Тож виходить, що держава на своїх підприємствах годує корупціонерів, які витягують фінансові ресурси з бюджету. В результаті їй не вистачає грошей, уряд змушений просити додаткову допомогу від міжнародних фінорганізацій.
Мінекономрозвитку ініціювало перевірку ТОП-20 найбільших держкомпаній, особливий акцент — на їхніх продажах і закупівлях, відтак будуть прийняті відповідні кадрові рішення. Відомство розраховує на підтримку правоохоронних органів, його завдання — оприлюднити зловживання. Правоохоронці мають довести справу до логічного завершення. На жаль, усі попередні перевірки держкомпаній закінчувалися нічим.
Благі наміри
Аби змінити ситуацію на краще, треба продати більшість держкомпаній, переконані в Мінекономрозвитку, нехай ними займаються нові ефективні власники. Не ті, що вміють ефективно красти державні гроші, а які модернізуватимуть виробництво, створять нові робочі місця, залучать інвестиції для розвитку підприємств.
Причому до великої приватизації доцільно залучати не олігархів, а досвідчених власників, які добре знають ринки, і для яких придбані українські компанії будуть профільними активами, що приноситимуть Україні завдяки реальним іноземним інвестиціям і новим виробничим технологіям суттєві прибутки у вигляді податків.
У Фонді держмайна підтримують ідею великої приватизації й планують долучити до неї малу, бо невеликих підприємств на держбалансі аж 40%. В українців є чимало вільних грошей, вони хочуть займатись підприємницькою діяльністю.
Не відстають від них й іноземці, зокрема чехи та американці, які хочуть інвестувати в нашу економіку, кажуть у ФДМ. Малі держпідприємства витягують великі гроші з держбюджету, адже треба утримувати їхні штати, оплачувати комунальні послуги, які з кожним роком стають дедалі дорожчими. Тож доцільно їх «викинути» на ринок, продати фізичним особам, які накопичили статки, з допомогою голландського аукціону через он-лайн платформу. Не допустять до приватизаційного аукціону «неправильних» інвесторів, тобто тих, хто зберігає свої кошти в офшорах, заробив їх злочинним шляхом, перебувають під санкціями, у яких державна частка більш ніж 25%.
Перевірятиме покупців держмайна спеціальна комісія разом із правоохоронцями та фахівцями зовнішньої розвідки. До процесу приватизації у ФДМ планують залучати міжнародних радників, тобто юристів і фінансових оцінювачів. У 2001—2002 роках з їх допомогою було продано більшість держоб’єктів.
У ФДМ зізнаються, що зараз займаються «державним рейдерством», тобто намагаються забрати підприємства у тих людей, які доводять їх до банкрутства. Це додаткові гроші для бюджету, оскільки об’єкти повернуть на ринок і продадуть. Нині ФДМ володіє контрольними пакетами акцій 127 підприємств і певною частиною акцій — 400 підприємств.
Багато уваги відомство приділяє корпоративному управлінню, зміцненню кадрового потенціалу, проблемі банкрутства, запевняють його очільники. І скаржаться на те, що тіньова приватизація, яка жила і процвітала в Україні 24 роки, і нині годує чимало корупціонерів. Тож обіцяють прозоро й чесно продавати народне добро.
Фіаско
Експерти нагадують, що цьогоріч уряд сподівався отримати від приватизації щонайменше 17 млрд грн: планували продати майже сорок держоб’єктів, зокрема Миколаївську, Херсонську, Одеську ТЕЦ, «Сумихімпром», київський «Президент-готель».
Були наміри реалізувати контрольні пакети акцій Харківського, Черкаського, Миколаївського, Хмельницького, Тернопільського обленерго, «Центренерго», Мигиївської та Костянтинівської ГЕС. А «приватизаційною бомбою» мав стати Одеський припортовий завод. Його продаж урядовці рекламували по всьому світу, зокрема й на американському інвестиційному форумі. Запевняли, що конкурс з ознаками аукціону буде чесним і прозорим.
Потому конкурс вирішили провести наприкінці вересня. Інвесторів запевняли, що до нього все готово, а українців — що претендентів на придбання ОПЗ дуже багато. Правда, у це наші співгромадяни мало вірили. Спочатку стартову ціну визначили у 39 млн грн, потім — у 450 млн грн. І раптом уряд усе скасував, заявивши, що перш ніж продавати Одеський припортовий, треба внести зміни до приватизаційного законодавства і залучити інвестиційного радника.
