Аналіз проводився за методологією «Українського кредитно-рейтингового агентства», що була розроблена з урахуванням міжнародної практики розкриття інформації і подібна до методології міжнародного рейтингового агентства Standard&Poor’s. Вона не змінюється протягом тривалого часу, зокрема й для того, аби забезпечити порівняння результатів із попереднім періодом, та враховує зростаючі запити користувачів дослідження банківської прозорості.
Експерти прискіпливо аналізували структуру власності й корпоративне управління, операційну діяльність і фінансову звітність, менеджмент і колегіальні органи фінустанов. За кожний із аналізованих критеріїв, залежно від якості розкриття інформації, присвоювали певну кількість балів. Якщо рівень прозорості кількох банків збігався, додатково аналізували суму балів кожного банку за найбільш важливими критеріями.
Експерти звертали особливу увагу на інформацію про структуру власності та взаємодію з пов’язаними компаніями, адже нещодавно було ухвалено закон про підвищення відповідальності банків за розкриття інформації про їхніх власників: закон розширив коло пов’язаних осіб і підвищив відповідальність за дії, що призводять до негативних наслідків для фінустанов. Зокрема, виведення банківських активів через пов’язаних осіб завдяки кредитним та іншим угодам. Такі схеми досить широко практикуються в нашій країні, зазначають експерти. Зафіксовано багато випадків, коли банки стають неплатоспроможними, виходять із ринку, стають підопічними Фонду гарантування вкладів фізосіб.
Фонд змушений виплачувати гроші вкладникам банків, при цьому не може витягнути з банківських активів серйозних ресурсів, аби повернути їх до бюджету. Це досить серйозна проблема, нею стурбований не тільки Нацбанк, а й МВФ, адже програма МВФ включає підтримку фінсектора України, частина його позики йде на зміцнення банківської системи, капіталізацію фінустанов. Тож МВФ хоче бути впевненим у тому, що будуть усунуті лазівки в українському законодавстві, які дозволяють власникам банків ховатися за номінальними власниками і уникати відповідальності при банкрутстві банку.
Позитив
Та є в Україні банки, які з року в рік повторюють високі результати розкриття інформації — понад 70%. Кращим серед банків за якістю розкриття інформації на сайті торік було визнано «Приватбанк». Рівень його прозорості сягнув 74,88%. Цей банк лідирував упродовж двох років, але позаторік опустився на четверте місце.
Другу сходинку в рейтингу посів «Перший Український Міжнародний Банк» (74,13% розкриття). ПУМП стабільно входить до трійки найбільш прозорих фінустанов. Позаторік був лідером.
На третє місце, як і позаторік, вийшов «ВТБ Банк». Завжди був близький до лідерів «Укргазбанк». Позаторік закріпився на другому місці, торік мав трохи гірші результати (68,25%), але всеодно вважається фінустановою з високим рівнем розкриття інформації.
Упритул наблизився до лідерів і банк «Київська Русь» — у нього на 7% зріс рівень розкриття інформації — до 68,25%. Раніше він не показував високих результатів, а нині вважається одним із найбільш розвинутих і відкритих. «Ощадбанк» додав 4% до своєї прозорості (49,50%).
А от у кінці списку — банки, в яких рівень розкриття банківської інформації критично низький. Фінустанови розкривають близько третини необхідної інформації й підкоряються лише обов’язковим вимогам НБУ, не поспішають ділитися додатковою інформацією, яка вкрай необхідна фахівцям.
Сайти банків-лідерів, крім обов’язкової для розкриття інформації, містять дані про пов’язані компанії та операції з ними, проміжну звітність, підготовлену за міжнародними стандартами фінзвітності, а також внутрішньобанківські документи (положення про корпоративне управління та колегіальні органи, політику управління ризиками та дивідендну політику).
Середній рівень розкриття банківської інформації становить 57,19% (проти 58,01% за результатами 2013-го). Це свідчить про те, що прозорість нашої банківської системи не досить висока за міжнародними стандартами. До цього часу в нашій країні не склалась якісна система розкриття банківської інформації, лише окремі фінустанови системно працюють над тим, аби зробити себе прозорими.
