Екологія
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Вересень 28, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Середа, 20 Серпень 2014 23:15

Кременчужани не хочуть дихати отруйним повітрям

Rate this item
(1 Vote)

Амбіційні плани власників швейцарської компанії Ferrexpo, які планують створити поблизу промислового Кременчука ще один потужний гірничорудний район, підштовхують кременчужан до думки, що їхнє 230-тисячне місто остаточно опиниться в межах території екологічного лиха. Адже поруч із поселенням на повну потужність десятки років працюють Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, нафтопереробний завод «Укртатнафти», а тепер розробляють ще два кар’єри та посиленими темпами зводять сталеливарний завод «Ворскласталь». 

Бізнес і екологія: кого принесуть у жертву?

Нині у другому за промисловим потенціалом місті Полтавщини триває збір підписів проти нового монстра — гірничорудного району, який, на погляд кременчужан, не тільки скалічить долі тисяч жителів сіл, котрих відселять із місця розбудови промислового гіганта, а й завдасть непоправної шкоди екології регіону.
Уперше про будівництво нового ГЗК на землях Кременчуцького і сусіднього з ним Козельщинського районів заговорили кілька років тому. Поблизу наддніпрянського міста, якщо ці плани таки втілять у життя, з’являться на додаток до Полтавського ГЗК ще два гірничопереробних комбінати. Зокрема, ПАТ «Єристівський ГЗК», ТОВ «Біланівський ГЗК», новий металургійний завод «Ворскласталь», ТОВ «Кременчуцька когенераційна компанія», шахти Галещинського родовища.
Причому на Єристівському ГЗК уже почали розробляти кар’єри, які можуть стати незагойними ранами на тілі Землі. Приміром, глибина лише Біланівського ГЗК сягне 600–700 метрів. А для того, щоб реалізувати плани створення цих великих підприємств, доведеться з місць їхнього будівництва відселити жителів 14 сіл — разом понад тисячу садиб.
Можливе сусідство з новими промисловими гігантами стривожило кременчужан. Як тих, хто через непомірні апетити власників нових кар’єрів вимушений буде залишити насиджені місця, де оселилися ще за дідів-прадідів, так і тих, котрих лякає перспектива жити в екологічно небезпечному регіоні. А в тому, що Кременчук та навколишні райони остаточно перетворяться на такі, там майже ніхто не має сумніву.
Люди ще недавно виступали проти отруєння ставком-випарником Кременчуцького нафтоперегінного заводу ґрунтових вод, що призвело до того, що роками поспіль у кількох селах Дмитрівської сільради їхні жителі вимушені пити привозну воду. Оскільки в колодязях вона стала непридатною через те, що в ґрунтові води свого часу просочилися стоки ставка-випарника НПЗ і геть занапастили їх.
Правда, згодом завод таки вирішив цю проблему і тепер, як запевняють на підприємстві, стоки зі ставка більше не потрапляють до ґрунтових вод. Проте біди місцевих на цьому не скінчилися: сільрада віддала 44 га під будівництво Біланівського ГЗК, кар’єр якого вже почали копати попри те, що сходка жителів не дала на це згоди.
Занепокоєння кременчужан та місцевих екологів, схоже, не дуже хвилюють тих, хто заходився ідеєю будівництва нового потужного гірничорудного району. До того ж без проведення незалежних екологічних експертиз та погоджень з місцевим населенням. Принаймні, так заявляють ті, хто сьогодні став на захист права на безпечне життя кременчужан.
Боротьба за це вже перейшла від традиційного листування, коли громадські активісти вимагали від посадовців ознайомити кременчужан із висновками екологічної експертизи щодо можливих наслідків для природи та людей будівництва промислових гігантів, до відвертого силового протистояння.
Зокрема, в Кременчуцькому районі жителі приречених до знесення сіл як один стали на захист своїх садиб і рішуче сказали «Ні!» намірам влади підіграти олігархам із Ferrexpo, вимагаючи від депутатів Кременчуцької райради не затверджувати «Схеми планування території Кременчуцького району». Нею передбачається узаконити передачу земель — 18 тисяч га, що становлять п’яту частину Кременчуцького району, для Біланівського родовища.
Коли мітинги протесту ні до чого не привели, селяни наважилися на крайній крок: у середині березня 2013 року кілька десятків мітингувальників увірвалися до зали райради, де мали затвердити «Схему», і заблокували роботу депутатів, змусивши їх зняти з порядку денного розгляд питання, в результаті якого їх масово почнуть виселяти з рідних хат.
На захист прав жителів Кременчуцького району стали кілька народних депутатів, обраних від регіону. Вони наполягають на проведенні комплексної екологічної експертизи схем планування району із дотриманням Конвенції про доступ до інформації та участі громадськості в обговоренні.
Крім того, нардепи організували у своїх громадських приймальнях у Кременчуку збирання підписів проти будівництва в регіоні гірничо-збагачувального комбінату. Щодня свої підписи під вимогою зупинити будівництво ставлять до двохсот городян.
У Кременчуці нині навіть згадали висновки радянських учених, котрі ще в 70-х роках стверджували, що поклади залізистих кварцитів Біланівського родовища радіоактивні. Тоді заговорили про європейського рівня екологічну катастрофу — звісно, якщо будівництво нового ГЗК таки почнуть. Однак тоді розум переміг і проект відклали. Утім, як з’ясувалося, до тих часів, коли прагнення надприбутків переважило здоровий глузд.

