Екологія
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Сiчень 27, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 28 Серпень 2015 12:36

Як закладали екологічну бомбу під місто на Ворсклі

Rate this item
(1 Vote)

Чи за­мис­люю­ть­ся жи­те­лі ве­ли­ких ук­ра­їн­ських міст над тим, ку­ди ко­му­наль­ни­ки зво­зять вміст сміт­тє­вих ба­ків, ус­та­нов­ле­них в їх­ніх дво­рах? Нав­ряд чи: біль­шість із нас звич­но ви­ки­да­ють у них па­ке­ти зі сміт­тям і да­лі не пе­ре­ймаю­ть­ся цим пи­тан­ням. Справ­ді, чи вар­то су­ши­ти го­ло­ву над тим, за що за­пла­че­но з влас­но­го га­ман­ця і чим ма­ють за­йма­ти­ся ін­ші? У Пол­та­ві так са­мо біль­шість міс­тян звич­но див­лять­ся у слід сміт­тє­во­зам, що ви­їжд­жа­ють з їх­ніх дво­рів: ве­зуть, то хай со­бі й ве­зуть. За ви­нят­ком хі­ба жи­те­лів Ле­нін­сько­го райо­ну, який ме­жує з місь­ким сміт­тє­зва­ли­щем...

Пей­заж із гі­гант­ським сміт­ни­ком
І хоча воно офіційно розташоване на території Полтавського району, за більш ніж півстоліття свого існування цей гігантський смітник розрісся настільки, що за погожої днини його вже можуть бачити жильці окраїнних багатоповерхівок, і коли з боку звалища вітер дме на місто, не лише бачити, а й відчувати його сморід.
Ще у гіршому становищі перебувають жителі приміського селища Макухівка, поряд з яким, власне, і розташоване міське сміттєзвалище. Дощенту розбитою дорогою повз це село безперервно курсують сміттєвози та вантажівки, наповнюючи відходами з обласного центру давно переповнене звалище. Подекуди воно наблизилося у своїх нинішніх межах до найближчих сільських хат за 200–300 метрів.
Неважко уявити, як подібне сусідство отруює, в буквальному сенсі, життя селян. Узимку, коли морози намертво сковують гори сміття, дихати свіжим повітрям там ще можна. А от улітку, коли 40-градусна спека розігріває все навколо, а вітерець дме на село з боку смітника, життя макухівців стає по-справжньому нестерпним. Додайте до цього й безрадісний місцевий «пейзаж», який увесь час муляє очі селянам шматками поліетиленових пакетів, котрі розлітаються на всі боки зі звалища, «прикрашаючи» гілля дерев.
У селі місцеві вже давно не п’ють воду з колодязів, аналізи якої показують, що рідина містить майже всі елементи таблиці Менделєєва. Не напоюють нею і худобу та птицю, не ризикують поливати городи та садки. Якщо в цеберко набрати з криниці води — через півгодини її дно на палець вкриється жовтим осадом.
Ще 2005 року санепідемстанція винесла вердикт про закриття міського сміттєзвалища, бо його подальше існування загрожувало екологічною катастрофою. Утім, жодних практичних дій грізна постанова епідеміологів не мала, і десятки тонн відходів, як і раніше, продовжують щодня звозити на звалище з майже 300-тисячного міста. І так уже близько 60 років поспіль. Нині територія сміттєзвалища розрослася до 17 га. І воно, визнають на всіх рівнях, перетворилося на величезний розплідник інфекції та своєрідну бомбу уповільненої дії, яка може будь-якого дня спровокувати екологічне лихо просто край обласного центру.
Жителі Макухівки, втомлені небезпечним сусідством, раз у раз вдаються до акцій протесту, намагаючись привернути увагу полтавської влади до цієї проблеми. Навіть перекривають під’їзну дорогу до звалища, але після переговорів з міською та районною владою пікет знімають, вкотре повіривши улесливим обіцянкам чиновників зарадити справі. Проте все триває, як і раніше...
Полтавська міська влада, у свою чергу, теж періодично демонструє готовність вирішити проблему «свого» сміттєзвалища. Ще кілька років тому чиновники міськради плекали ідею засипане непотребом «понад вінця» звалище законсервувати, а сміття з обласного центру звозити на новий майданчик. Знову-таки поблизу Макухівки. Навіть почали перемовини із сільрадою про виділення землі. Після рішучих акцій протесту тамтешніх жителів, котрі не захотіли мати поряд із селом ще один смітник, від цієї ідеї відмовилися і заговорили вже про будівництво поблизу Полтави сміттєпереробного заводу.
Тодішній Полтавський міський голова Андрій Матковський 2009 року навіть почав активні перемовини з австрійцями про будівництво такого заводу. Представники закордонної фірми приїздили до Полтави і на місці вивчали ситуацію. Але, як у нас заведено, у справу втрутилася політика, відсунувши на другий план прагматизм. 2010 року, коли відбулися чергові місцеві вибори, і до керівництва обласним центром прийшли представники іншої політсили, про питання будівництва сміттєпереробного заводу вже не говорили. А незабаром його й узагалі зняли з порядку денного, забувши про австрійців з їхнім проектом. Громадські активісти з Полтави та Макухівки й надалі періодично порушували питання сміттєзвалища, але не більше того.
Міську владу, яку очолив нинішній градоначальник Полтави Олександр Мамай, схоже, цілком влаштовує ситуація, котра склалася щодо сміттєзвалища. За майже п’ять років, відколи у кабінетах міськради зручно влаштувалися чиновники його команди, до вирішення проблеми міського смітника не наблизилися ані на крок. Величезний розплідник зарази й надалі маячить на видноколі край міста, душить смородом жителів Макухівки, отруює навколишнє середовище та місцеві річки.

