Екологізація розвитку транспортної інфіраструктури
Перший пріоритет і за структурою підпріоритетів, і за наповненістю в Плані дій Європейської стратегії розвитку Дунайського регіону (ПД ЄСРДР) є одним із важливих у стратегії. Це випливає з основної ідеї Дунайської стратегії — гуртування країн, регіонів і людей за спільними інтересами, що неможливо без вільного руху пасажирів, вантажів, енергоносіїв, інформації тощо.
Бюджетами структурних фондів ЄС на 2007–2013 роки були передбачені витрати на транспортні системи в Дунайському басейні загалом на суму 24,8 млрд євро, в тому числі на автошляхи і шосе — 13,5 млрд євро, на залізниці — 8,5 млрд євро, на порти і водні сполучення — 0,7 млрд євро, на мультимодальні вузли — 0,5 млрд євро, на аеропорти — 0,2 млрд євро, на інші — 1,4 млрд євро.
Водночас кардинальна зміна мобільності людських і матеріально-енергетичних потоків та відповідних просторових можливостей територій у Дунайському басейні матиме найбільший вплив на всі компоненти довкілля, рівень техногенно-екологічної безпеки та соціально-економічного сталого розвитку регіону в цілому. Мобільність Дунайського регіону виходить за питання технічних рамок та інфраструктури. Вона включає в себе організаційні проблеми, відповідність попиту на транспортні послуги сезонним та добовим циклам інтенсивності транспортного руху, просторове планування, стиль життя, інновації тощо.
План дій Дунайської стратегії торкається практично всіх видів транспорту, виділяючи певні загальнорегіональні пріоритети для кожного виду транспорту. Загальновідомо, що внутрішній водний транспорт має відносно низький вплив на навколишнє природне середовище. Разом із каналом Майн-Дунай Рейн та Дунай безпосередньо сполучають одинадцять країн від Північного моря до Чорного моря протягом 3500 км.
Утім, вантажопотік по Дунаю становить лише 10–20% вантажопотоку по Рейну. В регіоні є велика нестача транскордонних автотранспортних та залізничних сполучень. Сучасні підходи до формування мультимодальної системи транспортування вантажів вимагають укладення загальної для всіх видів транспорту угоди щодо єдиної всеохоплюючої та сталої транспортної системи регіону.
Мультимодальним центрам, що важливо для Українського Придунав’я, слід відігравати більш істотну роль не лише в контексті транспортної доступності, але й як оптимальним місцям для концентрації бізнесу та промисловості.
Мобільність також напряму пов’язана з іншими ключовими секторами, такими як охорона навколишнього природного середовища та сталий соціально-економічний розвиток. Європейський Союз переслідує мету зміни транспорту в бік до менш енерговитратного, чистого і безпечнішого. В основі розвитку водного транспорту залишається Європейська угода про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення (СМВП), Європейський план дій для внутрішнього водного транспорту («Наяда»).
Дунай є головною водною артерією Європи, що має великий транспортний потенціал, який поєднує економіку 19 країн басейну. Цей потенціал вимагає подальшого освоєння сучасної європейської транспортної стратегії шляхом зосередження на розвитку судноплавства, створення нових гідротехнічних споруджень, нових штучних водних шляхів. Європейський Союз планує підтримати цей процес, забезпечуючи істотне фінансування внутрішнього водного транспорту (ВВТ) у межах структури Трансєвропейських транспортних мереж і Програми «Наяда».
Починаючи з 2004 року загальний обсяг засобів на реалізацію цих програм становив майже 5 мільярдів євро. З 2007-го по 2013 роки Європейська комісія планувала збільшити підтримку бюджету цих програм до 20,35 мільярда євро. Концепція Трансєвропейської транспортної мережі висунула керівні принципи розбудови транспортної системи, розглядаючи Дунай і «Панєвропейський транспортний коридор VII» як «основу забезпечення зв’язку Захід — Схід разом із Рейном, що забезпечує зв’язок між Північним і Чорним морями».

Транспортна політика ЄС – екологічна складова 
Відповідно до рішення Європейського парламенту та Ради Європи № 661/2010/EU від 7 липня 2010 року щодо розвитку Трансєвропейської транспортної мережі (ТЕN-T) встановлення і розвиток Трансєвропейської транспортної мережі (TEN-T) сприятиме досягненню головних завдань Євросоюзу, як, наприклад, легке функціонування внутрішнього ринку і зміцнення економічної і соціальної взаємодії. Встановлення і розвиток Трансєвропейської транспортної мережі всюди на території ЄС також мають специфічні завдання гарантування підтримки рухливості осіб і товарів за кращих можливих соціальних, екологічних і безпечних умов і об’єднання всіх видів транспорту, беручи до уваги їхні відносні переваги.
Вимоги екологічного захисту мають бути інтегровані у визначенні і виконанні політики ЄС у сфері TEN-T відповідно до статті 11 Договору про Євросоюз. Це вимагає просування як пріоритет транспортної інфраструктури, що заподіює менший вплив на навколишнє природне середовище, а саме залізницю, морські перевезення та внутрішній водний транспорт.
