованості корупція падає на низовий рівень, і люди на ній заробляють великі гроші.
Експерти МВФ вважають, що після всіх підрахунків торішній український ВВП відмінусує 9%. Це друге велике падіння впродовж усієї історії української економіки після того, як вона відновилася після розпаду Радянського Союзу. Це свідчить про те, що в нашій економіці нагромадилась велика кількість структурних проблем. Інфляція на кінець 2015-го (від грудня до грудня) сягнула 45,87%.
У наступному році МВФ прогнозує зростання ВВП в Україні на 2%, інфляцію наприкінці року — 12%. Експерти Інституту економічних досліджень і політичних консультацій вважають, що ВВП зросте на 1,7%.
Опитування бізнесменів показує, що від початку другої половини 2015-го їм уже набридло боятися. Підприємці прилаштовуються до складної ситуації, шукають можливості виходу з кризи. Чимало компаній у 2013 році, і особливо у 2014-му, активно виходили в кеш. Отже, гроші у них є, і їх треба використовувати, інвестувати. Є компанії, які розглядають можливість розморожування великих інвестпроектів. Це певний плюс для ВВП.
Фахівці Світового банку кажуть про 12% падіння українського ВВП у 2015-му і про поступове зростання у році нинішньому, 2017-му і 2018-му. Але великого підйому з усіма позитивними наслідками у світовій і українській економіці не буде. Якщо буде перезапуск нашої економіки, не варто відразу очікувати її суттєвого піднесення.
Те, що нині відбувається в українській економіці, не є особливим. Такі кризи знекровлювали чимало держав, та є чимало прикладів, коли країни швидко виходили з глибоких криз.
Елла НОВАК