 

Від по­ба­че­но­го жахну­ли­ся
Така передісторія проблеми міського сміттєзвалища. А що зараз там коїться і чому міська влада досі не поспішає вирішувати питання побудови сміттєпереробного заводу? У пошуках відповіді на сміттєзвалище днями вирушили голови Полтавської обласної ради Петро Ворона та Полтавської районної ради Василь Степенко. Побачене там настільки вразило посадовців, що їм навіть важко було добирати слова, щоб поділитися враженнями з кореспондентом «ДУ» від своєї поїздки. Зокрема, В. Степенко не приховував свого обурення ситуацією, яка склалася в Макухівці, — селі, поряд з яким насипано гігантський смітник і котре адміністративно належить до території Полтавського району, та порядками, що панують на самому сміттєзвалищі. А вони там такі, що навіть чиновників доволі високого рангу, якими є голови облради та райради, охоронці не одразу допустили на територію сміттєзвалища.
За словами В. Степенка, там справді є що охороняти та ховати від сторонніх очей, бо звалище — справжній клондайк для підприємливих людей, які сповна використовують дешеву працю інших людей для сортування сміття вручну. «Процес» організовано так вправно, дивується голова райради, що на його очах сміття, яке розвантажив черговий сміттєвоз, кілька чоловіків, дуже схожих на безхатченків, відсортували буквально за 10-15 хвилин, вправно розклавши на окремі купки склотару, пластик, папір, ганчір’я тощо. Сортування непотребу, який десятками машин безперервно звозять до міського сміттєзвалища, настільки добре налагоджено, що сортувальникам нема часу на перепочинок.
«У халабуді, де проживають ті, хто сортує сміття, ми побачили прикутого ланцюгом до ліжка чоловіка, — ділився враженнями від відвідування міського смітника В. Степенко. — Один із чоловіків, очевидно старший, пояснив нам, що той не виконав денного завдання і покараний».
Голова Полтавської райради, за його словами, вже не вперше стикається з проблемою давно переповненого міського сміттєзвалища. Питання пошуку майданчика для нового сміттєзвалища стоїть уже давно, але в практичну площину так і не перейшло, констатує В. Степенко. Навіть уже виділяли вісім га землі в тому районі, але полтавська міська влада не виконала соціальних зобов’язань перед жителями Макухівки, і сільрада не погодила проект про відведення землі. З кожним днем ситуація лише загострюється, вважає посадовець. Однак міська влада вперто не бажає зараджувати справі.
«Іншого шляху, ніж негайне вирішення цього питання, немає! Ми приречені його вирішувати! 55 років існує це звалище, яке переповнене на 10–15 або, кажуть, навіть на 20%, — констатує В. Степенко. — А коли ми разом з П. Вороною там побували, очільник облради взявся за голову і сказав, що ніколи не думав, що ситуація настільки вийшла з-під контролю. А щоб справа зрушила з місця, потрібна одна умова — аби в цьому була зацікавлена полтавська міська влада. Вона сьогодні, на жаль, ніякої участі не бере і абсолютно не зацікавлена у справі. Там є сільська рада, є Полтавська міськрада — от вони між собою і повинні все це вирішити. По-іншому виправити ситуацію не можна».