Багаті теж плачуть
Дивно, але нерайдужна перспектива отримати поблизу Кременчука ще одного промислового монстра у вигляді потужного гірничорудного району об’єднало в боротьбі проти цих намірів як простих кременчужан, так і представників тамтешньої бізнес-еліти. Зокрема, проти будівництва нових ГЗК виступило керівництво ПАТ «Укртатнафта», чий Кременчуцький нафтопереробний завод виробляє третину всіх нафтопродуктів в Україні.
Як стало відомо, нафтопереробники стурбовані можливим сусідством із Біланівським ГЗК. І не з міркувань конкуренції, а через долю самого НПЗ. «Укртатнафта» зараз наполягає на повторній екологічній експертизі «Схеми планування території Кременчуцького району». Така вимога озвучена 7 березня 2013 року в заяві прес-служби підприємства, де йдеться про ставлення його керівництва до планів групи Ferrexpo побудувати Біланівський ГЗК.
«Що стосується самої «Укртатнафти», то підприємство фактично опинилося в заручниках «грандіозних» планів групи Ferrexpo, оскільки безпосередньо поблизу від ставка-випарника ПАТ передбачено будівництво кар’єра. Ставок-випарник ПАТ «Укртатнафта» — це штучна водойма (площею 300 га. — Авт.), яка є кінцевою ланкою біологічної очистки та частиною екосистеми регіону. Функціонування ставка-випарника — необхідна умова для стабільної і безпечної роботи Кременчуцького НПЗ, тому його ліквідація незаперечно призведе до зупинки підприємства».
Як інформують речники НПЗ, ще 2011 року «Укртатнафта» замовила прогноз розвитку гідрогеологічної обстановки в зоні розміщення ставка-випарника у зв’язку з тим, що поблизу нього планують будівництво Біланівського ГЗК. Згідно з висновками вчених при будівництві кар’єрів відбувається зміна гідрогеологічних умов у районі розташування ставка-випарника, що спричинить збільшення фільтрації нечищених стоків у ґрунтові води. Тобто природне самоочищення не зможе виконувати свої функції. Як наслідок — збільшення їхнього забруднення та порушення відновлюваної екосистеми.
Отже, стверджують учені, розміщення кар’єру Біланівського ГЗК у безпосередній близькості від ставка-випарника ПАТ «Укртатнафта» погіршить екологічну обстановку в регіоні і зведе нанівець усі багатомільйонні екологічні заходи, які всі ці роки проводило підприємство.
З урахуванням викладеного в «Укртатнафті» вважають, що «розроблена з подачі Ferrexpo «Схема планування території Кременчуцького району Полтавської області» має низку принципових недоліків, котрі роблять неможливою одночасну експлуатацію Кременчуцького НПЗ і Біланівського ГЗК». З огляду на це на підприємстві наполягають на проведенні повторної екологічної експертизи даного проекту.
Більш того, на підприємстві відверто визнають, що «Схема планування території Кременчуцького району Полтавської області» фактично є схемою розвитку Біланівського ГЗК і абсолютно не враховує інтересів жителів Кременчуцького району і міста». Іншими словами, роблять висновки переробники нафти, якщо до їхньої думки влада не дослухається, то доведеться або закривати нафтопереробний завод, або забруднювати річки Дніпро і Псел.