Мобільність є ключем до якості життя і життєво важлива для конкурентоспроможності ЄС. Але мобільність також вимагає витрат на суспільство через вплив, що вона чинить. Стала мобільність, тобто зменшення шкідливого впливу мобільності, перебуває в центрі транспортної політики ЄС.
Стаття 8 «Керівництва щодо TEN-T» передбачає, що охорона навколишнього середовища має бути прийнята до уваги держав-членів за допомогою проведення ОВНС (для планів і програм) та стратегічної екологічної оцінки (для планів і програм), а також за рахунок застосування Директив щодо навколишнього середовища, в тому числі Водної рамкової директиви.
Рамкова Директива ЄС в галузі водної політики 2000/60/EC є найбільш важливим документом щодо захисту поверхневих і ґрунтових вод. Ця Директива містить вимогу про розробку першого плану управління річковим басейном для всього Дунайського басейну. Даний процес, що включає участь 13 держав Дунайського басейну, в тому числі держав, що не є членами ЄС, координується Міжнародною комісією із захисту річки Дунай.
Перший етап — складання аналізу стану Дунайського басейну — вже завершено. Повинні бути досягнуті основні екологічні цілі Директиви, якими серед інших є: добрий екологічний та добрий хімічний статус поверхневих водних об’єктів у загальному розумінні або добрий екологічний потенціал і добрий хімічний статус в особливих випадках, пов’язаних з істотно зміненими і штучними водними об’єктами. Такі цілі будуть досягнуті за допомогою виконання програм заходів, які стосуються, зокрема, гідроморфологічних змін, викликаних судноплавством.

Транспортна політика України та ЄС
Транспортна політика будь-якої держави визначає найважливіші напрямки розвитку транспорту і його інфраструктури водночас і в сучасних умовах, і в перспективі. Основу такої політики мають становити пріоритети в створенні належних умов для задоволення суспільних пореб у перевезеннях пасажирів і вантажів.
У транспортній політиці необхідно всебічно й повно враховувати ту обставину, що суспільна потреба в перевезеннях може задовольнятися за допомогою різних відомих транспортних засобів: наземних, водних, повітряних. Однак технічний стан більшості з них не відповідає вимогам екологічної безпеки.
Європейську угоду про міжнародне перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами (ВОПОГ) було ухвалено для підвищення безпеки міжнародних перевезень небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами, для ефективного сприяння охороні навколишнього середовища за допомогою запобігання забрудненню внаслідок аварій і подій під час таких перевезень, для полегшення транспортних операцій і для сприяння розвитку міжнародної торгівлі.
Документи, що додаються до Угоди, містять положення, що стосуються небезпечних речовин і виробів, перевезення їх в упаковках або навалом/насипом на борту суден внутрішнього плавання або танкерами, а також положення, що стосуються будівництва та експлуатації таких суден. У них також установлені вимоги та процедури щодо огляду, видачі свідоцтв про допущення, визнання класифікаційних товариств, відступів, контролю, підготовки і приймання іспитів у експертів.
Розвиток екологічно чистих видів транспорту, його екологізація повинні стати головним пріоритетом у транспортній політиці. На жаль, у транспортній політиці України в сучасних умовах переважають економічні й господарські пріоритети. Проте Закон України «Про транспорт» виділяє серед інших завдань і охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.
Екологічні пріоритети в транспортній політиці досить конкретні й виражені в Комплексній програмі утвердження України як транзитної держави та в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» і Законі України «Про охорону атмосферного повітря», де деталізовано екологічні вимоги до транспортної сфери.
Відповідно до їхніх положень для кожного типу пересувних джерел, які експлуатуються на території України, установлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах і впливу фізичних факторів цих джерел, які розробляються з урахуванням сучасних технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівнів впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів і економічної доцільності.
З метою зменшення забруднення атмосферного повітря транспортними й іншими пересувними засобами й установками, а також впливу пов’язаних із ними фізичних факторів мають здійснюватися розробка й виконання комплексу заходів зі зниження викидів, знешкодження шкідливих речовин і зменшення фізичного впливу під час проектування, виробництва, експлуатації та ремонту транспортних й інших пересувних засобів та установок; переведення транспортних й інших пересувних засобів та установок на менш токсичні види палива; удосконалення технологій транспортування та зберігання палива; забезпечення сталого контролю якості палива на нафтопереробних підприємствах і автозаправних станціях; впровадження та удосконалювання діяльності контрольно-регулювальних і діагностичних пунктів і комплексних систем перевірки нормативів екологічної безпеки транспортних та інших пересувних засобів і установок.
Основні засади державної екологічної політики України на період до 2020 року передбачають: у транспортно-дорожній галузі — встановлення протишумових споруд, екранів у місцях, де населені пункти розташовані поблизу автомагістралей, у населених пунктах з кількістю населення не менш як 500 тисяч осіб та до 2020 року у населених пунктах з кількістю населення не менш як 250 тисяч осіб; створення економічних умов для розвитку інфраструктури екологічно чистих видів транспорту, зокрема громадського, збільшення до 2020 року частки громадського транспорту в загальній інфраструктурі на 25%.
Інна БАРИСОВА