До того ж нині зупинилася тенденція поступового зростання прозорості вітчизняної банківської системи, яка тривала кілька останніх років. Максимальний рівень розкриття — 74,88% проти 77,13% за позаторішнім дослідженням, а мінімальний — 36,38% (раніше — 35,75%). Після 2008 року теж спостерігалося певне просідання у цій сфері. Криза призвела до того, що питання банківської прозорості відійшло на другий план, і прозорість системи впала.
Аби банки активніше ділились інформацією про себе, вони мають бути чимось вмотивовані. В іноземних фінустанов бізнес і без цього йде непогано, тож вони не надто прагнуть до відкритості. Їхня діяльність відповідає лише міжнародним вимогам. Після 2008-го багато українських банків втратили мотиви для розкриття інформації з точки зору залучення капіталу, бо ринки капіталу зникли.
Пріорітети
Традиційно на сайтах банків І-ІІ групи найбільш повно представлена інформація про структуру власності та корпоративне управління (середній рівень розкриття — 69,04% проти 70,04% за позаторішніми результатами). Банки добре розкривають інформацію за вимогами НБУ (фінансова звітність, дані про структуру власності), а також деталізують маркетингову інформацію (контактні дані точок продажу і опис пропонованих клієнтам продуктів і послуг). Середній рівень розкриття цих даних перевищує 90%.
Більшість банків публікує на своїх сайтах статути і непогано інформує про статутний капітал (середній показник — понад 70%), а також про проведені й плановані збори акціонерів, ухвалені на них рішення, про повноваження і персональний склад правління, спостережної ради.
Однак лише кожен третій банк (9 із 26) публікує на своєму сайті розгорнуту інформацію про пов’язані компанії, при цьому жодна фінустанова не готова публічно ділитися даними про операції з інсайдерами. Більшість обмежується заповненням стандартних форм НБУ, що стосуються операцій із пов’язаними особами, у річних звітах.
Експерти «Українського кредитно-рейтингового агентства» вважають, що очікувані зусилля НБУ з обмеження кредитування інсайдерів наштовхнуться на суттєві перепони у вигляді низької готовності банків розкривати дані про операції з пов’язаними особами.
Фінустанови-лідери розкривають проміжну звітність за міжнародними стандартами, що дозволяє більш чітко й оперативно слідкувати за змінами фінансового стану банку. Всі фінустанови щокварталу звітують за національними стандартами і щороку — за міжнародними.
Тінь
Традиційно низьким для України залишається рівень розкриття інформації про винагороду топ-менеджменту — в нашій країні не прийнято ділитися такими даними. Жоден із досліджуваних банків не наважується публікувати ці дані на своєму сайті і розповідає про це тільки у річному звіті. Часто банки не повідомляють про те, як управляють ризиками, як здійснюють дивідендну та облікову політику, як виплачують дивіденди, як функціонують внутрібанківські комітети.
Дуже рідко фінустанови розкривають інформацію про повну аудиторську звітність: лише сім банків із 26 викладають її на своїх сайтах, аби зацікавлені особи могли з нею ознайомитися. Цього недостатньо, адже аудиторська звітність — це перевірка третьою стороною інформації, що є важливим джерелом даних. Усього п’ять банків викладають на своїх сайтах квартальну чи піврічну фінансову звітність за міжнародними стандартами.
Дві третини фінустанов розкривають інформацію про присвоєння їм кредитних рейтингів від міжнародних та національних рейтингових агентств, але такі рейтинги мають супроводжуватися рейтинговими звітами. Лише один банк публікує повні рейтингові звіти на своєму сайті, аби зацікавлені спостерігачі могли ознайомитися з висновками, зробленими не аудитором, а незалежною третьою стороною — рейтинговим агентством.
Торік менш доступною стала інформація про стратегії і плани банківського розвитку. Це й не дивно, адже за нинішніх умов фінустановам непросто писати повноцінні стратегії, бо їм доводиться працювати у складному, агресивному середовищі. Лише один банк наприкінці минулого року опублікував повноцінну стратегію. На сайтах ще п’яти фінустанов можна знайти основні положення цих документів.