Регіональна влада: обидві сторони по-своєму праві...
Якщо протести жителів Кременчука і Кременчуцького району проти будівництва нового гірничорудного комплексу і відселення жителів не дуже стимулюють місцеву владу безпристрасно розібратися в ситуації, то заяву іншого промислового гіганта ігнорувати вона не може. Кременчуцький НПЗ був і досі лишається головним наповнювачем бюджету як області, так і Кременчука. І будь-який збій у його роботі негайно позначається на показниках, за якими в Києві оцінюють ефективність роботи влади Полтавщини.
Звісно, після таких скандальних заяв щодо загрози екології регіону з боку нового гірничорудного району місцева влада вже не може робити вигляд, що нічого не відбувається. Хочеш чи ні, а офіційну позицію доводиться оприлюднювати. Голова Полтавської ОДА Олександр Удовіченко зробив це на своїй прес-конференції, яку проводив наприкінці березня 2013 року в Полтаві з нагоди триріччя свого перебування на посаді глави регіону, назвавши будівництво Біланівського ГЗК перспективою завтрашнього дня:
— Ми будемо наполегливо і конструктивно рухатися далі в цьому напрямку, — заявив керманич Полтавщини. — ГЗК — це завтрашня перспектива. В плані екології необхідно зробити все можливе, щоб підприємство не наробило шкоди...
Деталізував точку зору свого патрона на проблему заступник голови Полтавської ОДА Борис Галушко, котрий повідомив журналістам, що Біланівський ГЗК уже має низку висновків та дозволів щодо своєї роботи. Приміром, він отримав в Держуправлінні охорони навколишнього середовища на Полтавщині позитивний висновок комплексної державної експертизи ДП «Укрдержбудекспертиза» 2010 року.
Зокрема, підприємству дозволено розміщення відходів у 2013 році і одержано також ліміт на їхнє утворення. Разом із тим він визнав, що питання будівництва Біланівського ГЗК потребує додаткового широкого обговорення з громадськістю, оскільки такі доленосні рішення не можуть ухвалюватися без урахування думки тих, хто житиме поряд із кар’єром.
Власний погляд щодо будівництва Біланівського ГЗК висловив журналістам і кременчуцький міський голова Олег Бабаєв. Можливо, тому, що його обирають на цю посаду кременчужани, а не призначають зі столиці урядовці, мер виявився більш поміркованим у своїх висновках. Він зізнався, що не знайомився детально зі «Схемою розвитку Кременчуцького району», якою передбачено будівництво ГЗК. Але виступить проти його спорудження, якщо Біланівський ГЗК вплине на роботу нафтопереробного заводу. Втім, Олег Бабаєв припускає, що до цього справа не дійде, бо державницька політика візьме гору над бізнесовими амбіціями. Хоча, не приховував мер, він завжди виступав за створення нових робочих місць для кременчужан.

Замість епілогу
Поки у владних кабінетах виробляють позицію та формують думки щодо ситуації з появою нового гірничорудного монстра на Полтавщині, роботи на землях, відведених під кар’єри, тривають. Голоси стосовно того, що поява третього за рахунком ГЗК поблизу Кременчука несе колосальну загрозу екології, нині не почуті посадовцями.
А от у «холопів чуби вже тріщать». Як розповідають журналістам жителі села Дмитрівка, земельні акти на землю їм виготовили ще в листопаді 2011 року, але на руки не видали. Зберігають ці документи під сімома замками в сільраді, куди запрошують селян і вручають теки з документацією на продаж земельних паїв за однаковою ціною — 60000 гривень. Причому незалежно від експертної оцінки. Як не важко догадатися, землю у пайовиків скуповує Біланівський ГЗК, стверджують дмитрівці.
Що далі? Напевне спрогнозувати важко. Відомо лише, що група народних депутатів звернулася до Верховної Ради з проханням взяти під контроль ситуацію зі спорудженням у Кременчуцькому районі Біланівського ГЗК і ухвалити рішення про проведення з цього питання там місцевого референдуму.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава 

 

 

 

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».