 

Вла­да без вла­ди...
Розмова журналіста з В. Степенком сталася в день, коли в Полтавській ОДА проводили екстрену нараду з питання сміттєзвалища для обласного центру. У кабінеті першого заступника глави Полтавської ОДА Андрія Пісоцького зібралися не лише чиновники, які відповідають за комунальне господарство регіону, а й громадські активісти та екологи, в тому числі — і з багатостраждальної Макухівки. Усі, кого запросили і хто прийшов із власної ініціативи, вболіваючи за вирішення проблеми. Крім представників Полтавської міськради.
Як з’ясувалося, з невідомих причин запрошення на нараду з такого надважливого для обласного центру питання проігнорувало все керівництво Полтавської міськради. У відповідь на такий демарш А. Пісоцький заявив: якщо міська влада на чолі з О. Мамаєм і далі бойкотуватиме проблему сміттєзвалища, він звертатиметься до правоохоронних органів.
Учасники дискусії на засіданні у першого заступника голови Полтавської ОДА висловили спільну думку, що сьогодні мову необхідно вести не про реанімацію давно переповненого сміттєзвалища чи його «модернізацію», а про будівництво під Полтавою сучасного сміттєпереробного заводу. Лише цей варіант гарантуватиме безпечну і повну утилізацію сміття, не дозволить надалі забруднювати землю та повітря і набагато років наперед вирішить проблему з вивезенням сміття з обласного центру. Правда, без зацікавленості міської влади годі й говорити про такий завод, констатували учасники наради.
Присутній на нараді директор міського сміттєзвалища Микола Костенко перетворився на об’єкт нищівної критики учасників наради, особливо громадських активістів з Макухівки. Ті розповіли про криміногенну обстановку навколо свого села, яка стрімко погіршується, через те, що сміттєзвалище намагаються взяти під контроль кримінальні структури. Факт поширення в селі захворювань, зокрема на туберкульоз та онкохвороби, селяни пов’язують із тим, що на звалищі отаборилися бомжі та працюють «за пляшку горілки» асоціальні елементи, які у вільний час тиняються селом.
Як і прогнозували громадські активісти, нарада у першого заступника голови Полтавської ОДА скінчилася безрезультатно. Учасники вкотре «випустили пару», констатували кричущу проблему щодо міського сміттєзвалища, наголосили на необхідності будівництва під Полтавою сміттєпереробного заводу тощо. Утім, погодилися учасники наради, всі ці плани і надалі залишаться на папері, допоки питанням безпосередньо не перейметься міська влада. А вона, з огляду на відсутність її представників на нараді, повз вуха пропускає волання містян, котрі стурбовані екологічною ситуацією, що погіршується через сусідство обласного центру з гігантським смітником. Тож Полтава й надалі залишається під загрозою екологічного лиха та, в разі протестів жителів Макухівки, захаращення сміттям міських вулиць.
Після закінчення наради її учасники ділилися думками щодо проблеми в неофіційній обстановці. Їхні думки здаються слушними. Зокрема, про те, що для будівництва сміттєпереробного заводу під Полтавою можуть і не знайти інвесторів, адже їм потрібні гарантії того, що завод буде забезпечений сировиною — сміттям не менш ніж на п’ятдесят років наперед. А з урахуванням того, що непотріб, який звозять з міста на звалище, там перебирають «до останнього цвяха», інвесторам немає сенсу його переробляти, адже зиску від вже попередньо відсортованого сміття вони не отримають. У такому разі може статися, що сміття доведеться... збагачувати. Як у кар’єрах, де добувають залізну руду. Правда, В. Степенко таких думок не поділяє і вважає, що вже звезеного сміття на звалищі для роботи заводу вистачить мінімум на два десятки років. А що далі?
Але головне, через що не вирішується проблема із сміттєзвалищем для обласного центру, вважають громадські активісти, так це те, що до влади в нас приходять тимчасові керманичі та недержавні люди, котрі отримують керівні крісла не за свої професійні якості та управлінський досвід, а за квотою «своїх» політичних сил, в інтересах яких діють і надалі. Управлінський вік таких керманичів, зазвичай, короткий: рік-два на посаді, після чого поступаються місцем іншим. Тому стратегічні питання, приміром, у житлово-господарському секторі в регіоні, не вирішуються роками, адже перспектив розвитку територій своїх регіонів такі керівники не бачать, тож не хочуть обтяжувати себе вирішенням марудних господарських питань, які болять простим українцям.
До того ж, нарікали активісти, влада в нас — без влади. Практично всі, хто представляв на нараді органи влади, не мали повноважень вирішувати питання міського сміттєзвалища. Обласна влада в особі першого заступника голови Полтавської ОДА, який, до речі, сам погано орієнтувався в проблемі міського сміттєзвалища, бо на посаді всього кілька місяців, не має повноважень диктувати міському голові, що тому робити. Тим більше, без певних владних повноважень існує департамент ОДА з питань ЖКГ. Усі господарчі питання на своїх територіях вирішують не обласні структури, а органи місцевого самоврядування. Як саме — можна переконатися на прикладі багаторічної тяганини із розв’язанням проблеми з міським сміттєзвалищем, яке насувається на Полтаву...
Олек­сандр БРУ­СЕН­СЬКИЙ,
м. Пол­та­ва
Фо­то ав­то­ра

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».