Експерти зауважують, що приватизація з інвестрадником — інший, набагато довший і затратний для бюджету процес. І дивуються, чому урядовці не внесли раніше змін до приватизаційного законодавства, чому після оголошення конкурсу дали задній хід? Після таких приватизаційних кульбітів навряд чи у серйозних інвесторів з’явиться бажання долучитися до української приватизації.
Натякають експерти і на приховані причини. Мовляв, олігархи, які хочуть придбати Одеський припортовий, не домовились із владою, або у них немає грошей на вартісну покупку, і вони зробили все, аби уряд скасував приватизаційний конкурс. В Україні вже давно не продавалися такі великі держпідприємства, тож іде закулісна боротьба за цей об’єкт.
Замість того, щоб ставати на коліна перед міжнародними фінорганізаціями і випрошувати у них кредити, краще задорого продати один-два державних підприємства і залатати дірку у держбюджеті, переконують експерти.
Умови
У Мінекономрозвитку зазначають, що створити умови для проведення прозорої, ефективної приватизації має закон, який скасує попередній продаж 5 чи 10% акцій на фондовій біржі, на ціні яких має формуватися продажна вартість об’єкта. Оскільки український фондовий ринок ще не дуже розвинутий, то на прихід серйозних інвесторів годі чекати, а люди, пов’язані з олігархами, зуміють збити ціну і уникнути прозорих приватизаційних правил.
Новий закон має запровадити інститут незалежних приватизаційних радників і убезпечити процес приватизації від недружніх інтересів, надати можливість ФДМ відразу продавати весь пакет акцій на конкурсі або звертатись із такою пропозицією до міжнародних фондових бірж.
У Мінекономрозвитку також розробили законопроект «Про приватизацію об’єктів агропромислового комплексу», «Укрспирту», підприємств «Трансгазу». Законопроект «Про корпоративне управління» дозволить вводити до Спостережної ради компанії незалежних директорів. Отже, управлятимуть підприємствами професійні менеджери, а не чиновники. Документ також посилить вимоги до аудиту і розкриття інформації про роботу підприємства.
Урядовці запевняють, що на ухвалення цих законів давно чекає суспільство, адже вони поліпшать стандарти управління на державних підприємствах і ліквідують корупційні схеми.
Оцінка майна
У Фонді держмайна розробили законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні». Такі зміни, запевняють у ФДМ, спрямовані на дерегуляцію і демонополізацію ринку оціночних послуг. Вони поліпшать якість послуг і зроблять їх більш доступними та дешевшими для фізичних і юридичних осіб.
Зміни потрібні не лише для оцінки у приватизаційних процесах, а й для усього ринку. Оцінка майна є основним елементом будь-якої угоди, яка відбувається з нерухомим майном. Вона задіяна в усіх трансакціях, є основою для оподаткування.
ФДМ є державним регулятором на ринку оцінки майна, і нині перед ним стоять важливі завдання. Зокрема, необхідно підняти національну оцінку майна до міжнародних стандартів; зробити роботу оцінювачів максимально прозорою; сприяти залученню громадськості, саморегулювальних організацій до регулювання ринку.
У законопроекті пропонується удосконалити процес ліцензування, підвищити відповідальність оцінювачів майна. У документі чимало новацій щодо захисту економічної конкуренції на ринку оцінки майна, пропонується створити єдину електронну базу звітів про оцінку майна, яка належатиме державі. Ця база стане запобіжником проти корупції і буде корисною для всіх учасників ринку.
У цій базі не висвітлюватиметься конфіденційна інформація, яка захищена Законом «Про персональні дані». У звіті реєструватимуться висновки оцінювача. Він вноситиме певні дані до звіту нотаріуса. Для звірки даних база буде відкрита безплатно. Єдина електронна база, запевняють у ФДМ, забезпечить прозорість і об’єктивність оцінки майна.
Її інформація відображатиме поточний індикативний рівень ринкової вартості майна, яку визначив оцінювач. Це убезпечить суб’єктів оціночної діяльності від складних ситуацій, коли один і той самий клієнт замовляє оцінку кільком фахівцям і вибирає ту, що найбільше подобається.