У решти окремі фрази про стратегії та плани зустрічаються в тексті річних звітів, та є й такі фінустанови, котрі взагалі не розкривають цієї інформації. У нинішніх умовах довготривала стратегія має мало сенсу, а от публічні плани розвитку дозволили б зробити висновок, як банк працюватиме у короткостроковій перспективі. Така інформація була б важливою для учасників фінансового ринку.
За стабільної економічної ситуації дослідження прозорості вітчизняних банків було б доречним і для фондового ринку, адже всі банки є відкритими акціонерними товариствами, їхні акції торгуються на фондовому ринку, перебувають у вільному обігу. Тож рівень розкриття банківської інформації є суттєвим елементом функціонування фондового ринку.
Інтерес
Дослідження, кажуть експерти, може бути цікавим для регуляторів ринку, в першу чергу для НБУ. Зараз, коли вітчизняна банківська система зазнає суттєвих змін, відбувається її переформатування, зникає велика кількість банків, до фінустанов будуть істотно змінені вимоги. Торік ЦБУ визнав неплатоспроможними 33 банки, в які Фондом гарантування вкладів фізосіб було введено тимчасову адміністрацію.
Зокрема, сім банків були визнані неплатоспроможними за відмивання грошей під прикриттям банківського бізнесу. Серед неплатоспроможних — «Дельтабанк», «Кредитпромбанк», «Мегабанк», «Профінбанк», «Імексбанк». Було вирішено питання про ліквідацію банків «Портофранко», «Аксіома», «Демарк», «Експобанк».
Девальвація гривні боляче вдарила по вітчизняній банківській системі. Основна причина її кризи — падіння капіталізації фінустанов унаслідок активного відпливу депозитів. Цей процес почався в лютому 2014-го і триває досі, українці вже забрали зі своїх рахунків понад 200 млрд грн. До того ж банки втратили великих корпоративних клієнтів, у них суттєво погіршився кредитний портфель через економічний спад, війну, випадання з економічного обігу великих регіонів і крупних промислових підприємств, неповернення кредитів.
За постійного коливання валютного курсу банкам складно виконувати свої зобов’язання перед регулятором, зокрема щодо переоцінки валютних резервів, яку треба робити щомісяця. Зміна курсу негативно впливає на фінансові результати, капіталізацію банків, а це, своєю чергою, позначається на виконанні основних економічних показників НБУ, яких фінустанови мають дотримуватись.
Водночас досвід банків-лідерів показує, що зусилля з підтримки досягнутого рівня прозорості є виправданими для того, щоб зміцнювати довіру вкладників та інвесторів в умовах нестабільної економічної ситуації. Експерти очікують, що регулювання банків, у тому числі й щодо розкриття ними інформації, буде більш жорстким, і це дасть новий поштовх до підвищення прозорості вітчизняної банківської системи.
Результати дослідження банківської прозорості будуть корисними для людей, які хочуть оволодіти елементами фінансової грамотності й проаналізувати ситуацію в банківській системі. Знадобиться дослідження й банківським клієнтам, зокрема юрособам, гроші яких не захищені в банках Фондом гарантування вкладів, на відміну від вкладів фізосіб.
Як зауважують експерти, рівень прозорості банку не свідчить про його фінансову надійність, клієнтоорієнтованість чи ділову репутацію — ці показники не корелюються між собою напряму. Експерти радять потенційним банківським клієнтам додатково проаналізувати баланс фінустанови, рішення, ухвалені на зборах акціонерів, зокрема про збільшення статутного капіталу.
«Українське кредитно-рейтингове агентство» планує продовжити практику щорічних досліджень прозорості банків, при цьому враховуватиме нові вимоги НБУ. Зокрема, модифікації методології включатимуть оцінку якості розкриття банками інформації про своїх кінцевих бенефіціаріїв, про участь у банківських фінансових групах, а також більш глибокий аналіз операцій із пов’язаними особами.
Такі дослідження подають фінустановам сигнал про те, яка інформація розкривається ними погано і яку б хотіли бачити учасники фінансового ринку. Після публікації досліджень банки цікавляться тим, що можуть змінити на краще у своїх звітах, аби завоювати довіру потенційних клієнтів.
Елла НОВАК