База убезпечить від маніпуляцій вартістю майна для оподаткування, тому що, зазвичай, для угоди про заставу майна робиться одна оцінка, для оподаткування — інша, і сума у звіті певного оцінювача вдвічі нижча. ФДМ матиме право затребувати звіт, коли він був виконаний для визначення бази для нарахування податків і зборів.
Оцінювач буде зобов’язаний надати звіт для проведення рецензування — в такому разі воно буде безплатним. На жаль, часто банківські установи виступають проти незалежної оцінки майна, намагаються самі визначити його вартість. Це призводить до поганих наслідків для них, бо не завжди оцінка застави є ефективною. Звідси багато нарікань на внутрішню експертизу банків, бо об’єктивність її дуже зменшилася. ФДМ, як і саморегуляторні організації оцінювачів, проти обмеження доступу суб’єктів оціночної діяльності до надання послуг фінустановам.
У законопроекті пропонується об’єднати в одному об’єкті регулювання всю нерухомість. Зокрема, вилучити із Закону «Про оцінку землі» норми, пов’язані з регулюванням експертної грошової оцінки земельної ділянки і включити ці норми до Закону «Про оцінку майна», але з певними ремарками. Оцінка нерухомості поширюватиметься не тільки на оцінку поліпшень земельної ділянки, а й на земельну ділянку, тобто на експертизу грошової оцінки землі.
Тож оцінювач зможе готувати один звіт про проведення оцінки, виділяючи, якщо в цьому є необхідність, вартість земельних поліпшень у вартості земельної ділянки. Тобто, не буде правового дуалізму, пов’язаного з тим, що якісь компанії оцінювали тільки земельні поліпшення, інші — лише земельну ділянку.
Такі новації зменшать витрати на оцінку майна, бо ринок конкурентний, на ньому працює 5,5 тис. кваліфікованих державних оцінювачів, майже 3 тис. компаній. Згідно з реєстром, 1348 — як оцінювачі землі, з них понад 70% мають сертифікати суб’єкта оціночної діяльності.
При об’єднанні оцінок збільшиться кількість пропозицій з оцінки землі. Матеріальні витрати суб’єктів оціночної діяльності зменшаться. Отже, у структурі собівартості надання послуг буде певна економія. У ФДМ очікують, що такі новації сприятимуть розширенню ринку оціночних послуг і дозволять надавати комплексні послуги.
Щоб на ринку не було хаосу після новацій, оцінювачі і суб’єкти оціночної діяльності, які мають спеціалізацію і не мають кваліфікаційних документів з оцінки землі, як і оцінювачі землі, в яких немає кваліфікації з оцінки нерухомості, протягом року зможуть працювати, як і раніше, в рамках наданих можливостей із кваліфікаційними документами, які у них є. Протягом року вони зможуть підвищити свою кваліфікацію за програмами, розробленими Спостережною радою з оціночної діяльності й отримати спеціальне свідоцтво. Через рік на ринку надаватимуть послуги фахівці, які матимуть нове кваліфікаційне свідоцтво оцінювача нерухомості чи кваліфікаційне свідоцтво оцінювача землі.
Важлива норма — захист економічної конкуренції. Законопроект забороняє встановлювати будь-які обмеження доступу суб’єкта оціночної діяльності на ринок оцінки майна, крім пов’язаних із державною таємницею. Ця норма стосується й НБУ, який суттєво обмежив доступ на ринок оцінки послуг для банків, запровадивши норму обов’язкової належності суб’єкта оціночної діяльності до статусу міжнародних компаній.
Таку вимогу НБУ у Фонді держмайна вважають дискримінаційною для оцінювачів майна і такою, що не відповідає чинному українському законодавству. Фінустановам варто переглянути своє ставлення до акредитації суб’єктів оціночної діяльності — чи потрібна вона там, де йдеться про масові види оцінки в регіонах, де банківські послуги мають швидко і якісно надаватись.
Важливою є й новела, в якій виписано механізм відкликання оцінювачем свого звіту для виправлення помилок, аби його не використали у тіньових схемах. Це дуже важливо для ринку.
Елла НОВАК
